Справа № 991/11920/25
Провадження № 11-сс/991/767/25
Слідчий суддя ОСОБА_1
04 грудня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника регіональної філії « Південна залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2025 про відмову у відкритті провадження та повернення скарги на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
за участю адвоката ОСОБА_6 ,
Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося розслідування кримінального провадження № 42021102090000088, відкритого Слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 25.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
У межах цього кримінального провадження слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва 04.10.2023 постановив ухвалу у справі № 757/21799/23 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю ознайомитись з ними, вилучити їх оригінали (здійснити їх виїмку), які містять охоронювану законом таємницю, та перебувають у володінні акціонерного товариства « Українська залізниця », а саме: «…по 21 елементу кожного типу акумуляторних батарей лужних нікель кадмієвих, які не були використані та виготовлені не більше року тому, для проведення їх випробування в лабораторних умовах».
На виконання цього судового рішення, згідно з актом приймання-передачі, підписаного між слідчим ОСОБА_7 та начальником ВП « Локомотивне депо Гребінка » ОСОБА_8 , було передано предмети, що зазначені в ухвалі суду, а саме 21-у акумуляторну батарею 40КР2-125 (40К-125Р).
18.11.2025 до слідчого судді Вищого антикорупційного судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах регіональної філії « Південна залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Слідчий суддя перевірив матеріали скарги та дійшов висновку, вимоги скаржника не підпадають під будь-яку підставу оскарження, визначену п. 1-11 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). До того ж скаржник пропустив встановлений процесуальний строк на оскарження бездіяльності, не надав будь-яких доказів наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку та існування реальних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій. Тому, слідчий суддя 19.11.2025 своєю ухвалою відмовив у відкриті провадження та повернув скаргу особі, яка її подала.
Вимоги апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
Представник регіональної філії « Південна залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » адвокат ОСОБА_6 не погодився з ухвалою слідчого судді від 19.11.2025, а тому подав апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення скарги.
Скаржник вважає, що вилучені акумуляторні батареї є тимчасово вилученим майно, в розумінні ст. 167 КПК України, та бездіяльність, яка полягає в неповернення такого майна, може бути оскаржена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Строк на оскарження, на думку скаржника, не є пропущеним, адже бездіяльність є триваючою, а тому може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, у повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити.
Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули, свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Отже, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд за відсутності учасників провадження, які не прибули в судове засідання.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК України.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 цієї статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 цього кодексу.
Пункт перший указаної статті (скаржник посилається на нього як в скарзі, так і в апеляційній скарзі) передбачає право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.
Водночас скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Отже, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи підлягає оскарженню бездіяльність на яку посилається скаржник та чи дотримано строки на оскарження такої бездіяльності.
Щодо можливості оскарження бездіяльності, на яку посилається скаржник
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Тимчасовий доступ до речей і документів, а також тимчасове вилучення майна є видами заходів забезпечення кримінального провадження.
Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ст. 159 КПК України).
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ст. 167 КПК України).
Водночас статтею 168 згаданого Кодексу визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно з доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (ч. 1 ст. 166 КПК України).
Отже, вилучення майна згідно з ухвалою суду про тимчасовий доступ фактично є тим же тимчасовим вилученням, оскільки по факту, що й за вилучення згідно з ч. 1 і 2 ст. 168 КПК України, що й за вилучення згідно з ч. 7 ст. 163 КПК України, відбувається все теж саме - позбавлення особи, у володінні якої майно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним.
Під час апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва 04.10.2023 своєю ухвалою, постановленою у межах кримінального провадження № 42021102090000088 у справі № 757/21799/23) надав дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю ознайомитись з ними, вилучити їх оригінали (здійснити їх виїмку), які містять охоронювану законом таємницю, та перебувають у володінні акціонерного товариства « Українська залізниця », а саме: «…по 21 елементу кожного типу акумуляторних батарей лужних нікель кадмієвих, які не були використані та виготовлені не більше року тому, для проведення їх випробування в лабораторних умовах».
На виконання зазначеного судового рішення слідчому 04.10.2023 було передано предмети, що зазначені в ухвалі слідчого судді, а саме 21 акумуляторну батарею 40КР2-125 (40К-125Р).
Із зазначеного вище висновується, що передання майна здійснено саме на виконання судового рішення - ухвали слідчого судді в межах тимчасового доступу, як заходу забезпечення кримінального провадження, та таке майно є тимчасово вилученим в розумінні ст. 167 і 168 КПК України.
Зокрема, ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
А тому слідчий суддя в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що вимоги скаржника щодо повернення переданого майна не підпадають під будь-яку підставу оскарження бездіяльності чи рішення або дій слідчого, дізнавача або прокурора, визначених п. 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Щодо дотримання строків на оскарження можливої бездіяльності
21.04.2025 скаржник звернувся до НАБУ з адвокатським запитом щодо надання інформації у кримінальному провадженні № 42021102090000088 від 26.05.2021, зокрема долі акумуляторних батарей.
29.04.2025 заступник керівника другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_9 своїм листом № 532-296/12494 повідомив, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021102090000088 від 26.05.2021, передане за підслідністю від органів Національної поліції України, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та наразі жодній особі у ньому не повідомлено про підозру, щодо подальшого використання акумуляторних батарей, вилучених на підставі ухвали слідчого судді АТ « Укрзалізниця » буде повідомлено додатково.
Слідчий суддя дійшов висновку, що останнім днем строку можливого подання скаржником цієї скарги на бездіяльність могло бути 09.05.2025, однак фактично скаржником подано скаргу до ВАКС лише 18.11.2025.
Однак, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.304 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з приписів ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 169 КПК України визначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 1 ст.115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Із аналізу вказаних вище процесуальних норм слідує, що КПК України встановлює обов'язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше від наступного робочого дня після вилучення майна або протягом 48 годин після його вилучення. При цьому у разі не подання клопотання про арешт майна у слідчого, прокурора виникає обов'язок повернення майна. У свою чергу, строк виконання цього обов'язку визначено прислівником «негайно», однак строк обчислення «негайно» не може бути проведено з врахуванням вимог ч.1 ст.115 КПК України.
Таким чином, моментом виконання обов'язку повернення вилученого майна є момент його виконання, а відтак бездіяльність, пов'язана з неповерненням майна, має лише початковий момент, та не має встановленого законом кінцевого строку.
Крім того, неповернення слідчим, прокурором після закінчення строку на звернення з клопотанням до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна не позбавляє його обов'язку повернути таке майно особі, в якої його було вилучено.
Вищевикладене не може стверджувати нічого іншого, крім того, що бездіяльність, пов'язана з неповерненням тимчасово вилученого майна, є триваючою бездіяльністю, на яку не поширюються положення ч.1 ст.304 КПК України щодо строку оскарження.
Згідно з положеннями ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п.76 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Свіргунець проти України» від 30.04.2020 заява №38262/10 визначено, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді про те, що бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування - неповернення тимчасово вилученого майна могла бути оскаржена протягом десяти днів, тобто не пізніше 09.05.2025, та про наявність підстав для повернення скарги на вказану бездіяльність.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи, що до повноважень суду апеляційної інстанції законом не віднесені повноваження щодо вирішення питання про прийнятність скарги, поданої слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України, а прийняття одного з рішень, передбаченого нормами ст.304 КПК України віднесено до компетенції слідчого судді, за результатами розгляду апеляційної скарги представника колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, скасування оскаржуваної ухвали та направлення матеріалів за скаргою слідчому судді Вищого антикорупційного суду для розгляду скарги по суті.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2025 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою матеріали за скаргою представника регіональної філії « Південна залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, повернути слідчому судді Вищого антикорупційного суду для розгляду скарги по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4