Справа № 991/11970/25
Провадження №11-сс/991/781/25
02 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №52025000000000063 від 07 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ), з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на вилучений під час обшуку 14 листопада 2025 року мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 . За висновком слідчого судді орган досудового розслідування довів необхідність арешту вищевказаного майна, оскільки під час його огляду виявлено ознаки видаленої інформації, а сам пристрій визнано речовим доказом.
Не погодившись з вказаним рішенням, представником ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в який останній зазначав, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Зокрема, вказав на помилковість висновку слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на мобільний телефон, який його підзахисна добровільно видала правоохоронним органам, надавши пароль доступу, відсутність даних щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , а також ненадання оцінки грубому порушенню права захисника ОСОБА_7 на подання письмових зауважень до протоколу обшуку.
В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити та скасувати накладений слідчим суддею арешт. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та мотивованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000063 від 07 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що суддя ОСОБА_7 із залученням судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 навесні 2024 року висловила громадянці ОСОБА_10 вимогу надати неправомірну вигоду у розмірі 12 000 доларів США за ухвалення судового рішення у справі № 522/23935/23 на її користь. У лютому 2025 року вищевказані особи підтвердили свої наміри в отриманні для судді ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США з погрозою в разі відмови ухвалити судове рішення у справі №522/23935/23 на користь іншої сторони. 17 лютого 2025 року під час контролю за вчиненням злочину з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_11 за домовленістю з останньою прибув до офісу, яким вона користується, за адресою: АДРЕСА_1 , та передав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США (50 купюр номіналом 100 доларів США кожна).
14 листопада 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_12 детективами Національного бюро проведено обшук транспортного засобу марки Toyota RAV-4 червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 та перебуває у власності та фактичному володінні ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 у приміщенні паркінгу ТЦ «Сади Перемоги», в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .
При огляді під час обшуку зазначеного мобільного телефону було виявлено листування з ОСОБА_8 , а також ознаки видалення інформації з пристрою, у зв'язку з чим телефон було вилучено з метою проведення експертного дослідження на предмет її відновлення.
Постановою детектива НАБУ від 15 листопада 2025 року вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом (а.с. 212-215).
19 листопада 2025 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива про арешт вилученого під час обшуку автомобіля Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_3 телефону, за результатами розгляду якого слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість та наклав арешт на вказане майно.
За висновком слідчого судді орган досудового розслідування довів необхідність арешту вищевказаного майна, оскільки його оглядом встановлено, що останній має ознаки видалення інформації та потребує експертного дослідження з метою її відновлення, а сам пристрій визнано речовим доказом.
Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Для виконання завдань кримінального провадження під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту слідчим суддею були обґрунтовано враховані потреби досудового розслідування, а саме необхідність ґрунтовного аналізу відомостей, які містяться на вилучених телефонах, у сукупності з іншими відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу, у тому числі для проведення експертного дослідження для відновлення видаленої на технічному пристрої інформації, що узгоджується з вимогами ст. 168 КПК України.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Враховуючи, що в органу досудового розслідування існує сукупність достатніх підстав вважати, що вилучений під час обшуку у ОСОБА_7 мобільний телефон може містити видалену інформацію, та за необхідності має бути підданий експертному дослідженню, слідчий суддя відповідно до ст.168 КПК України обґрунтовано дійшов висновку про необхідність його арешту, з чим погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищевикладеного не спростовують.
Доводи представника власника майна щодо допущення органом досудового розслідування порушення права захисника ОСОБА_7 на подання письмових зауважень до протоколу обшуку вищевикладених висновків колегії суддів не спростовують, як і не містять посилань на зміст таких заперечень, а також їх вплив на обґрунтованість рішення про арешт майна.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вилучений під час обшуку телефон відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України, наявні на ньому відомості потребують перевірки, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Інші доводи адвоката вказаного не спростовують, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, з чим погоджується колегія суддів і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3