04 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/816/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича, с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області (вх.2149П)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 (повний текст складено 29.09.2025) у справі №917/816/25 (суддя Мацко О.С.)
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго», м. Полтава
до відповідача Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича, с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області
про стягнення 203511,93 грн
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича про cтягнення 203511,93 грн, з яких 175954,57 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 829,00 грн - пеня, 20949,22 грн - інфляційні втрати, 5779,14 грн - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» 153228,99 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 768,36 грн - пеня, 20708,77 грн - інфляційні втрати, 5726,55 грн - 3 % річних; 2165,19 грн судового збору;
- в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Єлісєєв Віктор Іванович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 по справі №917/816/25 скасувати в частині, якою позов задоволено та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- апелянт заперечує факт отримання від позивача будь-якої теплової енергії, оскільки в належному йому приміщенні відсутнє централізоване теплопостачання, що підтверджується показниками Акта технічної перевірки вузла обліку теплової енергії від 15.09.2021 р. та Акта про пломбування вузла обліку теплової енергії, з яких вбачається, що за період з 2021р по 2025 р. теплову енергію Апелянт не споживав;
- позивач не долучив до позовної заяви будь-які докази, які підтверджують, що саме останній є виконавцем послуг з постачання теплової енергії в будинку № 5, що розташований за адресою вул. Героїв України в місті Кременчук, Полтавської області;
- позивач не обґрунтував розмір заявленої ним до стягнення суми основної заборгованості, як за кожен місяць окремо, так і заявлену загальну суму заборгованості за спірний період.
- позивач помилково вважає приміщення магазину відповідача вбудованим, адже згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1699 від 25.07.2024 року даному приміщенню, внаслідок реконструкції, присвоєно окрему адресу: м.Кременчук, вул. Героїв України, 5-А. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №2132 від 12.09.2024 року внесено зміни у вказане вище рішення внесено зміни шляхом виключення слова «вбудоване».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2025: апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
У зв'язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 по справі №917/816/25; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 по справі №917/816/25 вирішено розпочати з 21.11.2025 без повідомлення учасників справи, з огляду на положення ч.10 ст.270 ГПК України.
На адресу Східного апеляційного господарського суду 14.11.2025 від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
В свою чергу, від Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича 20.11.2025 надійшла відповідь на відзив, якою апелянт просив врахувати зміст вказаного документу та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго» (надалі- ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго») є суб'єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.
Як свідчать матеріали справи, основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м.Полтави та районів Полтавської області, зокрема в м.Кременчук.
ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» забезпечує послугою з постачання теплової енергії житловий багатоквартирний будинок №5 по вулиці Героїв Сталінграда (Героїв України) у місті Кременчуці, в якому розташоване нежитлове приміщення - вбудований магазин промислових товарів площею 280,1 кв. м., власником якого в період з 30.04.2021 р. по 02.10.2024 був Фізична особа-підприємець Єлісєєв Віктор Іванович, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За даними позивача, відповідач за послуги з теплопостачання не розрахувався, у зв'язку із чим звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича 203 511,93 грн, з яких 175 954,57 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 829,00 грн - пеня, 20 949,22 грн - інфляційні втрати, 5 779,14 грн - 3 % річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, акти перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 р., 28.03.2024 р. та 05.11.2024 р., Акт підключення до системи теплопостачання від 01.11.2023 р. та 30.10.2023 р., акти зняття показників приладів обліку теплової енергії за листопад 2022 року - лютий 2023 року, квітень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року, листопад - грудень 2024 року, рахунки на оплату від 30.11.2022 р., 31.12.2022 р., 31.01.2023 р., 28.02.2023 р., 31.03.2023 р., 30.04.2023 р., 31.05.2023 р., 30.06.2023 р., 31.07.2023 р., 31.08.2023 р., 30.09.2023 р., 31.10.2023 р., 30.11.2023 р., 31.12.2023 р., 31.01.2024 р., 29.02.2024 р., 31.03.2024 р., 30.04.2024 р., 31.05.2024 р., 30.06.2024 р., 31.07.2024 р., 31.08.2024 р., 30.09.2024 р., 31.10.2024 р., 30.11.2024 р. та 31.12.2024 р., докази направлення вказаних рахунків та актів на адресу відповідача та ін.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25: позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» 153228,99 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 768,36 грн - пеня, 20708,77 грн - інфляційні втрати, 5726,55 грн - 3 % річних; 2165,19 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
При перегляді рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25 судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства. При цьому, за частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 630 ЦК України, договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду. Частина перша статті 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги.
Згідно статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.
Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 №830 затвердив “Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії».
Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Також частиною 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Із матеріалів спарви вбачається, що ФОП Єлісєєв В.І. в період з 30.04.2021 р. по 02.10.2024 був власником нежитлового приміщення - вбудований магазин промислових товарів площею 280,1 кв. м. по вулиці Героїв Сталінграда (Героїв України), 5. Вказане нежитлове приміщення має підключення до централізованої системи опалення житлового будинку, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), тобто система опалення та гарячого водопостачання є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.
Суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідачем не надано доказів прийняття Фізичною особою-підприємцем Єлісєєвим В.І. у визначений законом строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.
В той же час, факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» до житлового будинку по вул.Героїв Сталінграда (Героїв України), 5, м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджуються рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради “Про початок опалювального сезону 2022-2023», “Про початок опалювального сезону 2023-2024» та “Про початок опалювального сезону 2024-2025», актами перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 р., 28.03.2024 р. та 05.11.2024 р. та Актом підключення до системи теплопостачання від 01.11.2023 р. та 30.10.2023. Крім того, в матеріалах справи містяться акти зняття показників приладів обліку теплової енергії, в яких також містяться дані показників спожитої теплової енергії у житловому будинку по вул. Героїв Сталінграда (Героїв України), 5.
Таким чином, відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для несплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію. Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем Єлісєєвим В.І. вважається укладеним та є обов'язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку по вул.Героїв Сталінграда (Героїв України), 5 у м. Кременчуці.
До матеріалів справи позивачем надано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 за умовами п. 1 якого, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному вебсайті виконавця (п. 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (п. 47 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Вартістю послуг з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи. (п. 31 договору).
Судом першої інстанції враховано, що протягом спірного періоду діяли тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме :
- №477 від 30.09.2022 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго»;
- №669 від 28 липня 2023 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго»;
- №687 від 26 вересня 2023 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго»;
- №854 від 30 серпня 2024 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго».
Крім того, як повідомляв позивач у позові, інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі “ТАРИФИ», далі “Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).
Згідно з п. 33 договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 р. № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає 20%; площа всіх опалювальних приміщень у будинку складає 6196,90 м2.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики № 315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 20% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб, (ст. 11 = ст. 6 - ст. 8 - ст. 10 - ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
Зазначений розрахунок стосовно приміщення відповідача відображено в доданих до позовної заяви Поясненнях щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ФОП Єлісєєва В.І. Із вказаних Пояснень вбачається, що при проведенні нарахування визначений обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби розподіляється на площу всіх приміщень в будинку і обраховується відповідно до площі нежитлового приміщення Єлісєєва В.І.; враховуючи витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем, а також прямі витрати на опалення приміщення.
Отже, розрахунок кількості спожитого тепла здійснювався виходячи з розміру площі приміщення відповідача.
Також, як вбачається із доданої до позовної заяви розрахункової таблиці “Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ФОП Єлісєєва В.І. за адресою вулиця Героїв України, буд. 5 за період 11/2022-12/2024», у графі “Фактичний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у розрахунковому періоді» зазначено ті показники, які містяться в актах зняття показників приладів обліку теплової енергії за листопад 2023 року - грудень 2024 року.
Крім того, ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерего» застосовувало у наданому розрахунку тарифи на теплову енергію, встановлені уповноваженими органами у спірний період.
Місцевим господарським судом встановлено, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку № 5 по вул. Героїв України у м. Кременчуці Полтавської області. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
На підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021 за період з 01.11.2022 по 31.12.2024 позивачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Суд першої інстанції дослідивши надані позивачем рахунки дійшов висновку, що зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за постачання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період.
Водночас колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд апеляційної інстанції встановив, що обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича відповідають положенням умовам договору та діючого законодавства, зокрема Методиці розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Отже, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про здійснення постачання теплової енергії в приміщеня відповідача в період з 01.11.2022 року по 01.10.2024, вірність поданого позивачем розрахунку, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 153228,99 грн.
Доводи апелянта, що апелянт не отримував від позивача теплову енергію, не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП Єлісєєв Віктор Іванович має у власності нежитлове приміщення, яке є невід'ємною частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не спростовується відповідачем. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази фактичного надання позивачем послуг з постачання теплової енергії, зокрема: акти перевірки та підключення системи теплопостачання за опалювальні сезони 2022/2023 і 2023/2024 років; акти зняття показників будинкового вузла комерційного обліку; рішення органів місцевого самоврядування про початок і завершення опалювального сезону в м. Кременчуці.
Жодних актів про від'єднання приміщення від внутрішньобудинкової системи опалення матеріали справи не містять.
В свою чергу, зміст Акту технічної перевірки вузла обліку теплової енергії від 15.07.2021 р., Акту технічного обліку вузла комерційного обліку / розподільного обліку теплової енергії від 11.12.2024 р. також не свідчать, що приміщення відповідача було від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення і він не отримував теплової енергії.
Доводи апелянта, що спірне нежитлове приміщення на теперішній час не є вбудованим, не впливає на законність виснову суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в період з 01.11.2022 року по 01.10.2024, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тільки 08.11.2024 відбулись зміни об'єкту майна з вбудований магазин промислових товарів на магазин промислових товарів. Крім того, як вже зазначалось вище, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського роцесуальногок кодексу України, які би свідчили про те, що приміщення відповідача було від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення і він не отримував теплової енергії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення ФОП Єлісєєва Віктора Івановича надавалися позивачем на підставі укладеного в силу закону індивідуального публічного договору, умови якого були публічно розміщені на вебсайті підприємства.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність у ФОП Єлісєєва Віктора Івановича заборгованості перед ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» є законним і обґрунтованим, а нарахована до сплати сума боргу в розмірі 153228,99 грн. відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Досліджуючи питання щодо правомірності заявленого позивачем до стягнення розміру пені, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 20 949,22 грн за період з лютого 2023 року по січень 2025 року та 3% річних в розмірі 5 779,14 грн за період з 02.01.2023 р. по 31.01.2025 р., а також пеню в розмірі 829,00 грн за період з 01.04.2024 р. по 31.01.2025 р.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до положень договору та вимог діючого законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача пені в розмірі 768,36 грн, інфляційних втрат в розмірі 20 708,77 грн та 3% річних в розмірі 5 726,55 грн.
Доводи апелянта, що місцевий господарський суд не мав правових підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на відповідну заборону, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на те, що остання розповсюджує свою дію на населення в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Що стосується посилання скаржника на заборону нарахування неустойки згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», апеляційний господарський суд зауважує, що заявлена до стягнення пеня нарахована після закінчення дії карантину, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича підлягає залишенню без задоволення а рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Єлісєєва Віктора Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2025 у справі №917/816/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук