вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.12.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/5460/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
26.09.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/5460/25).
В період з 29.09.2025 по 03.10.2025 суддя Мартинюк С.В приймав участь у підвищенні кваліфікації суддів місцевих судів.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
13.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог.
20.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо часткового визнання позову.
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), виданого Тернівською районною санітарно-епідеміологічною станцією в липні 1997 році позивачу було встановлено професійні захворювання: пиловий бронхіт 1 стадії, емфізема легень 1 стадії та дихальна недостатність 1 стадії. Причиною виникнення професійного захворювання у позивача стала середньорічна запиленість повітря робочої зони, яка складала від 2,0 до 2,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Згідно акту розслідування, АТ "Кривбасзалізрудком" не було забезпечено виконання вимог ГОСТ 12.1.005-88 ССБМ. Позивач неодноразово проходив переогляди та лікування за скаргами наявними скаргами. Відповідач не створив належні та безпечні умови праці на робочому місці, внаслідок чого позивач отримав професійні захворювання, відповідно до довідок МСЕК серії 12 ААА №079365 та серії 12 ААБ №627373 від 10.11.2020 позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково із встановленням третьої групи інвалідності з 02.11.2020 року безстроково.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що Він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% безстроково. У зв'язку з поганим самопочуттям позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, в підтвердження чого до позовної заяви додаються копії відповідних медичних документів. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, повноцінно спілкуватися з людьми. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 520 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
В свою чергу відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 21 рік стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 136 500 грн (21х8000х(65/100)х1,25. Натомість заявлений позивачем розмір 520 000,00 грн відповідач вважає занадто завищеним та таким що має ознаки невиправданого збагачення за рахунок відповідача, який перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Бузовері Валентин Михайлович відповідно до відомостей трудової книжки №б/н від 10.07.1970 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:
- з 22.07.1970 по 31.05.1971 - учень слюсаря збагачувальної фабрики та в подальшому 01.06.1971 переведений слюсарем четвертого розряду збагачувальної фабрики;
- з 01.06.1971 по 01.11.1971 - слюсар 4 розряду збагачувальної фабрики;
- з 15.02.1974 по 16.07.1976 - слюсар черговий ремонтний по 6 розряду збагачувальної фабрики;
- з 23.07.1976 по 29.11.1981 - підземний бурильник 3 розряду з повним робочим днем під землею на шахті "Гвардійська";
- з 30.11.1981 по 21.06.1983 - підземний прохідник з правом ведення вибухових робіт 6 розряду з повним робочим днем в підземних умовах на шахті "Гвардійська";
- з 25.02.1985 по 21.07.1986 - підземний прохідник 6 розряду з повним робочим днем в підземних умовах праці на шахті "Гвардійська";
- з 22.07.1986 по 31.10.1987 - бурильник шпурів з правом проведення вибухових робіт з повним робочим днем в підземних умовах 6 розряду на шахті "Гвардійська";
- з 01.11.1987 по 31.12.1987 - прохідник 5 розряду з повни робочим днем в підземних умовах;
- з 01.01.1988 по 31.08.1991 - підземний прохідник 5 розряду з повним робочим днем в підземних умовах на шахту "Гвардійську";
- з 01.09.1991 по 04.01.1993 - прохідник 6 розряду з повним робочим днем в підземних умовах з правом ведення вибуховим робіт;
- з 05.01.1993 по 01.11.1993 - гірний майстер з повним робочим днем в підземних умовах;
- з 02.11.1993 по 10.07.1996 - заступник начальника дільниці №12 з повним робочим днем в підземних умовах;
- з 11.07.1996 по 03.11.2006 - начальник дільниці з повним робочим днем в підземних умовах.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) виданого Тернівською районною санітарно-епідеміологічною станцією №б/н від б/д встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: в продовж 21 року ш. "Гвардійська" підземний бурильник, прохідник, гірничий майстер, начальник дільниці працював в умовах впливу а організм професійного фактору - пилу
Стаж роботи позивача 26 років, за професією 21 рік в умовах впливу на організм пилу 21 рік. Основний діагноз пиловий бронхіт І ступеню, супутній діагноз емфізема легень І стадії та дихальна недостатність І стадії.
Причина професійного захворювання (отруєння) середньорічна запиленість повітря робочої зони складає від 2,0 до 2,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.
Вказаним актом також зазначено, що не було забезпечено виконання вимог ГОСТ 12.1.005-88 ССБМ.
Відповідно до медичного висновку лікарської-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18.08.2020 №1267 ОСОБА_1 , зазначено наступний діагноз:
1. Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої - третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група С. ЛН - другого-третього ступеня (1997р.).
2. Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху) (2009р.), Захворювання професійні.
Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (справа ПФ першого ступеня, зліва ПФ другого ступеня).
Працездатність інвалід ІІІ групи.
Згідно довідки до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №627373 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 2 листопада 2020 року безстроково по професійному захворюванню.
Також відповідно до довідки про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №079365 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності з визначенням ступеня втрати професійної працездатності 65% безстроково з 2 листопада 2020 безстроково.
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів виписки із медичної картки та виписні епікризи.
Позивач зазначає, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що Він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% безстроково. У зв'язку з поганим самопочуттям позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, в підтвердження чого до позовної заяви додаються копії відповідних медичних документів. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, повноцінно спілкуватися з людьми. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці», передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 65% (безстроково), тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (“Шевченко проти України», “Харук та інші проти України», “Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати професійної працездатності, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 520 000,00 грн, що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 21 рік стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 136 500,00 грн (21х8000х(65/100)х1,25. Натомість заявлений позивачем розмір 520 000,00 грн відповідач вважає занадто завищеним та таким що має ознаки невиправданого збагачення за рахунок відповідача, який перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Заперечуючи проти поданої заяви позивач зазначив, Він звільнився з підприємства Відповідача, у зв'язку з чим на нього не поширюються положення Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком». В позовній заяві позивач оцінив розмір моральної шкоди в тому розмірі, який, на мою думку, відповідає заподіяним мені моральним стражданням, зокрема, врахував свій стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у моїх життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини підприємства, основні засади розумності, виваженості та справедливості. Оскільки між мною та Відповідачем не укладено договору про відшкодування моральної шкоди, я звернувся за захистом свого порушеного права саме до Суду.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 6240,00 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті у сумі 136 500,00 грн, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі 4617,60 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я на виробництві (професійним захворюванням) у розмірі 520 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 4617,60 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк