25 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1943/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Лутаєва К.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Ромас В.В. (в залі суду) - на підставі довіреності №01-23/16 від 17.03.2025, витяг з наказу №63к від 17.03.2025
третьої особи - адвокат Конопля О.М. (в залі суду) - свідоцтво ЗП№001813 від 27.09.2018, довіреність №01-17/9174 від 18.12.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Моноліт" (вх.№2098Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2025
у справі №922/1943/25 (суддя Жельне С.Ч., повне рішення складено 26.09.2025)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Моноліт", с.Підлиман, Ізюмський район, Харківська область,
до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків,
про визнання відсутності грошового зобов'язання
Селянське (фермерське) господарство "Моноліт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.№16470 від 15.07.2025, задоволеної ухвалою Господасрького суду Харківської області від 30.07.2025) про визнання відсутнім грошового зобов'язання Селянського (фермерським) господарства “Моноліт» (63824, Харківська область, Ізюмський район, с.Підлиман, вул.Центральна, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 30772983) по сплаті на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» наступної заборгованості за отриману електроенергію: 254.717,93 грн за квітень 2022 року; 224.143,11 грн за листопад 2022 року; 107.876,26 грн за лютий 2024 року; 75.831,87 грн за листопад 2024 року; 97.900,19 грн за травень 2025 року; 70.274,47 грн пені за період з лютого 2023 року по березень 2024 року; 18.027,74 грн 3% річних за період з лютого 2023 року по травень 2025 року; 44.856,62 грн інфляційних витрат за період з квітня 2023 року по травень 2025 року.
У позовній заяві позивач вказує на те, що нарахована відповідачем заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №763-208 від 01.01.2019 є необгрунтованою, а період її нарахування є незрозумілим та документально не підтвердженим.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у позові відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги С(Ф)Г "Моноліт" задовольнити у повному обсязі. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доказам та дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини щодо наявності заборгованості за окремі періоди, оскільки, на думку апелянта, за травень 2025 року виставлений рахунок був сплачений у повному обсязі;
- господарський суд безпідставно визнав обґрунтованим нарахування за листопад 2024 року, тоді як апелянт стверджує, що за цим періодом також проведено повний розрахунок;
- судом помилково враховано наявність боргу за листопад 2022 року, незважаючи на те, що в рішенні у справі №922/5399/23 встановлено його відсутність;
- суд невірно дійшов висновку про правомірність нарахувань за квітень 2022 року, оскільки, за твердженням апелянта, у цей період територія перебувала в окупації та електропостачання було припинено;
- суд неповно з'ясував обставини щодо нарахувань за лютий 2024 року, не врахувавши здійснені позивачем оплати та наявну, на думку апелянта, переплату;
- суд не надав належної оцінки тому, що відповідач надавав позивачу документи з різними сумами заборгованості, що, за твердженням апелянта, свідчить про неправильність проведених розрахунків.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Моноліт», встановлено строки для подання відзивів, заяв та клопотань учасниками справи. Явку учасників справи визнано не обов'язковою. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1943/25, які надійшли на адресу апеляційного суду 09.10.2025.
16.10.2025 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Харківенергозбут" направило відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1943/25 без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Моноліт» - без задоволення.
Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач посилається на таке:
- розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно на підставі обсягів, переданих оператором системи розподілу через адміністратора комерційного обліку (Датахаб), які є єдиним офіційним джерелом інформації для формування рахунків;
- постачальник не має технічної можливості самостійно визначати, коригувати або змінювати обсяги споживання, а тому не може відповідати за можливі похибки ОСР;
- позивач фактично оскаржує саме обсяг спожитої електроенергії, що свідчить про пред'явлення вимоги до неналежного відповідача, оскільки питання визначення обсягів належить до компетенції ОСР;
- апеляційна скарга не містить доказів переплати, недостовірності даних ОСР чи порушення відповідачем умов договору, а викладені доводи ґрунтуються лише на незгоді з рішенням суду першої інстанції;
- дані комерційного обліку, акти приймання-передачі та витяги з реєстру точок комерційного обліку, надані ОСР, підтверджують правомірність нарахувань, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
23.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника Селянського (фермерського) господарство "Моноліт" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника, яку задоволено відповідною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025.
30.10.2025 через систему "Електронний суд" від АТ "Харківобленерго" також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник третьої особи просить апеляційну скаргу СФГ "Моноліт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1943/25 - залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, АТ «Харківобленерго» посилається на те, що апеляційна скарга є формальною, не містить правового обґрунтування та фактично повторює зміст позовних вимог, не спростовуючи мотивів рішення суду першої інстанції; що обсяги розподіленої та спожитої електричної енергії визначаються оператором системи розподілу відповідно до вимог ПРРЕЕ, ККОЕЕ та умов договору №19/13979 і саме ці дані передаються постачальнику та адміністратору комерційного обліку; що за квітень та листопад 2022 року обсяги були перераховані на виконання рішення у справі №922/644/24 та в оновленому вигляді передані постачальнику; щодо лютого 2024 року вже існує правова визначеність, підтверджена судовими рішеннями, а обсяги за листопад 2024 року і травень 2025 року сформовані на підставі звітів, поданих самим позивачем; у зв'язку з чим доводи скаржника про недостовірність нарахувань є безпідставними, а жодних доказів порушення ОСР своїх договірних чи законодавчих обов'язків апелянт не надав.
05.11.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2025 через необхідність додаткового часу судової колегії для дослідження наявних матеріалів справи в контексті наданих учасниками справи пояснень, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду.
21.11.2025 відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що обсяги спожитої електричної енергії, відображені в актах приймання-передачі, були направлені позивачу та відповідно до п.6 комерційної пропозиції вважаються погодженими ним у разі неповернення протягом трьох робочих днів, тоді як жодних зауважень від позивача не надходило. При цьому акт звіряння, на який позивач посилається як на підставу позовних вимог, має виключно інформаційний характер і не є розрахунковим документом. Позивач порушував умови договору, здійснюючи оплати не за виставленими рахунками, а на підставі власних сум, що спричинило розбіжності та виникнення заборгованості. Коригування обсягів є виключною компетенцією оператора системи розподілу, а листопад 2022 року не був предметом спору у справі №922/5399/23, у зв'язку з чим задоволення позовних вимог без попереднього коригування обсягів ОСР є неможливим, а ПрАТ «Харківенергозбут» є неналежним відповідачем у цій справі.
24.11.2025 позивач також надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що на його думку, рішення у справі №922/5399/23 підтверджує відсутність обсягів споживання електричної енергії в період з 18 квітня по 15 листопада 2022 року, у зв'язку з чим він вважає незрозумілим походження нарахувань за квітень та листопад 2022 року, відображених в акті звіряння; крім того, позивач стверджує, що заборгованість за листопад 2022 року була предметом розгляду у зазначеній справі, а надані відповідачем пояснення, на його переконання, не усувають сумнівів щодо правомірності визначених обсягів.
В судовому засіданні 25.11.2025 приймають участь представник відповідача - адвокат Ромас В.В., яка підтримала відзив на апеляційну скаргу, просила залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; представник третьої особи- адвокат Конопля О.М., яка також підтримала відзив на апеляційну скаргу та правову позицію відповідача, просила залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; будь-яких заяв чи клопотань щодо причин неявки або прохання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів розглядає справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» здійснює постачання електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19.06.2018 №505, а також виконує функції постачальника універсальних послуг на території Харківської області відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Селянське (фермерське) господарство «Моноліт», як споживач, звернулося до ПрАТ «Харківенергозбут» із заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії на умовах комерційної пропозиції №2, за якою початок постачання було визначено з 01.01.2019. Разом із заявою-приєднанням позивач подав інформацію щодо своїх об'єктів споживання з переліком точок комерційного обліку та відповідними ЕІС-кодами, а саме: АГЗП у с.Підлиман (ЕІС 62Z9690686823207), зерносушарка (ЕІС 62Z3601281770353), майстерня (ЕІС 62Z0054959245217), ферма у с.Підлиман (ЕІС 62Z2170915498111) та ферма у с.Нижня Журавка (ЕІС 62Z7572617988211).
На підставі поданої заяви-приєднання між ПрАТ «Харківенергозбут» (постачальник, відповідач по справі) та СФГ «Моноліт» (споживач, позивач по справі) був укладений договір про постачання електричної енергії №763-208 від 01.01.2019 (далі - Договір), який визначає порядок постачання електричної енергії та взаєморозрахунків між сторонами.
Іншими умовами Договору про постачання електричної енергії визначено наступне:
- умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 Договору);
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.3.1 Договору);
- початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п.3.2.Договору);
- постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.3.3 Договору);
- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.1 Договору);
- спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (5.2 Договору);
- розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі (п.5.5.Договору);.
- розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок; споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб; оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів па поточний рахунок постачальника; оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.6.Договору);
- оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору; всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.7 Договору);
- постачальник зобов'язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором (пп.2 п.7.2. Договору).
01.12.2020 Селянське (фермерське) господарство "Моноліт" підписало Комерційну пропозицію №9П (Додаток №2 від 01.12.2020 до Договору), умовами якої передбачене наступне.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі якщо споживач не має графіка погашення заборгованості та не зазначає у призначенні платежу період, за який здійснюється оплата, або перераховує суму, що перевищує належну для відповідного періоду, постачальник має право зараховувати такі кошти в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим строком її виникнення. У випадку зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Якщо споживач протягом двох розрахункових періодів порушує умови оплати, постачальник вправі перевести його на комерційну пропозицію, що відповідає фактичному графіку оплат.
Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію надається до 12 числа місяця, що слідує за розрахунковим, та має бути оплачений протягом п'яти робочих днів з моменту його отримання. Рахунок на попередню оплату також надається до 12 числа поточного місяця для оплати наступного розрахункового періоду. У разі якщо споживач не отримує рахунок особисто, постачальник направляє його поштою, і такий рахунок вважається отриманим у день відправлення. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
У відповідності до п.6 Комерційної пропозиції №9П звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.
01.02.2023 постачальник змінив споживачу Комерційну пропозицію №9/П на Комерційну пропозицію №9/23П, відповідно до пункту 4 якої розрахунковим періодом є календарний місяць.
Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем 2 (двома) платежами у таких співвідношеннях:
- до 25 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період;
- до 15 числа розрахункового місяця 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період;
Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, постачальник залишає за собою право перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати споживача.
Відповідно до п.5 Комерційної пропозиції №9/23П рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Згідно п.6 Комерційної пропозиції №9/23П звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), підставою для звернення до суду позивач визначає акт звіряння розрахунків за електроенергію станом на 01.06.2025, отриманий від відповідача, згідно з яким за С(Ф)Г «Моноліт» за договором про постачання електричної енергії споживачу №763-208 від 01.01.2019 обліковується заборгованість у таких розмірах:
- 254.717,93 грн за квітень 2022 року; 224.143,11 грн за листопад 2022 року;
- 107.876,26 грн за лютий 2024 року; 75.831,87 грн за листопад 2024 року;
- 97.900,19 грн за травень 2025 року;
- 70.274,47 грн пені за період з лютого 2023 року по березень 2024 року; 18.027,74 грн 3% річних за період з лютого 2023 року по травень 2025 року; 44.856,62 грн інфляційних втрат за період з квітня 2023 року по травень 2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що заборгованість за травень 2025 року та листопад 2024 року ним повністю погашена, а заборгованість за листопад 2022 року в сумі 224 143,11 грн вже була предметом розгляду у справі №922/5399/23, за результатами якої рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, встановлено відсутність боргу за цей період, однак відповідач продовжує обліковувати зазначену суму як заборгованість.
Не погоджуючись із нарахуванням заборгованості за квітень 2022 року у розмірі 254.17,93 грн, позивач посилається на те, що у відповідний час населений пункт Підлиман перебував в окупації (13.04.2022 - 03.10.2022), що, на його думку, виключало можливість споживання електричної енергії, і підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та листом Борівської селищної військової адміністрації.
Щодо нарахованої заборгованості за лютий 2024 року у сумі 107.876,26 грн позивач стверджує про відсутність фактичного боргу, посилаючись на нібито наявну переплату за попередні періоди, яка, на його переконання, мала б бути зарахована в рахунок цього зобов'язання.
Стосовно нарахування пені у розмірі 70.274,47 грн за період з лютого 2023 року по березень 2024 року, інфляційних втрат у сумі 44.856,62 грн за період з квітня 2023 року по травень 2025 року та 3% річних у сумі 18.027,74 грн за період з лютого 2023 року по травень 2025 року позивач зазначає, що всі ці суми нараховані на основний борг, відсутність якого, на його думку, підтверджується або проведеними оплатами, або судовими рішеннями.
Таким чином, позивач вважає, що нарахована за договором №763-208 від 01.01.2019 заборгованість є помилковою та не підтверджується належними документами, а визначені відповідачем періоди її виникнення - необґрунтовані. Вказані обставини зумовили позивача звернутися до суду з вимогою про визнання відсутності грошового зобов'язання.
Разом з тим, звертаючись із позовом про визнання відсутності грошового зобов'язання, позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо допустимості такого способу захисту як способу усунення правової невизначеності відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, вказуючи, що відповідач, не звернувшись до суду з позовом про стягнення коштів та попередивши про можливе припинення електропостачання, фактично поставив його у ситуацію, коли подання даного позову було єдиним доступним способом захисту його прав.
Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що нарахування вартості електричної енергії відповідачем здійснюється виключно на підставі обсягів, переданих оператором системи розподілу через платформу Датахаб, яка є єдиним офіційним джерелом інформації про споживання. Суд виходив з того, що постачальник не має технічної можливості коригувати або змінювати ці дані, а тому не може бути належним відповідачем у спорі щодо достовірності обсягів споживання. Врахувавши преюдиційні висновки у справах №922/5399/23 та №922/644/24, а також відсутність у позивача належних і допустимих доказів переплати чи неправомірності нарахувань, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом розгляду у даній справі є вимога Селянського (фермерського) господарства “Моноліт» про визнання відсутності грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №763-208 від 01.01.2019, з огляду на незгоду позивача з визначеними відповідачем обсягами спожитої електричної енергії та сумами, облікованими як заборгованість за окремі розрахункові періоди. Позивач вважає, що такі нарахування здійснені неправомірно, не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені, у зв'язку з чим просить суд встановити відсутність боргу за зазначеним договором.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статей 269-270 ГПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а саме: чи правильно встановлено фактичні обставини справи, чи належним чином застосовано норми матеріального права, що регулюють порядок визначення обсягів споживання та проведення розрахунків за електричну енергію, чи обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог та чи подано позивачем докази, достатні для підтвердження відсутності спірного грошового зобов'язання.
З огляду на обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання відсутності грошового зобов'язання, саме на ньому відповідно до статей 13, 74 ГПК України покладається тягар доказування обставин, які, на його переконання, свідчать про неправомірність визначених відповідачем сум та відсутність боргу. Для задоволення такої вимоги позивач повинен був довести недостовірність визначених оператором системи розподілу обсягів споживання, помилковість нарахувань або наявність переплат, тоді як суд апеляційної інстанції перевіряє, чи були подані відповідні докази та чи належно оцінив їх суд першої інстанції.
Відносини з постачання електричної енергії споживачу регулюються Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ), Кодексом комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ), затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, а також умовами договору про постачання електричної енергії та комерційних пропозицій, на умовах яких позивач приєднався до договору з відповідачем.
Відповідно до пункту 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (Правила №312), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 4.3 Правил №312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Пунктом 5.5.5 Правил №312 передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 10 Правил №312, до запуску електронної платформи Датахаб функції адміністратора комерційного обліку виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пункт 8.6.15 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ) встановлює, що дані, отримані безпосередньо оператором системи під час перевірки, мають вищий пріоритет, ніж дані, зазначені споживачем.
Відповідно до пункту 9.1.1 розділу IX ККОЕЕ обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб.
Згідно з пунктом 2.1.1 глави 2.2 розділу II ККОЕЕ комерційний облік електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», ККОЕЕ та Правил №312.
Пункт 2.7.1 глави 2.7 ККОЕЕ визначає, що стороною, відповідальною за точку комерційного обліку, є оператор мережі або сторона, приєднана до мережі, що на законних підставах володіє чи користується лічильником.
Пункти 5.1 та 5.2 договору про постачання електричної енергії передбачають, що споживач розраховується з постачальником відповідно до фактичних обсягів споживання, визначених на підставі даних комерційного обліку, а порядок і строки оплати визначаються комерційною пропозицією.
Комерційні пропозиції №9П від 01.12.2020 та №9/23П від 01.08.2023 встановлюють порядок виставлення рахунків за фактичне споживання, строки розрахунків, правила зарахування платежів, а також формування актів приймання-передачі електричної енергії на підставі даних комерційного обліку, отриманих від оператора системи розподілу.
Аналіз наведених приписів свідчить, що визначення, фіксація та коригування даних комерційного обліку належить до компетенції оператора системи розподілу і адміністратора комерційного обліку. Постачальник здійснює нарахування за електричну енергію виключно на підставі отриманих таким чином даних та не має повноважень впливати на їх зміст чи обсяги. Дані, передані ОСР через платформу Датахаб, є єдиним офіційним джерелом інформації для проведення розрахунків між сторонами.
Комерційні пропозиції №9П від 01.12.2020 та №9/23П від 01.02.2023 визначають порядок формування ціни електричної енергії та містять формулу її розрахунку, яка передбачає застосування середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії постачальником на ринку, тарифів на передачу та розподіл і коефіцієнта прибутковості постачальника. Ціна формується автоматично шляхом застосування цієї формули до фактичних обсягів споживання, визначених відповідно до даних комерційного обліку. Разом з тим у даній справі позивач не оспорює спосіб визначення ціни або її розмір, а заперечує саме обсяги споживання електричної енергії, що виключає необхідність детального дослідження тарифних складових у межах цього апеляційного провадження.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що предметом спору є саме обсяги споживання електричної енергії, а не порядок формування її вартості, колегія суддів переходить до перевірки доводів апеляційної скарги щодо кожного спірного розрахункового періоду, оцінюючи їх у сукупності з матеріалами справи та даними комерційного обліку.
Щодо доводів апелянта стосовно нарахування заборгованості за квітень 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт наполягає, що заборгованість за квітень 2022 року у сумі 254.717,93 грн є безпідставною, оскільки в цей період с.Підлиман перебувало в тимчасовій окупації, що, на думку скаржника, виключало можливість споживання електричної енергії. Посилаючись на загальний факт окупації та лист Борівської селищної військової адміністрації, апелянт вважає ці обставини достатнім підтвердженням відсутності споживання.
Проте перебування території в окупації саме по собі не доводить нульового споживання електроенергії, оскільки не підтверджує ані припинення електроживлення, ані знеструмлення конкретних об'єктів споживача. Натомість оператор системи розподілу, як єдиний суб'єкт уповноважений визначати та коригувати обсяги комерційного обліку, провів перерахунок за період бойових дій та окупації, результатом якого є офіційні обсяги споживання, сформовані та передані адміністратору комерційного обліку. Дані ОСР внесені до Датахаб та використані постачальником при здійсненні розрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСР не лише надав обсяги за квітень 2022 року, а й здійснив корекцію даних з урахуванням воєнних подій, що спростовує твердження апелянта про некориговані обсяги. В той же час, постачальник не визначає та не коригує дані комерційного обліку, що прямо випливає з ПРРЕЕ та ККОЕЕ, а тому не є належною стороною для заявлення вимог щодо перегляду обсягів споживання.
В свою чергу апелянт не надав жодного первинного чи технічного доказу, які би спростували дані ОСР, зокрема: акти про відсутність електроживлення, підтвердження відключення конкретних ЕІС-кодів, відомості про пошкодження чи демонтаж засобів обліку, заяви до ОСР або АКО про корекцію даних, результати перевірки показів тощо. Документи, на які посилається скаржник, містять лише загальну інформацію про окупацію населеного пункту та не підтверджують відсутність електропостачання або неможливість споживання саме на об'єктах С(Ф)Г “Моноліт».
Апелянт також не довів, що звертався до ОСР чи АКО із заявами про корекцію розрахункових даних або про фіксацію недостовірності показів. За таких умов дані комерційного обліку вважаються належними і застосовуються до розрахунків, якщо їх достовірність не спростована відповідними доказами.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності споживання у квітні 2022 року є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність нарахування заборгованості за зазначений період.
Щодо заборгованості за листопад 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апелянт також заперечує наявність заборгованості за листопад 2022 року у сумі 224.143,11 грн, посилаючись на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №922/5399/23, якими, на переконання скаржника, встановлено відсутність боргу за відповідний період. Позивач вважає, що наявні у матеріалах справи судові рішення мають преюдиційне значення та виключають можливість нарахування заборгованості за листопад 2022 року, проте такі посилання є помилковими.
З аналізу вказаних судових актів вбачається, що у справі №922/5399/23 предметом доказування не були обсяги споживання електричної енергії за листопад 2022 року, достовірність даних комерційного обліку або коректність інформації, переданої оператором системи розподілу через платформу Датахаб. Судом були досліджені правомірність виставлення попередніх нарахувань та порядок формування рахунків, і не встановлювалися фактичні покази лічильників або обсягів споживання.
Крім того, після ухвалення рішення у справі №922/5399/23 оператор системи розподілу провів корекцію даних комерційного обліку та передав оновлені обсяги адміністратору комерційного обліку, що підтверджується листами ОСР, долученими до матеріалів справи. Саме ці скориговані дані були використані постачальником при формуванні нарахувань.
Постачальник не має повноважень ані визначати, ані змінювати дані обліку, а тому не може нести відповідальність за обсяги, сформовані уповноваженим суб'єктом.
В той же час, апелянт не надав жодного доказу, який би спростовував актуальні дані ОСР щодо листопада 2022 року, не звертався до оператора системи розподілу або адміністратора комерційного обліку із заявами про корекцію, не ініціював перевірку засобів обліку та не подав будь-якого технічного чи первинного документа, що свідчив би про помилковість переданих обсягів. Саме по собі посилання на іншу судову справу, яка не досліджувала фактичні обсяги споживання, не може вважатися належним доказом відсутності заборгованості.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності боргу за листопад 2022 року є необґрунтованими, не підтверджені доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції, який обґрунтовано виходив із коректності даних комерційного обліку, наданих оператором системи розподілу.
Щодо заборгованості за лютий 2024 року, колегія суддів зазначає таке.
Апелянт заперечує наявність заборгованості за лютий 2024 року у сумі 107.876,26 грн, посилаючись на здійснені ним переплати у попередні періоди, що на його переконання, має бути зараховано на погашення цього періоду, і що, відповідно, виключає наявність боргу.
Згідно з умовами комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії, у разі відсутності у платіжному документі зазначення періоду, за який здійснюється оплата, або якщо сума платежу перевищує необхідну для відповідного періоду, постачальник має право зарахувати кошти в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше. З огляду на це, постачальник правомірно застосовував загальний порядок зарахування платежів, передбачений договором.
Позивач не надав жодних доказів того, що сплачені ним кошти були чітко ідентифіковані як оплата саме за лютий 2024 року, або що постачальник неправильно відніс оплату на погашення заборгованостей за попередні періоди. Так само відсутні докази подання скаржником заяви про корекцію призначення платежу чи документів, що підтверджували б наявність фактичної переплати у конкретному розрахунковому періоді. При цьому обсяги споживання за лютий 2024 року визначені оператором системи розподілу та передані адміністратору комерційного обліку в установленому порядку. Скаржник не подав доказів, які б ставили під сумнів достовірність цих даних або свідчили про технічну помилку комерційного обліку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості за лютий 2024 року не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність боргу за зазначений період.
Щодо заборгованості за листопад 2024 року у сумі 75.831,87 грн, яка за твердженнями позивачем була сплачена, колегія суддів зазначає таке.
Так, в даному випадку апелянт не надав доказів, які б підтверджували, що відповідний платіж був ідентифікований постачальником як оплата саме цього розрахункового періоду. Відповідно до умов комерційної пропозиції, у разі відсутності у платіжному документі зазначення періоду, за який здійснюється оплата, або у випадку перевищення суми, необхідної для оплати конкретного періоду, постачальник має право зарахувати кошти в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів виникнення. Отже, порядок зарахування платежів визначений договором і не залежить від припущень споживача щодо черговості погашення.
З матеріалів справи вбачається, що апелянт не довів ані факту повного закриття заборгованості саме за листопад 2024 року, ані неправомірності зарахування його платежів на погашення боргу попередніх періодів. Не подано жодного документа, який би підтверджував, що постачальник отримав платіж з чітко визначеним призначенням “за листопад 2024 року» або що був поданий запит про зміну призначення платежу.
Обсяг споживання електричної енергії за листопад 2024 року визначений оператором системи розподілу та переданий адміністратору комерційного обліку в установленому порядку і позивач не подав жодного доказу недостовірності цих даних або звернення до ОСР чи АКО щодо необхідності їх корекції, що робить такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо заборгованості за травень 2025 року у сумі 97.900,19 грн, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про її погашення, оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати зазначеного періоду.
Згідно з умовами комерційної пропозиції, у разі якщо споживач здійснює оплату без зазначення періоду або сума оплати перевищує суму, необхідну для конкретного розрахункового місяця, постачальник має право зарахувати кошти на погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Такий порядок визначений договором і є обов'язковим для сторін.
Аналіз платіжних документів, наявних у матеріалах справи, свідчить, що апелянт не ідентифікував свої платежі як оплату саме за травень 2025 року і не звертався до постачальника із заявами про корекцію призначення платежу. Водночас на момент здійснення оплати у позивача існувала непогашена заборгованість за попередні періоди, яка відповідно до договору підлягала погашенню у першу чергу.
Обсяги споживання електричної енергії за травень 2025 року визначені оператором системи розподілу та передані адміністратору комерційного обліку в установленому порядку. Апелянт не подав жодного доказу на підтвердження їх недостовірності чи помилковості, не ініціював корекцію даних комерційного обліку та не надав технічних документів, які б свідчили про відсутність споживання або неправильність показів. Доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо нарахування пені у сумі 70.274,47 грн, трьох відсотків річних у сумі 18.027,74 грн та інфляційних втрат у сумі 44.856,62 грн, які за твердженням апелянта, нараховані на суми боргу, відсутність яких він вважає доведеною, колегія суддів зазначає таке.
Пеня, проценти річних та інфляційні втрати є похідними від основного грошового зобов'язання та нараховуються лише у разі прострочення його виконання. Оскільки апелянт не довів відсутності заборгованості за квітень 2022 року, листопад 2022 року, лютий 2024 року, листопад 2024 року та травень 2025 року, підстави для неврахування відповідних нарахувань відсутні.
Обов'язок сплачувати пеню встановлений пунктами договору про постачання електричної енергії та узгоджується з положеннями статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Так само нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідає статті 625 ЦК України, яка імперативно визначає ці правові наслідки порушення грошового зобов'язання.
Апелянт не навів жодних обставин, які б виключали його відповідальність або свідчили про наявність підстав для звільнення від нарахування передбачених законом сум. Доводи щодо відсутності боргу вже спростовані судом у межах оцінки відповідних розрахункових періодів та не можуть впливати на правомірність нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснено правомірно, а доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, оцінивши доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, докази, наявні в матеріалах провадження, та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує висновків, викладених у рішенні Господарського суду Харківської області.
Апелянтом не доведено відсутності заборгованості за квітень 2022 року, листопад 2022 року, лютий 2024 року, листопад 2024 року та травень 2025 року. Дані комерційного обліку, сформовані оператором системи розподілу та передані адміністратору комерційного обліку, не спростовані, натомість позивач не подав жодних первинних, технічних чи інших доказів, які б свідчили про їх недостовірність або про наявність підстав для їх корекції.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з положеннями ПРРЕЕ, ККОЕЕ, умовами договору про постачання електричної енергії та комерційних пропозицій. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування або зміни рішення, апеляційною інстанцією не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1943/25 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарство "Моноліт" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1943/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 03.12.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.В. Стойка