20.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2103/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від скаржника: не з'явився;
від боржника: Константін А.В. (власні засоби);
арбітражний керуючий: Литвиненко С.С. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 (суддя Юлдашев О.О., повний текст якої підписаний 18.10.2024) у справі № 908/2103/24
Кредитор - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
Боржник - Фізична особа-підприємець Сидорчук Світлана Володимирівна, м. Запоріжжя
про неплатоспроможність
керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович,
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 у справі № 908/2103/24 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі - відмовлено.
Заяву від 03.10.2024 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню, задоволено.
Визнано податковий борг Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни, м. Запоріжжя перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн основного боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити; витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на боржника.
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що без з'ясування визначених законом обставин неплатоспроможності боржника, і всупереч порушенню імперативних норм КУзПБ, меті судової процедури відновлення платоспроможності боржника визначеної КУзПБ, суд першої інстанції перейшов до передчасного розгляду заяви про визнання боргу безнадійним і безпідставному списанню, що суперечить принципам КУзПБ.
Тобто, суд першої інстанції, без обов'язкового з'ясування майнового стану боржника шляхом отримання декларації про його майновий стан і ознайомлення із ним кредитора (кредиторів), інтереси яких не повинні порушуватися в судовій процедурі визнання неплатоспроможності фізичної особи, а також за відсутності проведених зборів кредиторів, де законодавець повторно закріпив певний запобіжник у ст. 123 КУзПБ, перейшов до іншої процедури - списання боргів.
Проте, суд першої інстанції, як і інші учасники справи, достеменно володіли інформацією, наданою із офіційних джерел про те, що за боржницею, рахується зареєстрованим 16 одиниць нерухомого майна.
Формулювання щодо передчасності поданого стороною у справі клопотання про закриття провадження у справі не відповідає фактичних обставинам справи, оскільки знаходиться у прямій залежності від поданої керуючим реструктуризацією заяви про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню і добросовісності дій/бездіяльності боржника.
Оскаржувана ухвала суперечить обставинам, встановленим попередніми судовими ухвалами у даній справі та інформації про нерухоме майно боржника з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А саме, у контексті наведеного, судом не надано правової оцінки обставині, встановленій ухвалою від 20.08.2024, де констатовано, що на підставі поданої Сидорчук С.В. заяви у порядку, передбаченому ст. 116 КУзПБ, у фізичної особи - боржника відсутнє майно за рахунок якого можливо було б погасити наявну кредиторську заборгованість.
Окрім наведеного, а ні керуючий реструктуризацією, а ні представник заявника, а ні самий боржник, жодних заперечень щодо наявного у останній достатньої кількості нерухомого майна за рахунок якого можна б погасити кредиторську заборгованість, суду першої інстанції не надали, посилання на докази, які б спростовували доводи кредитора, не здійснили, що з урахуванням принципів доказування у господарському процесі надавало беззаперечну перевагу у підставності доводів апелянта.
Із урахуванням того, що суд першої інстанції у безперервному судовому засіданні 15.10.2024 року прийняв ухвалу про закриття у зв'язку із погашеннях всіх вимог кредиторів, вищенаведене переконливо свідчить, що поняття «передчасності», не відповідає, а ні суті процедури, що передбачена Книгою четвертою КУзПБ, а ні загальним засадам КУзПБ, а ні забезпечення балансу дотримання інтересів кредитора, і у кінцевому результаті призвело до грубого порушення процесуальних прав і інтересів ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Суд першої інстанції не дослідив питання виникнення податкового зобов'язання, його оскарження самим боржником і у зв'язку із цим переривання строків.
Судом не було досліджено у сукупності і з іншими обставинами справи ту обставину, що оскільки податковий орган до спливу 1095-денного строку, визначеного статтею 102 ПК України, звертався до суду з відповідною заявою з грошовими вимогами до боржника. За результатами розгляду судової справи було прийнято судове рішення про стягнення з боржника податкової заборгованості, про що згадувалося у заяві про визнання кредиторських вимогу у даній справі.
Фізична особа-підприємець Сидорчук Світлана Володимирівна та керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович у відзивах на апеляційну скаргу просили у її задоволенні відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін. Враховуючи, що податковий борг ФОП Сидорчук С.В. виник в 2024 році, то відповідно до позиції Верховного суду податковий борг Боржника виник протягом трьох років до відкриття провадження, вважається безнадійним та таким що підлягає списанню у відповідності до приписів ч.2 ст.125 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на зазначене, в силу положень частини другої статті 125 КУзПБ та встановлений кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що усі зазначені борги боржника охоплюються поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійними та підлягають списанню.
Даний висновок узгоджується з висновками викладеними в п. 31 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.06.2023 по справі №907/76/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.11.2024 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
05.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без руху через подання не у повному обсязі доказів наявності повноважень у підписанта скарги в порядку самопредставництва. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 у справі № 908/2103/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.04.2025.
07.01.2025 до суду від арбітражного керуючого Литвиненко С.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного змісту надійшло 09.01.2025 до суду від представника апелянта Гаврилець О.Б.
13.01.2025 до суду від представника боржниці Константін А.В. також надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
28.04.2025 колегією суддів оголошено перерву до 12.06.2025.
В той же час, 12.06.2025 судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. перебували у відпустці, з огляду на що, ухвалою суду від 16.06.2025 колегія суддів визначила нову дату судового засідання - 06.08.2025.
06.08.2025 колегією суддів оголошено перерву до 20.08.2025.
В судовому засіданні 20.08.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником скаржника Гаврилець О.Б. для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але представник скаржника на зв'язок не вийшов, що зафіксовано актом суду.
В судовому засіданні 20.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Ухвалою суду від 20.08.2024 зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича; заборонено фізичній особі-підприємцю Халач О.Г. відчужувати майно; призначено попереднє судове засідання на 08.10.2024.
На офіційному вебпорталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 73904 від 27.08.2024.
До суду 24.09.2024 надійшла заява від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогами до боржника на суму 495 844,66 грн та 6 056,00 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов'язань по сплаті податку на нерухоме майно та земельного податку з фізичних осіб.
25.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшло повідомлення арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про результати розгляду вимог кредитора, зі змісту якого вбачається, що вимоги податкового органу визнаються керуючим реструктуризацією в заявленому розмірі як такі, що нормативно та документально підтверджені.
Крім того, 03.10.2024 надійшла заява керуючого реструктуризацією Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу ФОП Сидорчук С.В. безнадійним та таким, що підлягає списанню.
В обґрунтування заяви арбітражний керуючий Литвиненко С.С. зазначив, що на його думку, відповідний податковий борг в силу приписів ст. 101, 102 Податкового кодексу України, ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) є безнадійним та підлягає списанню.
Ухвалою суду від 08.10.2024, зокрема, визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн - основний борг, 6 056,00 грн - судовий збір.
До господарського суду надійшли наступні документи:
- 14.10.2024 клопотання ГУ ДПС в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі;
- 15.10.2024 клопотання ФОП Сидорчук С.В. про долучення до матеріалів справи платіжного документу про сплату ГУ ДПС в Івано-Франківській області судового збору у розмірі 6 056,00 грн.
Оскаржувана ухвала господарського суду від 15.10.2024, якою, зокрема, визнано податковий борг Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн основного боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню, мотивована тим, що в силу положень ч. 2 ст. 125 КУзПБ та встановлений кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, правильним є висновок, що податковий борг ФОП Сидорчук С.В., у розмірі 495 844,66 грн., що виник в 2024 році, охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійним та підлягає списанню.
Даний висновок узгоджується з висновками викладеними в п. 31 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.06.2023 по справі №907/76/22.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Абзацом дев'ятнадцятим частини першої статті 1 КУзПБ визначено, що реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Провадження у справі про неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що до боргів фізичної особи застосовується інший, передбачений нормами КУзПБ, порядок погашення заборгованості боржника перед його кредиторами (в т.ч. і перед податковими органами), ніж передбачений загальними положеннями цивільного, податкового та іншого законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 125 КУзПБ не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.
Отже, системний аналіз частини першої, третьої статті 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.
Водночас, частиною другою статті 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
У відповідності з п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Положеннями п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України визначено, що під терміном “безнадійний» розуміється:
- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;
- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;
податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин);
- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;
- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
З матеріалів справи вбачається, що вся вказана вище заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань по сплаті податку на нерухоме майно та земельного податку з фізичних осіб.
Податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, спрямованих контролюючим органом боржнику протягом 2020 - 2023 років.
Вся вказана заборгованість була предметом розгляду адміністративного суду за результатами розгляду позовної заяви ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
05.06.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом по справі № 300/2295/24 винесено рішення про стягнення податкового боргу з ФОП Сидорчук С.В. в загальному розмірі 495 844,66 грн., що виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Щодо моменту виникнення у платника податків зобов'язання щодо сплати податку та збору, а відповідно і щодо виникнення у контролюючого (податкового) органу права вимоги щодо такого зобов'язання.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України,є податковим боргом.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
У податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1. ст. 36 ПК України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 ПК України).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку (пункти 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Велика Палата Верховного Суду за результатами аналізу приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України також сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
З посиланням, зокрема і на зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі 903/51/20 дійшов висновку, що моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком (пункт 69).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПП України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За сталою та послідовною судовою практикою Верховного Суду при зверненні платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення. Лише з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в позові про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов'язання вважається узгодженим і у платника податку виникає обов'язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму (постанова КАС ВС від 23.11.2022 у справі № 580/505/21).
Отже, лише з моменту набуття чинності рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 по справі № 300/2295/24 податкове зобов'язання на суму 495 844,66 грн вважається узгодженим і у платника податку ( ОСОБА_1 ) виник обов'язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн - основний борг, 6 056,00 грн - судовий збір.
Постановляючи дану ухвалу суд виходив з того, що такі вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджується поданими доказами.
Водночас, господарський суд задовольнивши клопотання боржника про списання всього податкового боргу як безнадійного, не врахував наявність судового рішення про стягнення податкового боргу, що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень (не досліджував обставини оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень у строки, передбачені статтею 57 ПК України/заперечень щодо стягнення податкового боргу), хоча ці обставини безпосередньо впливають на встановлення дати набуття грошовими зобов'язаннями, які ними було визначено, статусу податковим боргу, та чи охоплюються вони поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Встановлення наведених обставин прямо впливає на вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для списання всієї суми податкового боргу боржника щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням положень частини другої статті 125 КУзПБ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2023 у cправі № 910/929/21 прийшов до наступних правових висновків:
« 19. Враховуючи наведені вимоги ч. 2 ст. 125 КУзПБ, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки провадження у даній справі було відкрито 09.02.2021, то підлягає списанню податковий борг, що виник з 09.02.2018.
44. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що податкове зобов'язання, яке було визначене на підставі податкового повідомлення-рішення №2874/1704 від 24.09.2010, податкового повідомлення-рішення №2875/1704 від 24.09.2010 у визначені п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки не було сплачене, а відтак набуло статусу податкового боргу у 2010 році, у зв'язку з чим податковий орган надсилав боржнику податкову вимогу №1/5349 від 23.11.2010 на суму 1107196,00 грн.
45. Вказаний податковий борг в загальній сумі 1107937,30 грн був в подальшому стягнутий в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 у справі №2а-4756/11/267, що набрала законної сили 17.07.2011.
46. З огляду на зазначене, в силу положень ч. 2 ст. 125 КУзПБ та встановлений кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, дійшов правильно висновку про те, що зазначений борг боржника охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійними та підлягають списанню.
47. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки провадження у даній справі було відкрито 09.02.2021, то підлягає списанню податковий борг, що виник лише з 09.02.2018 до 09.02.2021.
48. Такій висновок суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 справі №907/76/22, яку Верховний Суд вважає за необхідне врахувати під час перегляду в касаційному порядку справи №910/76/22.
49. Отже, враховуючи наявність в матеріалах справи клопотання керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого про визнання боргу безнадійним та його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його задоволення.».
Отже, Верховний Суд у постановах від 07.09.2023 у cправі №910/929/21, від 13.06.2023 у справі №907/76/22, за обставинами цих справ прийшов до висновку, що поняттям борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, охоплюється борг, що виник у строк більше ніж три роки до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 902/333/24, від 29.07.2025 у справі 914/1559/24.
Таке тлумачення ч. 2 ст. 125 КУзПБ повністю відповідає пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, яким встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (фактично не пізніше 3-х років), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 102.4. цієї статті у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, формальне зазначення господарським судом про те, що весь податковий борг боржника охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, неправильне тлумачення ч. 2 ст. 125 КУзПБ свідчить про передчасність висновку про наявність підстав для визнання безнадійним та списання усього нарахованого податкового боргу боржника.
В той же час, доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції:
- без обов'язкового з'ясування майнового стану боржника шляхом отримання декларації про його майновий стан і ознайомлення із ним кредитора;
- за відсутності проведених зборів кредиторів, де законодавець повторно закріпив певний запобіжник у ст. 123 КУзПБ
- за обставин реєстрації за боржницею 16 одиниць нерухомого майна
передчасно перейшов до іншої процедури - списання боргів, є безпідставними, оскільки приписами ч. 2 ст. 125 КУзПБ визнання податкового боргу безнадійним і його подальше списання не пов'язується із проведенням зборів кредиторів; безпосереднім затвердженням ухвалою суду плану реструктуризації; наявністю чи відсутністю у боржника майна.
З огляду на що, ухвалу в частині задоволення заяви від 03.10.2024 арбітражного керуючого про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню і визнання податкового боргу Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн основного боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню слід скасувати. Необхідно прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цієї заяви відмовити.
Стосовно клопотання ГУ ДПС в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі, у зв'язку з наявністю у Сидорчук С.В. майна достатнього для задоволення вимог кредиторів.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що у кожному конкретному випадку судом повинні бути встановлені достатні обставини, які підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Відповідно до частини першої статті 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
При цьому, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20, від 26.05.2022 у справі №922/1426/21.
Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що також зобов'язує суд повно та всебічно досліджувати обставини щодо виникнення та розвитку правовідносин сторін, а також надавати відповідь по усіх питаннях, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
На відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою судового провадження. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства можливість забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Так, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, встановлення судом обставин щодо надання боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації та ненадання суду виправленої декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї, є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи.
Аналіз зазначеної норми КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи:
- боржник подає суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях, поданих боржником, неповна та/або недостовірна інформація;
- боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій;
- боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Якщо боржник не використає надане йому право усунути виявлені за наслідками перевірки арбітражним керуючим недоліки поданих боржником декларацій, то наступають наслідки, визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Крім того, пунктом 2 частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено можливість прийняття судом рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Аналіз зазначеного положення КУзПБ свідчить, що для застосування передбаченої пунктом 2 частини сьомої статті 123 КУзПБ підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність таких умов:
- клопотання зборів кредиторів, сторони у справі або ініціатива суду;
- наявність встановленого факту, що майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї;
- наявність встановленого факту придбання майна за кошти боржника та/або реєстрація такого майна на іншого члена сім'ї саме з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Відповідно до матеріалів справи ухвалою господарського суду від 08.10.2024 продовжено керуючому реструктуризацією Литвиненку С.С. строк на проведення перевірки декларацій та інвентаризації майна Боржника ФОП Сидорчук С.В. на 30 днів.
У зв'язку з викладеним, господарський суд прийшов до правильного висновку, що клопотання ГУ ДПС в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі, у зв'язку з наявністю у Сидорчук С.В. майна достатнього для задоволення вимог кредиторів, подане до суду передчасно.
Через що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи заяву про визнання податкового боргу у розмірі 495 844,66 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного апеляційну скаргу в цій частині слід задовольнити; оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви арбітражного керуючого про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню - скасувати. Слід прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні відповідної заяви відмовити. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати Кредитора щодо сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на Боржника.
Керуючись ст. ст. 123, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 у справі № 908/2103/24 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 у справі № 908/2103/24 в частині задоволення заяви від 03.10.2024 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню і визнання податкового боргу Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн основного боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви від 03.10.2024 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 495 844,66 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню - відмовити.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.10.2024 у справі № 908/2103/24 - залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 3028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.255 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст.ст.288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков