Справа № 168/171/25 Головуючий у 1 інстанції: Сухоручко Ю. О.
Провадження № 22-ц/802/1508/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
05 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
вивчивши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, до ОСОБА_3 про примусове відібрання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про визначення місця проживання дитини
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із первісним позовом про примусове відібрання дитини.
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 07 травня 2025 року об'єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, до ОСОБА_3 про примусове відібрання дитини із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати як незаконну і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
У вказаному переліку є ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи. Водночас ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цьому переліку відсутня.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження №14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17 (провадження № 61-40444св18).
У справі, яка переглядається, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Проте, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи відповідно до наведених правових норм та правових висновків Верховного Суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Разом з тим, саме зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, що вона може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, не свідчить про те, що така ухвала може бути оскаржена, оскільки суперечить зазначеним правовим нормам.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Зважаючи на наведені обставини та вимоги процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року у цій справі належить відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, до ОСОБА_3 про примусове відібрання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про визначення місця проживання дитини, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий-суддя
Судді: