Справа № 939/3864/25
05 грудня 2025 рокуселище Бородянка
Суддя Бородянського районного суду Київської області Стасенко Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,
03 грудня 2025 року до Бородянського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
Відповідно до позову, позивачка ОСОБА_1 просить суд зняти арешт з нерухомого майна (квартири), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у її власності, який було накладено на підставі постанови державного виконавця АА 340946 від 15 квітня 2010 року, реєстраційний номер обтяження: 9733704.
При цьому, відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис (зареєстровано) від 15 квітня 2010 року за № 9733704 про обтяження - арешт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві власності, яке здійснено на підставі постанови АА 340946 від 15 квітня 2010 року, ВДВС Бородянського РУЮ.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 і 20 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 була боржницею у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості було накладено арешт на її майно - квартиру, а тому законом для боржниці встановлений інший порядок захисту її майнових прав, як сторони виконавчого провадження, шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке було накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, то після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VІІ ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судовий рішень" ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 пред'явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке було накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється, у зв'язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому належить дійти висновку, що позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачено іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Таким чином, підстави для розгляду цивільного позову ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна відсутні, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
Роз'яснити позивачці право звернутися до суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї документами надіслати позивачці ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Суддя Геннадій СТАСЕНКА