Справа № 723/1781/25
Провадження № 2-а/723/2778/25
03 грудня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.
при секретарі Чікал І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Мар'ян Іван Степанович до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 07.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 515 відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
20.02.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , старшим солдатом, ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу: «20.02.2025 о 09 год. 50 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт адміністративного правопорушення, а саме: громадянин ОСОБА_1 який є військовозобов'язаним не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, електронному кабінеті призовника або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Своїми протиправними винними діями ОСОБА_1 нібито порушив вимоги абз. 6 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період» тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210 - 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Аналогічні дані щодо порушення вимог абз. 6 п. 3 ст. 22 Закону були встановлені при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 при винесенні постанови № 515 від 07.03.2025.
Отже, норми вищевказаної статті не передбачають обов'язку військовозобов'язаних з'явитись для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін з 18.05.2024 по 16.07.2024.
Зазначив, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення не вбачається жодних доказів про те, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Просив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності визнати незаконною та скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року відкрито провадження у справі.
Представник відповідача направив в суд відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р. № 3633 ІХ, встановлено, що громадини України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані протягом 60 днів і дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зa місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вищевказані приписи військовозобов'язаним ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 по 16.07.2024.були проігноровані. Інформації про уточнення даних вчасно до позовної заяви не додано (наприклад, розробником застосунку Резерв - сформовано позначку "Дані уточнено вчасно", яка підтверджує виконання вимог законодавства військовозобов'язаним (примірник додається).
Позивач не з'являвся вчасно то ІНФОРМАЦІЯ_4 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста не уточнив.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вищевказані порушення призведи до порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі вищевикладеного, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол №515 від 20.02.2025. В подальшому ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1132 від 07.03.2025р. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року позовну заяву залишено без руху, так як позивачем не викладено обставин пред'явлення вимог щодо скасування постанови, копію чи оригінал якої не додано до позову №515 від 07.003.2025 року та надано строк на усунення недоліків.
Представник позивача Мар'ян І.С. на виконання вищевказаної ухвали надіслав клопотання, в якому повідомив, що оскаржувана постанова не була вручена ОСОБА_1 та не була направлена рекомендованим листом йому за його поштовою адресою, а тому він її не отримував. З метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , його представником було витребувано оскаржувану постанову з ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою адвокатського запиту, однак, відповідь на адвокатський запит не надійшла.
З урахування вищевикладеного представник позивача ОСОБА_4 також додав клопотання про витребування у встановленому законодавством порядку з ІНФОРМАЦІЯ_1 постанову, на підставі якої було притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП, про що судом була винесена ухвала суду від 23.07.2025 року.
22.09.2025 року на виконання вимог ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23.07.2025 у справі № 723/1781/25 ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав матеріали адміністративної справи та постанову № 515 від 07.03.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП
Позивач в судове засідання не з'явився, представник ОСОБА_4 надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що постановою №1132 від 07.03.2025 року накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до примітки у ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отриманий держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов' язаних та резервістів»).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді всю необхідну інформацію щодо персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста зазначену в ст. 7 цього закону необхідну їм для виконання покладених на них функцій.
Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач мав отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необгрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності .місцевий загальний суд як адміністративний має право:
залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, суд приходить до висновку про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,7,9,122, 205,268,272,286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Мар'ян Іван Степанович до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07.03.2025 року №1132, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.