25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 626/2029/23
провадження № 22-ц/818/2583/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 лютого 2025 року у складі судді Рибальченка І.Г.,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після уточнення якого від 26.02.2024 ( а.с. 73 - 74) просив визнати, що відповідач безпідставно заволодів його лічильником "Gallus 2000-U G4" №00265636; зобов'язати відповідача: - провести державну повірку лічильника газу "Gallus 2000-U G4" №00265636 відповідно до нормативно-правового акту, який діяв на момент виготовлення та введення лічильника в експлуатацію та лічильник повернути позивачу з підтверджуючими документами щодо проведення державної повірки, а у разі відсутності лічильника газу "Gallus 2000-U G4" №00265636 передати відповідачу у власність інший лічильник газу типу "Gallus 2000 ", який пройшов державну повірку та придатний для експлуатації з паспортом на цей лічильник; Визнати що відповідач використовував лічильник газу типу "Октава" № 520035 для вимірювання обсягу спожитого позивачем природного газу, який не відповідає вимогам до ВОГ, які використовуються для вимірювання обсягу спожитого природного газу. Стягнути з АТ Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" 8814, 43 грн та зобов'язати відповідача надати позивачу офіційне вибачення в якості відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються відповідачем на підставі Типового Договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (надалі Договір).
21 липня 2020 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 представником АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» було проведено демонтаж побутового лічильника газу типа «GALLUC 2000», № 00265636, 1997 року виготовлення та введення в експлуатацію для проведення його державної повірки. На період повірки лічильника встановлено лічильник з обмінного фонду відповідача типу «ОКТАВА», № 520035, про що складено акт.
14 серпня 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» видано довідку про непрацездатність законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме: демонтований лічильник визнаний непридатним, як такий, що не відповідає вимогам п.6.8 Р50-071-98 «Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки».
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив ознайомити його з довідкою про непридатність лічильника до експлуатації та повідомити про прийняте рішення щодо доцільності або недоцільності ремонту лічильника.
14 травня 2021 року відповідач повідомив позивача, про прийняте ним рішення щодо недоцільності проведення ремонту лічильника газу зазначається в акті-передачі лічильника газу споживачу.
Посилаючись на вищевикладене, позивач вважає, що вказані дії відповідача є неправомірними, оскільки Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» безпідставно заволоділо зазначеним лічильником, який належить йому на праві особистої власності, з посиланням на те, що лічильник, начебто, не пройшов державну повірку та не придатний до подальшої експлуатації.
Відповідно до пункту 5 глави 89 розділу X Кодексу ГРС у разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців.
Позивач навів в позові свій розрахунок збільшення споживання фактичного обсягу (об'єму) природного газу лічильником з обмінного фонду відповідача типу «ОКТАВА», № 520035 за період з 21 липня 2020 року по 20 липня 2023 року, в якому зазначив, що середньорічне споживання газу за показаннями встановленого лічильника збільшилось в 1,26 рази, тобто на 26%. Тому вважає, що дане збільшення є наслідком застосування для обліку спожитого газу лічильника газу, який не пройшов державну повірку перед введенням в експлуатацію.
Зазначив, що незважаючи на відсутність у АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» постачальника природного газу будь-яких підстав для його відбору, відповідач здійснив відбір 1107,774 куб. м. природного газу з газотранспортної системи для своїх виробничо-технологічних витрат та власних потреб, тобто безпідставно заволодів майном позивача та зобов'язаний повернути йому оплачений, але не спожитий позивачем природний газ зазначеного об'єму.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що зважаючи на доведеність факту, що за результатами проведеної повірки прилад обліку газу був визнаний ДП "Укрметртестстандарт" непридатним для подальшої експлуатації, дії відповідача відповідають вимогам закону та не порушують прав позивача. Тому що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не мав згоди споживача на володіння лічильником газу GALLU -2000-U G4 №00265636 після визнання його нібито непридатним. Суд не врахував, що відповідача було позбавлено ліцензії на розподіл природного газу; тому він не мав можливості встановити лічильник газу GALLUS -2000-U G4 №00265636 у тому разі, якщо б була встановлена його придатність до подальшої експлуатації за результатами повторної державної повірки, Відповідач використовував лічильник газу типу «ОКТАВА» №520035 для вимірювання спожитого позивачем газу, який не відповідає вимогам до ВОГ. Тому його дії у спірних правовідносинах є неправомірними, а порушене право позивача володіти належним йому майном підлягає захисту.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Харківгаз» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 є споживачем природного газу і користується послугами АТ "Оператор Газорозподільної Системи "Харківгаз".
АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", скорочене найменування АТ "Харківгаз", як Оператор ГРМ, здійснює на території Харківської області господарську діяльність з розподілу природного газу. Працівниками Красноградського відділення АТ "Харківгаз" 21 липня 2020 року, при виконанні робіт з повірки лічильника газу, за адресою: м. Берестин пров.Спортивний,11, газовий лічильник "Gallus 2000-U G4" №00265636 був демонтований. На час повірки встановлений прилад обліку газу Октава G4 з обмінного фонду АТ"Харківгаз".
За результатами проведеної повірки прилад обліку газу був визнаний ДП "Укрметртестстандарт" непридатним для подальшої експлуатації, згідно довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/21224 від 14.08.2020. Обсяги споживання природного газу в домоволодінні позивача вимірюються лічильником Октава G4 , який є розрахунковим.
Демонтаж лічильника газу "Gallus 2000-U G4" №00265636 21 липня 2020 року був проведений в присутності споживача ОСОБА_1 , також споживачу встановлено лічильник газу типу "Октава" № 520035. Позивач погодився з актом про демонтаж, підписавши його.
Відповідно до довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/21224 від 14.08.2020, лічильник газу мембранний "Gallus 2000-U G4" зав. №00265636 , за результатами повірки не відповідає вимогам п 6.8 Р 50-0761-98 "Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки". Підстава для визнання ЗВТ непридатним - похибка лічильника перевищує максимально допустимі значення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, що врегульовані нормами Кодексу ГРС, Закону України « Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.3 та п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відповідно до п.5.4 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015 року «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 року за №674/27119 технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об'єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах; умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) відповідно до вимог чинного законодавства України.
Абзац 7 пункту 5.7 вказаного наказу передбачає, що підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умовне забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави.
Технічне обслуговування це системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюються: контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення місць витоку газу, очищення, змащення, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності системи газопостачання (п.2.1 розділу ІІ «Правил безпеки систем газопостачання», затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015 року).
Повірка лічильників газу здійснюється відповідно до Закону України « Про метрологію», Порядку подання ЗВТ на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474; Порядку проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 08.02.2016 № 193, зареєстрованим у Мін'юсті 24.02.2016 за № 278/278/28408; Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованим у Мін'юсті 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі Кодекс).
За змістом статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини 1статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Правові засади функціонування ринку природного газу визначаються Законом України "Про ринок природного газу" від 09 квітня 2015 року № 329-VIII, що набрав чинності 01 жовтня 2015 року, відповідно до якого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494, що зареєстрована в Мінюсті України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем, який набрав чинності з 27 листопада 2015 року.
Кодекс ГРМ визначає взаємовідносини Оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу. Зокрема, регулює умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі доз газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців. При цьому , якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов'язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічноготипорозміру) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.
Так, нормами п.7 глави 8 розділу Х Кодексу ГРМ встановлено, що до демонтажу лічильника газу на періодичну повірку або до/під час його періодичної повірки на місці встановлення Оператор ГРМ має право проводити контрольний огляд вузла обліку та/або його перевірку в порядку, визначеному главою 9 цього розділу, а також ініціювати проведення експертизи або експертної чи позачергової повірки лічильника газу в порядку, визначеному главою 10 або 11 цього розділу. У такому разі споживач зобов'язаний забезпечити представникам Оператора ГРМ (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до лічильника газу.
Як передбачено п. 1, 2 Глави 11 Розділу Х Кодексу ГРМ, якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) ініційована позачергова чи експертна повірка комерційного ВОГ чи його складових, сторони мають виходити з вимог цієї глави. Позачергова чи експертна повірка комерційного ВОГ чи його складових проводиться відповідно до регламентів їх проведення уповноваженими представниками метрологічної організації та в спеціально обладнаних приміщеннях із застосуванням стаціонарного повірочного обладнання або на місці монтажу комерційного ВОГ пересувними повірочними лабораторіями, які атестовані у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що після демонтажу лічильника в будинку позивача з обмінного фонду встановлено лічильник газу типу "Октава" № 520035. Демонтований ЗВТ направлено на повірку
Відповідно до пункту 9 глави 10 Розділу Х Кодексу ГРМ у випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", вимоги, викладені у пунктах 3 - 5, 7 та 8 цієї глави, не застосовуються, а експертиза ЗВТ та/або пломби проводиться в установленому законодавством порядку суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу" та які мають відповідну кваліфікацію.
При цьому витрати, пов'язані з проведенням такої експертизи, мають бути компенсовані їх ініціатором, а якщо за результатами експертизи ЗВТ та/або пломби буде підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, витрати, пов'язані з проведенням такої експертизи, та інші витрати, передбачені пунктом 8 глави 9 цього розділу Кодексу, компенсуються за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ).
Якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ буде підтверджений факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках витрати, пов'язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ, та витрати, пов'язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ). При цьому якщо сам ЗВТ за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки буде визнаний таким, що непридатний до подальшої експлуатації та потребує ремонту, витрати, пов'язані з ремонтом ЗВТ або встановленням нового ЗВТ, мають бути компенсовані за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ), (п.8 гл.9 Розділу Х Кодексу ГРМ).
За результатами проведеної повірки приладу обліку газу "Gallus 2000-U G4" №00265636 був визнаний ДП "Укрметртестстандарт" непридатним для подальшої експлуатації.
Згідно довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/21224 від 14.08.2020, підставами для визнання ЗВТ непридатним зазначено похибка лічильника перевищує максимально допустимі значення.
Таким чином, демонтаж газового лічильника в домоволодінні споживача представниками АТ «Харківгаз» проведено з дотриманням вимог діючого законодавства.
У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.
Факт непридатності лічильника у домоволодінні позивача підтверджений належними доказами у справі. Вказані обставини є підставою для встановлення нового приладу обліку, проте зазначених вимог позивачем заявлено не було.
З огляду на зазначене судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність у діях відповідача порушення прав позивача. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи скарги належним чином не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами, відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04.12.2025.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук