вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа№ 910/7284/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 26.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025
у справі № 910/7284/24 (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ»
про стягнення 645 643,53 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» 645 643,53 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 позовні вимоги Київської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на користь Київської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 474 491,40 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 117,37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:
- позовні вимоги щодо стягнення суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 в розмірі 171 152,13 грн. є безпідставним, оскільки за вказаний період по м. Києву згідно з п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ) не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та/або орендна плата);
- позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» в частині стягнення 474 491,40 грн, тобто, за виключенням з розрахунку періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022 - є обґрунтованими;
- відповідач не сплачував грошові кошти за користування земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 площею 0,0783 га, що знаходиться за адресою: вул. Василенка Миколи, 6 у Солом?янському р-н м. Києва, що підтверджується листом від 25.09.2024 № 28553/5/26-15-04-02-05 Головного управління ДПС у м. Києві, а тому посилання відповідача платіжні інструкції на загальну суму 333 652,40 грн як на підтвердження здійснення оплати за користування земельною ділянкою за адресою - вулиця Миколи Василенка, 6, місто Київ - судом відхилено.
1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг
1.3.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
1.3.2. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 по справі № 910/7284/24 в частині стягнення з ТОВ «ІСТРЕЙТ» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 474 491,40 грн. та судового збору 7 117, 37 грн. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Київській міській раді в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ІСТРЕЙТ» в повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.09.2025 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у судовій справі №910/7284/24 передається раніше визначеній автоматизованою системою колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7284/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційних проваджень, повернення без розгляду апеляційних скарг або залишення апеляційних скарг без руху за апеляційними скаргами Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/7284/24.
29.09.2025 матеріали справи № 910/7284/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/7284/24 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 та призначено розгляд на 26.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7284/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24.
03.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
06.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.
08.10.2025 через систему «Електронний суд» від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
24.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення документів.
2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
2.2.1. Київська міська рада не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів на суму 171 152,13 грн за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, оскільки положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України поширюються на осіб, які на період, зазначений в цій нормі (з врахуванням визначення терміну ведення бойових дій для кожного окремого регіону, затвердженого Кабінетом Міністрів України) мали укладений договір оренди земельної ділянки, право користування відповідно до якого зареєстроване в установленому законом порядку, адже саме договір оренди є підставою для нарахування орендної плати.
Натомість, відповідач не підпадає під дію зазначеної норми Податкового кодексу України, адже право оренди земельної ділянки за Відповідачем не було зареєстровано.
2.2.2. Відповідач вважає рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 по справі № 910/7284/24 в частині задоволення позову незаконним та необґрунтованим тому, що у рішенні неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного та неповного дослідження матеріалів справи, при винесенні рішення суд врахував лише позицію Позивача і необґрунтовано не взяв до уваги докази, надані Відповідачем.
Зокрема, відповідач вважає, що судом не взято до уваги платіжні інструкції на суму 333 652,40 грн., надані ТОВ «ІСТРЕЙТ» у якості доказів оплати за земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 6, які судом було відхилено з огляду на відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, за яку здійснювалась оплата, однак відповідач вважає, що незазначення кадастрового номеру в призначенні платежу не може бути підставою для задоволення позову, оскільки в платіжних інструкціях зазначена адреса земельної ділянки: «м. Київ, вул. Василенка, 6» та період, за який сплачувався податок на землю, тобто призначення платежу вказано чітко.
2.3. узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги
2.3.1. Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив проти її доводів апеляційної скарги, зазначивши, що безпідставним є нарахування Київською міською радою плати за землю за період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р. в розмірі 171 152, 13 грн.
Відповідач наполягає, що він сплачував податок на землю за адресою: м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 6, в тому числі за спірний період з 10.06.2021 року по 31.05.2024 року було сплачено 333 652,40 грн., а за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року було сплачено 85 509, 44 грн., що підтверджується наданими Відповідачем платіжними інструкціями, доданими до відзиву на позов, які суд помилково не взяв до уваги.
ТОВ «ІСТРЕЙТ» просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7284/24 від 21.08.2025 в частині відмови в позовних вимогах без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення, ухвалити нове рішення, яким відмовити Київській міській раді в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ІСТРЕЙТ» в повному обсязі.
2.3.2. Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечив проти її доводів апеляційної скарги, зазначивши, що у платіжних інструкціях, які надав Відповідач, в графі «Призначення платежу» зазначено лише адресу земельної ділянки: «Київ, вул. Василенка М.,6», без зазначення кадастрового номеру відповідної земельної ділянки, а згідно з інформацією, наданою ГУ ДПС у м. Києві, сплати податкових зобов'язань по земельному податку за спірну земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008, що знаходиться за адресою: вул. Василенка Миколи, 6 у Солом'янському р-н м. Києва відповідачем не здійснювалось.
Крім того, Київська міська рада наголошує про правомірності включення періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022 до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не був власником, постійним користувачем або орендарем Земельної ділянки, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24.
Київська міська рада просить суд апеляційну скаргу ТОВ «ІСТРЕЙТ» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Київської міської ради в повному обсязі.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 26.11.2025 з'явилися представники учасників справи.
Представник позивача підтримав апеляційну скаргу Київської міської ради та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу ТОВ «ІСТРЕЙТ» та просив суд її задовольнити.
2.5. розгляд заяв, клопотань
24.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення документів, де відповідач зазначає, що з огляду на висновки суду першої інстанції про те, що «неможливо встановити, за користування якої земельної ділянки був сплачений земельний податок у розмірі 333 652,40 грн, оскільки у призначенні платежу не вказано конкретного кадастрового номеру земельної ділянки», ТОВ «Істрейт» було направлено лист, вих. №27/10 від 27.10.2025 до Головного управління ДПС у м. Києві ДПС України, яким ТОВ «Істрейт» просить: «оплату, яку здійснювало ТОВ «ІСТРЕЙТ» у вигляді земельного податку за земельну ділянку по вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:69:091:0016 за період з 10.06.2021 по 31.05.2024 року вважати оплатою земельного податку за земельну ділянку по вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008».
Станом на дату подання цих пояснень відповідач на вказаний лист відповіді не отримав.
Відтак, відповідач просить суд поновити ТОВ «Істрейт» строк для подачі додаткових пояснень, заяв, клопотань, заперечень, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 по справі № 910/7284/24; долучити до матеріалів справи лист ТОВ «Істрейт», вих. № 27/10 від 27.10.2025, до Головного управління ДПС у м. Києві ДПС України, докази його направлення та вручення; врахувати при розгляді справи ці Додаткові пояснення та долучені документи.
Таким чином, відповідачем заявлено клопотання про долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не обґрунтовано, у чому полягає винятковість випадку неподання відповідних доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, з доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку, що подані відповідачем докази не можуть бути прийняті апеляційним судом, а клопотання про поновлення строку для подачі заяв задоволенню не підлягає.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 по вулиці Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва розташовано об'єкт нежитлової нерухомості - будівля, магазин продовольчих та непродовольчих товарів з розвантажувальною рампою (літ. «А»), загальна площа (кв.м) - 554,9, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №381640975 від 05.06.2024 право власності на зазначену нежитлову будівлю зареєстровано в 25.10.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за TOB «ІСТРЕЙТ», номер відомостей про речове право - 3159260.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222978142021 від 10.06.2021 земельна ділянка площею 0,3582 га з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008, розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Колекторна, 6, зареєстрована 10.06.2021; інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 сформована та у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України є об'єктом цивільних прав.
Водночас, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав № 381474730 від 04.06.2024 на нерухоме майно речові права ТОВ «ІСТРЕЙТ» на земельну ділянку площею 0,0783 га з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008, розташована за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Миколи Василенка, 6, не зареєстровані.
Однак, рішенням ІІ сесії ХІ скликання Київської міської ради від ТОВ «ІСТРЕЙТ», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, що перебуває у Власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІСТРЕЙТ» (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2013 року, номер відомостей про речове право 3159260) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.07, заява ДЦ від 28 червня 2023 року №50393-007596882-031-03, справа 364444419).
Крім того, у пп. 2.8 п. 2 ч. 2 Рішення передбачено обов'язки землекористувача, які необхідно виконати відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, а саме: сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позивач зазначив, що відповідач набувши у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не оформив. Станом на дату звернення із даним позовом, Договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права
Головне управління ДПС у місті Києві листом № 19783/5/26-15-04-10-07 від 05.07.2024 повідомило Київську міську раду, ТОВ «ІСТРЕЙТ» не подавало податкової звітності щодо плати за земельну ділянку за адресою: вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва, нарахування сум податкових зобов'язань щодо плати за землю за період 19.06.2024-31.05.2024, за вказану земельну ділянку, не здійснювались. Також, ГУ ДПС у місті Києві зазначило, що ТОВ «ІСТРЕЙТ» сплачувало земельний податок, а саме:
2021 рік (04.06.2021)
Всього: 170 816,24 грн в т. ч. 23.06.2021 -24 402,32 грн, 21.07.2021-24 402,32 грн, 26.08.2021-24 402,32 грн, 23.09.2021-24 402,32 грн, 22.10.2021-24 402,32 грн, 23.11.2021-24 402,32 грн, 21.12.2021-24 402,32 грн.
2022 рік
Всього: 239 142,69 грн в т. ч. 24.01.20222-24 402,29 грн, 22.02.2022-26 842,55 грн, 29.03.2022-26 842,55 грн, 29.04.2022-26 842,55 грн, 30.05.2022-26 842,55 грн, 28.06.2022-26 842,55 грн, 27.07.2022-26 842,55 грн, 29.08.2022-26 842,55 грн, 26.09.2022-26 842,55 грн.
2023 рік
Всього: 178 502,76 грн в т. ч. 26.01.2023-28 570,70 грн, 23.02.2023-30 868,92 грн, 23.03.2023-30 868,92 грн, 26.04.2023-30 868,92 грн, 26.05.2023-30 868,92 грн, 27.12.2023-28 184,52 грн.
2024 рік (06.06.2024)
Всього: 150 934,63 грн в т. ч. 26.01.2024-30 868,95 грн, 26.02.2024-30 016,42 грн, 26.04.2024-30 016,42 грн, 26.05.2024-30 016,42 грн, 27.05.2024-30 016,42 грн.
Позивачем долучено до матеріалів справи лист ГУ ДПС у місті Києві № 28553/5/26-15-04-02-05 від 25.09.2024, з якого вбачається, що ТОВ «ІСТРЕЙТ» не сплачувало за період 2021-2024 податок за користування земельною ділянкою площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008).
Звертаючись із даним позовом до суду, Київська міська рада вказала, що відповідач, як власник нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0783 га з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва, використовує вказану земельну ділянку безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з ТОВ «ІСТРЕЙТ» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 10.06.2021 по 31.05.2024 становить 645 643,53 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на платіжні інструкції на загальну суму 333 652,40 грн як підтвердження здійснення оплати за користування земельною ділянкою за адресою - вулиця Миколи Василенка, 6, місто Київ.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відхиливши посилання відповідача на платіжні інструкції як на підтвердження оплати за користування земельною ділянкою та встановивши відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених вимог за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 в розмірі 171 152,13 грн з огляду на положення п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ).
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Таким чином, з урахуванням наведеного, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008, якою користується ТОВ «ІСТРЕЙТ», є власністю територіальної громади міста Києва та перебуває у комунальній власності.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,0783 га з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва розташований об'єкт нерухомого майна, на який за відповідачем 25.10.2013 зареєстровано право власності.
Однак, рішенням ІІ сесії ХІ скликання Київської міської ради від ТОВ «ІСТРЕЙТ», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, що перебуває у Власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІСТРЕЙТ» (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2013 року, номер відомостей про речове право 3159260) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.07, заява ДЦ від 28 червня 2023 року №50393-007596882-031-03, справа 364444419).
Крім того, у пп. 2.8 п. 2 ч. 2 Рішення передбачено обов'язки землекористувача, які необхідно виконати відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, а саме: сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «ІСТРЕЙТ» права користування земельною ділянкою площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008) на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва шляхом укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, що свідчить про те, що відповідач фактично користується вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.
Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Враховуючи, що в даному випадку земельна ділянка площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008) на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва, як об'єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 10.06.2021, то стягненню з ТОВ «ІСТРЕЙТ» підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 10.06.2021.
Відповідно до статтей 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
На підставі витягу довідки № НГО/2021-35050 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата виготовлення. 13.12.2021), інформації про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 18.05.2023 (витяг з Державного земельного кадастру від 02.08.2023 № HB-0001522552023), витягу № Н-9940584912024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу:31.05.2024), Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24 (зі змінами); Додатка 11 до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами); відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» (зі змінами); відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572 (зі змінами) та за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, статті 289 Податкового кодексу України з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, з 10.06.2021 по 31.05.2024 позивачем здійснено нарахування суми орендної плати, а саме:
- за період 10.06.2021-31.12.2021 на суму 104 237,04 грн;
- за період 01.01.2022-28.02.2022 на суму 32 999,92 грн;
- за період 01.03.2022-31.12.2022 на суму 171 152,13 грн;
- за період 01.01.2023-31.12.2023 на суму 234 778,23 грн;
- за період 01.01.2024-31.05.2024 на суму 102 476,21 грн.
Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування ТОВ «ІСТРЕЙТ» земельної ділянки площею 0,0783 га (кадастровий номер 8000000000:69:091:0008) на вул. Миколи Василенка, 6 у Солом'янському районі міста Києва за період з 10.06.2021 по 31.05.2024 становить 645 643,53 грн.
Щодо долучених відповідачем платіжних інструкцій на загальну суму 333 652,40 грн як підтвердження здійснення оплати за користування земельною ділянкою за адресою - вулиця Миколи Василенка, 6, місто Київ суд зазначає наступне.
Колегією суддів досліджено, що відповідачем разом з відзивом на позов подано ряд платіжних доручень (а.с. 107-113) на загальну суму 333 652,40 грн, у призначенні платежу яких зазначено: «земельний податок за (місяць, рік) за адресою: Київ, вул. Василенка, М., 6».
Суд першої інстанції зауважив, що з наданих відповідачем документів неможливо встановити, за користування якої земельної ділянки був сплачений земельний податок у розмірі 333 652,40 грн, оскільки у призначенні платежу не вказано конкретного кадастрового номеру земельної ділянки.
Судова колегія вважає обґрунтованим вказаний висновок суду та наголошує, що відповідно до даних Публічної кадастрової карти України за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Василенка, 6, знаходиться дві земельні ділянки: з кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 (спірна земельна ділянка) та з кадастровим номером 8000000000:69:091:016, тобто за відсутності уточнення в платіжних інструкціях за яку саме земельну ділянку здійснював оплату відповідач, суд позбавлений можності достеменно встановити вказану обставину.
Більше того, ГУ ДПС у м. Києві до листа від 25.09.2024 № 28553/5/26-15-04-02-05 долучило інформацію щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за землю ТОВ «Істрейт» за 2021-2024 роки до ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДПС у м.Києві, а також надало копії податкових декларацій по земельному податку за землю ТОВ «Істрейт» за 2021-2024 роки.
Як вбачається з листа ГУ ДПС у м. Києві, відповідачу було зараховано податкові зобов'язання по земельному податку за землю згідно поданих декларацій у 2021-2024 роках щодо таких земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 8000000000:72:085:026, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 23; кадастровий номер 8000000000:69:091:016, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Василенка, 6; кадастровий номер 8000000000:69:128:043, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лепсе Івана, 79 А.
З викладеного вбачається, що відповідач не сплачував грошові кошти за користування земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:69:091:0008 площею 0,0783 га, що знаходиться за адресою: вул. Василенка Миколи, 6 у Солом?янському р-н м. Києва, що підтверджується листом від 25.09.2024 № 28553/5/26-15-04-02-05 Головного управління ДПС у м. Києві, про що правильно зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується судова колегія.
Щодо періоду користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави колегія суддів зазначає наступне.
Як було зазначено вище, у заявлений позивачем період з 10.06.2021 по 31.05.2024 використовував спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачував орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України відповідач звільняється від сплати плати за землю за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України в розмірі орендної плати.
Вказаними положеннями чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.
Натомість, предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, які позивач недоотримав через користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, не сплачуючи в належному обсязі орендну плату.
При цьому, плата за землю, як вже зазначалося вище, є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовується поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.
Оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
З урахуванням наведених приписів Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.
У даному випадку судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24 у аналогічних правовідносинах.
Враховуючи викладене, положення п. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині.
Відтак, доводи позивача про відсутність підстав для застосування вказаних положень ПК України до даних правовідносин знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
З огляду на зазначене, з урахуванням наведених вище висновків судової колегії апеляційного господарського суду, розмір безпідставно збережених коштів становить 645 643,53 грн, з яких:
- за період 10.06.2021-31.12.2021 на суму 104 237,04 грн;
- за період 01.01.2022-28.02.2022 на суму 32 999,92 грн;
- за період 01.03.2022-31.12.2022 на суму 171 152,13 грн;
- за період 01.01.2023-31.12.2023 на суму 234 778,23 грн;
- за період 01.01.2024-31.05.2024 на суму 102 476,21 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, частково не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.
З огляду на встановлені обставини, судова колегія вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у мотивувальній частині даної постанови суду апеляційної інстанції.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
За змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Поряд з цим відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи Київської міської ради про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з огляду на те, що відповідач використовував земельну ділянку, не маючи права власності або права постійного користування на неї, та без укладення відповідного договору оренди землі.
Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, доводи Київської міської ради знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Водночас, доводи відповідача про доведеність ним оплати за земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 6, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки в наданих платіжних інструкціях відсутній кадастровий номер земельної ділянки, за який здійснювалась оплата, при цьому, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за вказаною адресою знаходиться дві земельних ділянки з різними кадастровими номерами, а тому не вбачається за можливе достеменно встановити, за яку саме ділянку здійснювалась оплата.
Більше того, відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві, відповідачу було зараховано податкові зобов'язання по земельному податку за землю згідно поданих декларацій у 2021-2024 роках щодо таких земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 8000000000:72:085:026, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 23; кадастровий номер 8000000000:69:091:016, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Василенка, 6; кадастровий номер 8000000000:69:128:043, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лепсе Івана, 79 А.
Отже, з урахуванням вказаного та керуючись критерієм вірогідності доказів, судова колегія відхиляє аргументи відповідача про те, що незазначення кадастрового номеру в призначенні платежу не може бути підставою для задоволення позову, оскільки в платіжних інструкціях зазначена адреса земельної ділянки: «Київ, вул. Василенка, 6» та період, за який сплачувався податок на землю, тобто призначення платежу вказано чітко - з огляду на невідповідність таких доводів матеріалами справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення суду з наведених відповідачем підстав.
Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ:
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частини другої вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення частково прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - в частині застосування положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які за висновком судової колегії до даних правовідносин застосуванню не підлягають. Натомість, інші висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.
Наведене за висновком апеляційного господарського суду є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 з присудженням до стягнення з відповідача 645 643,53 грн безпідставно збережених коштів.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 підлягає задоволенню.
Натомість, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому:
- у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги Київської міської ради, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги (з урахуванням пониження ставки на 0,8 з огляду на подання позовної заяви та апеляційної скарги через систему «Електронний суд») - покладається на відповідача;
- у зв'язку із залишенням без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 - судовий збір за подання відповідної апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7284/24 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Позовні вимоги Київської міської ради задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» (49069, місто Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, будинок, 13, код ЄДРПОУ 37213365) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 645 643 грн. (шістсот сорок п'ять тисяч шістсот сорок три) 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 747 грн. (сім тисяч сімсот сорок сім) 72 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ» (49069, місто Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, будинок, 13, код ЄДРПОУ 37213365) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 910/7284/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 03.12.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга