вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.12.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/5470/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м. Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
26.09.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/5470/25).
В період з 29.09.2025 по 03.10.2025 суддя Мартинюк С.В приймав участь у підвищенні кваліфікації суддів місцевих судів.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
09.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача. 02.05.2024 медичним висновком ЛЕК спеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров'я ДУ "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ" позивачу встановлено професійне захворювання - радикулопатія попереково-крижова L5, S1з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічним синдромами; стан після оперативного втручання (2007, 2017). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 червня 2024 року підставою для виникнення у позивача професійних захворювань стало те, що працюючи підземним люковим на дільниці №26 шахти «Родіна» («Криворізька») ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 13.07.2011 по 06.12.2017. в підземних умовах виконував завантаження гірничої маси з люків у шахтні вагони, технічне обслуговування люків, зчеплення вагонів і формування потягів для доставки та вивантаження гірничої маси на перекидачах. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. В період роботи у Відповідача (з 13.07.2011 по 06.12.2017) позивач підпадав під дію наступних шкідливих виробничих факторів.
Внаслідок отриманих професійних захворювань позивача постійно турбують постійний біль в п/кр від. хребта, з іррадіацією в праву ногу, між лопатками, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, біль і обмеження рухів в колінних і г/стопних суглобах, оніміння ІV-V пальців і ульнарного краю кисті, правої сідниці, правої ноги, лівої ступня, судоми в литкових м'язах ніг, пальцях стоп, порушену ходу, слабкість в стопах, більше справа, порушену ходу (через біль, слабкість в правій нозі), загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, відчуття серцебиття. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються мої нормальні життєві зв'язки, я позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, повноцінно спілкуватися з людьми. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя, порушення відносин з оточуючими людьми. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 360 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 6 років 8 місяців стажу у шкідливих умовах, 45 % втрати працездатності, компенсація складає 27 000 грн відповідно до формули - 6х8000х45/100х1,25. Натомість позивач зазначає, що виваженим та справедливим розміром відшкодування йому моральної шкоди є сума у розмірі 360 000,00 грн. При цьому не наводить жодного обґрунтування даної суми, а також критеріїв, з яких була розрахована така сума.
Разом з відзивом на позовну заву відповідачем долучено до матеріалів справи заяву про часткове визнання позовних вимог.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Бузовері Валентин Михайлович відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.02.2001 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:
- з 06.04.2011 по 13.07.2011-гірник підземник 1 розряду дільниці №26 шахти «Родіна»;
- з 13.07.2011 по 06.12.2017 - люковий 2 розряду дільниці №26 шахти «Родіна».
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В.О. встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: Працюючи підземним люковим на дільниці №26 шахти «Родіна» («Криворізька») ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 13.07.2011 по 06.12.2017, ОСОБА_1 в підземних умовах виконував завантаження гірничої маси з люків у шахтні вагони, технічне обслуговування люків, зчеплення вагонів і формування потягів для доставки та вивантаження гірничої маси на перекидачах.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням.
Працюючи у періоди з 06.04.2011 по 13.07.2011 гірником підземним на шахті «Родіна» відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», з 20.03.2002 по 17.09.2007 ковшовим конвертерного цеху публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 18.09.2007 по 30.05.2008 слюсарем-інструментальником конвертерного цеху публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», також підпадав під вплив фізичного навантаження, показники якого перевищували нормативні (пункт 17).
Загальний стаж роботи позивача 18 років, за професією 6 років та 4 місяці, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 6 років та 8 місяців (пункт 12).
Діагноз радикулопатія попереково-крижова L5, S1з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічним синдромами; стан після оперативного втручання (2007, 2017). Код МКХ-10-М 54.1. Супутній діагноз відсутній (пункт 14).
Відповідно до пункту 18 акту встановлено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є важкість праці: періодичне перебування у незручній робочій позі 30.8% зміни при нормі до 25%; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014.
Пунктом 20 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.
Вказаний акт місить окрему думку інспектора (з охорони праці) служби охорони праці АТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 - члена комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено, що жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від Орєхова С.А. не надходило. Тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 лежить безпосередньо на ньому самому. З метою попередження виникнення професійних захворювань у працівників АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці», у АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» постійно впроваджуються нові технології, дотримуються основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій, ведеться робота з пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. Відповідні заходи підтверджуються Колективним договором АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та іншими документами.
Інформаційною довідкою №1106/4.6-11 від 09.12.2019 Головного управління ДЕРЖПРАЦІ у Дніпропетровській області про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) щодо позивача зроблено висновок (пункт 12), що згідно Державними санітарними нормативами та правилами "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості напруженості трудового процесу" затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248 умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеню (шкідливості). Найменування підприємства (установи, організації), відомче підпорядкування, форма власності, де працював - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". Найменування цеху, дільниці, де працював - шахта "Родіна". Вказаний висновок зроблено щодо трудової діяльності позивача: Люковий (за період роботи 13.07.2011 - 06.12.2017) (пункт 8).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) №709 від 02.05.2024 ОСОБА_1 , зроблено наступний висновок радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічним синдромами, стан після оперативного втручання (2007, 2017).
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 233/25/448/В, дата прийняття рішення 09.04.2025, номер рішення 233/25/448/Р) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 24.02.2025 (пункти 17.1.5. та 17.1.6.).
Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: хворий має помірні, легкі порушення функцій життєдіяльності. Згідно форми П-4 від 10.06.2024, Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024, Наказ МОЗ України №420 від 05.06.2012 т.1 п.6.3. - 45%, присвоєно третю групу інвалідності та відсоток втрати професійної працездатності (45%), з переоглядом через рік (пункт 16).
Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. встановлено професійне захворювання 45% з 10.05.2026.
Відповідно пункту 17.2.6. дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності - 01.05.2026.
Причина інвалідності - професійне захворювання (пункт 17.1.10).
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування (реабілітації), позивачем долучено до матеріалів виписки із медичної картки та виписні епікризи, рекомендації які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 233/25/448/І).
Позивач зазначає, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивача постійно турбують постійний біль в п/кр від. хребта, з іррадіацією в праву ногу, між лопатками, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, біль і обмеження рухів в колінних і г/стопних суглобах, оніміння ІV-V пальців і ульнарного краю кисті, правої сідниці, правої ноги, лівої ступня, судоми в литкових м'язах ніг, пальцях стоп, порушену ходу, слабкість в стопах, більше справа, порушену ходу (через біль, слабкість в правій нозі), загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, відчуття серцебиття. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються мої нормальні життєві зв'язки, я позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, повноцінно спілкуватися з людьми. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя, порушення відносин з оточуючими людьми..
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці», передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 45%, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (“Шевченко проти України», “Харук та інші проти України», “Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати професійної працездатності, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 360 000,00 грн, що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" в сумі 27 000,00 грн, яка розрахована виходячи з умов пункту 25.19 Колективного договору ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", доповненого спільною постановою роботодавця та трудового колективу №5/5/5 від 01.07.2024.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 4 294,08 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті у сумі 27 000,00 грн, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі 4 294,08 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я на виробництві (професійним захворюванням) у розмірі 360 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 4 294,08 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк