Справа № 991/11689/25
Провадження № 11-сс/991/765/25
Слідчий суддя ОСОБА_1
04 грудня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2025 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 52025000000000168,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власників майна адвоката ОСОБА_8 ,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінального провадження № 52025000000000168 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За версією органу досудового розслідування, співробітник Служби безпеки України (далі - СБУ) ОСОБА_9 та Голова Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба) ОСОБА_10 набули активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує їх законні доходи, а також ОСОБА_10 вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У межах цього кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) від 29.10.2025, детективи НАБУ 07.11.2025 провели обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . За результатами обшуку відшукано та вилучено:
- мобільний телефон Samsung Galaxy A35 5G, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 (далі - мобільний телефон Samsung);
- мобільний телефон Moto G84 5G, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 (далі - мобільний телефон Moto);
- ноутбук Lenovo (s/n PF3YE9PC).
Наступного дня (08.11.2025) прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 (далі - прокурор) звернулася до слідчого судді із клопотанням, в якому просила накласти арешт на все майно вилучене 07.11.2025 за результатами обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя своєю ухвалою 17.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання, оскільки дійшов висновку, що потреби в застосуванні арешту щодо мобільних телефонів та ноутбука з метою збереження їх як речових доказів - відсутні.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор не погодилась з ухвалою слідчого судді, а тому подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт лише на мобільні телефони.
На думку прокурора, слідчий суддя не взяв до уваги, що доступ до вилучених мобільних телефонів обмежений паролями. Висновок про можливість простого копіювання інформації є помилковим, адже для здійснення таких дій необхідно провести експертне дослідження з метою подолання захисту. Без фізичної наявності пристроїв у експерта подолати захист та отримати доступ до файлової системи неможливо. Також наразі існує необхідність відновлення видалених файлів, які мають значення для доказування (листування з ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , щодо діяльності ТОВ «Добробут-Лікилаб»), адже пристрої містять такі ознаки. Для цього необхідне експертне дослідження. До того ж ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тісно пов'язані з підозрюваними - ОСОБА_11 є завідувачем лабораторії ТОВ «Добробут-Лікилаб», а ОСОБА_12 працює в Держлікслужбі. Тож листування може мати доказове значення для обставин, які перевіряються в межах досудового розслідування.
Разом із тим, прокурор акцентує, що мобільні телефони були оглянуті за участю спеціаліста. Результатом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 встановлено ознаки видалення інформації, зокрема повідомлень в месенджерах. З мобільного телефону ОСОБА_12 (наданий пароль доступу) спеціалісту не вдалося скопіювати інформацію з месенджерів, зокрема «Viber», «Telegram», «WhatsApp», тож їх подальший огляд буде відбуватися через фотографування екрана телефону, що займає тривалий час. Вказане стало підставою для призначення експертиз щодо мобільних телефонів. Експерту поставлено питання щодо відновлення видалених або прихованих файлів та копіювання наявних файлів на носії інформації. Проведення експертиз наразі триває.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити.
Представник власників майна заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України (прокурор посилається на нього в клопотанні як на підставу та мету накладення арешту) передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України). Разом із тим, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому цим пунктом, то слідчий суддя при вирішенні питання повинен враховувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Сторона обвинувачення у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у накладенні арешту на мобільні телефони.
Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту мобільних телефонів, які належать ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Під час апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України, за фактом можливого набуття співробітником СБУ ОСОБА_9 та Головою Держлікслужби ОСОБА_10 активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує їх законні доходи, а також за фактом внесення ОСОБА_10 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що могли бути вчинені кримінальні правопорушення, про які зазначається у клопотанні. З таким висновком погоджується й колегія суддів. Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності документів, долучених до клопотання.
07.11.2025, у межах цього кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді від 29.10.2025, детективи НАБУ провели обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . За результатами обшуку детективи відшукали та вилучили, зокрема два мобільних телефони Samsung та Moto, які належать ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відповідно.
Згідно з протоколом обшуку, власники мобільних телефонів повідомили паролі до телефонів та надали детективам доступ до них. Підставою для вилучення мобільних телефонів, як стверджує сторона обвинувачення, стало те, що доступ до них було обмежено системою логічного захисту, а також вони містили ознаки видалення повідомлень, які мають значення для доказування (листування з ОСОБА_9 , ОСОБА_14 щодо діяльності ТОВ «Добробут-Лікилаб»).
Вказані мобільні телефони визнано речовими доказами постановою про визнання речовим доказом від 07.11.2025.
Крім того, мобільні телефони є серед переліку речей та документів, для відшукання яких проводився обшук у вказані вище квартирі. Їх зазначено в ухвалі слідчого судді від 29.10.2025.
Після розгляду слідчим суддею клопотання, детектив НАБУ зі спеціалістом 18.11.2025 та 20.11.2025 оглянули мобільні телефони, про що склали відповідні протоколи. Під час огляду використовувалась програма Cellebrite UFED Touch3. За допомогою цієї програми отримано повну копію інформації наявної на мобільному телефоні Moto, який належить ОСОБА_11 . З мобільного телефону ОСОБА_12 , хоч і був наданий пароль доступу, спеціалісту не вдалося скопіювати інформацію з месенджерів, зокрема «Viber», «Telegram», «WhatsApp».
19.11.2025 детектив НАБУ своїми постановами призначив судові експертизи. На вирішення експерта поставлено питання щодо відновлення видалених або прихованих файлів. 20.11.2025 постанови скеровані до експертної установи. Проведення експертиз наразі триває.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею, детектив НАБУ у судовому засіданні повідомив, що відомості, які містяться на мобільних телефонах можливо скопіювати.
Прокурор у судовому засіданні під час апеляційного розгляду повідомив, що дані з мобільного телефону Moto скопійовані в повному обсязі. З мобільного телефону Samsung дані теж скопійовані, окрім даних з месенджерів «Viber», «Telegram», «WhatsApp». Арешт необхідний з метою проведення експертизи задля відновлення видалених або прихованих файлів.
Оцінивши доводи апеляційної скарги прокурора, матеріали провадження та пояснення учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення клопотання про накладення арешту на вилучені мобільні телефони немає.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що необхідність у визнанні електронних інформаційних систем або їх частин, зокрема мобільних терміналів систем зв'язку, речовими доказами зумовлюється саме потребою у збереженні інформації, яка може в них міститися, а також у дослідженні їх властивостей, зокрема встановленні часу та місця створення файлів, перевірці наявності видалених відомостей і можливості їх відновлення. З таким погоджується й колегія суддів.
Водночас як слушно зазначив слідчий суддя, після того, як інформацію з пристрою скопійовано, перевірено його необхідні властивості та це процесуально зафіксовано, потреба у збереженні самого пристрою зникає.
У цьому контексті варто враховувати й те, що електронний документ не має жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Ідентичні за змістом примірники електронного документа можуть існувати на різних носіях, розглядатися як оригінали та вони можуть відрізнятися лише датою та часом створення. Саме тому для цілей кримінального провадження вирішальне значення має збереження інформації, а не самого фізичного носія.
Такі висновки кореспондують із фактичними даними, встановленими під час апеляційного розгляду. Прокурор підтвердив, що інформацію з обох вилучених мобільних телефонів скопійовано, за винятком окремих даних месенджерів на одному з пристроїв. Разом із тим прокурор не надав жодних доказів того, що на телефонах здійснювалось видалення чи приховування інформації, або що існує реальна загроза її втрати. Посилання прокурора на такі можливі обставини ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені конкретними фактичними даними.
Призначення експертизи для пошуку гіпотетично видалених відомостей не може само по собі слугувати достатньою підставою для утримання мобільних телефонів під арештом, оскільки закон вимагає підтвердження реальної необхідності втручання у право власності, а не формального припущення про можливу наявність видаленої та/або прихованої інформації.
З огляду на те, що інформацію з пристроїв скопійовано, необхідні відомості зафіксовано, а ризик втрати або зміни даних прокурором не доведено, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності потреби в арешті вказаних мобільних телефонів з метою їх збереження як речових доказів. У зв'язку з цим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4