Справа № 156/439/25 Провадження №33/802/829/25 Головуючий у 1 інстанції:Комзюк Н. Н.
Доповідач: Подолюк В. А.
05 грудня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 03 листопада 2025 року,
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п'ясть) грн. 60 коп. судового збору.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 17 листопада 2024 року о 23:44 год. на ґрунтовій дорозі, що розташована між заводом «Кроноспан» та с.Верхнів Володимирського району, керував автомобілем марки «Mersedes Benz GLE 350D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим.
Апелянт ОСОБА_1 зазначає про те, що адміністративні матеріали щодо нього працівниками поліції складені з порушенням процедури їх оформлення, а також з порушенням його прав і свобод, на що належну увагу судом звернуто не було. Так, після зупинки транспортного засобу під його керуванням, працівник поліції цілком безпідставно повідомив про його перебування в стані алкогольного сп'яніння. При цьому, пропозиції щодо проведення огляду від працівника поліції не було, а також не було роз'ясненого його прав і наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Працівники поліції ввели його в оману, фактично повідомивши, що після сплати штрафу в розмірі 17000 грн., йому повернуть посвідчення водія. Тому апелянт вважає, що адміністративні матеріали складені щодо нього з порушенням передбаченої законодавством процедури, у зв'язку з чим вони є неналежними та недопустимими доказами у справі, у зв'язку з чим не можуть бути покладені в основу його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того вказує про те, що його було позбавлено права на справедливий суд. Посилаючись на викладене, апелянт ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо нього, - закрити.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з'явилися. При цьому, від нього до апеляційного суду надійшла письмова заява, в якій він просить відкласти апеляційний розгляд посилаючись на укладення договору з адвокатом.
Однак, така заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, оскільки поважні причини неявки в суд відсутні, так як немає доказів укладення договору із захисником про надання правової допомоги та неможливість явки останнього для здійснення повноважень, передбачених ст.271 КУпАП в суді апеляційної інстанції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надавалася правова допомога на стадії розгляду справи по суті судом першої інстанції (а.с.15-23), а відтак було дотримано його право на захист відповідно до ст.268 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дані вимоги Закону та роз'яснення ПВСУ в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи були дотримані.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176167 від 18.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176167 від 18.11.2024, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу і в медичному закладі. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 підписав протокол та отримав його копію;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи;
- письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 від 17.11.2024, де він зобов'язався не керувати транспортним засобом протягом 24 годин, або до повного витверезіння;
- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 17.11.2025, яке він надав працівникам поліції на місці зупинки транспортного засобу, з яких вбачається, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений працівниками. Під час спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, але він відмовився;
- рапортом працівника поліції від 18.11.2024.
Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться і відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено та відповідно запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він відмовився. Зафіксовано і те, що ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки відмови від проходження такого огляду. Після цього, ОСОБА_1 роз'ясненого його права та обов'язки, які передбачені законодавством, а також повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Склавши протокол на інші адміністративні матеріали, перший було оголошеному ОСОБА_1 , який він підписав та отримав його копію.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП.
При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення із посиланням на відсутність належних та допустимих доказів, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи і, зокрема відеозаписом.
Безпідставним вважає апеляційний суд і доводи ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з посиланням на те, що йому не пропонувалось пройти такий огляд, оскільки це повністю спростовується відеозаписом, з якого чітко вбачається те, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, однак він відмовився.
Також відеозаписом повністю спростовується твердження апелянта про те, що йому не було роз'яснено його прав та наслідків відмови від проходження огляду, так як працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права і обов'язки, які передбачені законодавством, а також наслідки відмовив від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Окрім того, не знайшло свого підтвердження, а навпаки спростовується дослідженим відеозаписом, твердження апелянта ОСОБА_1 про введення його в оману працівниками поліції. Апеляційний суд вважає, що вони діяли у порядок та спосіб, які передбачені чинним законодавством.
З огляду на вищевикладене, апеляційні твердження про те, що усі складені працівниками поліції адміністративні матеріали не можуть бути неналежними і допустимими доказами у справі, є цілком неспроможними.
Апеляційний вважає, що суддя місцевого суду повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу щодо ОСОБА_1 та прийняв цілком законне і обґрунтоване судове рішення, яке не викликає жодних сумнівів в апеляційного суду.
Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 03 листопада 2025 року в даній справі, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк