Справа № 451/1777/24 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.
Провадження № 22-ц/811/2777/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
04 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Радехівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року,-
у грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 47321.58 грн. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»» (позикодавець) і фізичною особою - ОСОБА_1 (позичальник), був укладений Договір про надання грошових коштів у позику № 4841860724 (договір позики). Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13 800,00 гривень, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів. В той же час позичальник, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила. Заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОА «Іннова Фінанс» складає 47 321 грн 58 коп.: 13 800 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 28 566 грн 00 коп. - заборгованість за процентами; 4 955 грн 58 коп. - пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, проценти нараховувалися по 16.12.2024 включно. Нарахування процентів за кожний день користування позикою, позивач підтверджує судовою практикою, яка зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17. Відповідно до п. 7.4 договору, за порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, Позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 14.06.2025 року позов ТОВ «Іннова Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: вулиця Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014) загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі - 42 366 (сорок дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: вулиця Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014) сплачений судовий збір у сумі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт заперечує підписання ним кредитного договору від 31.07.2024 року, факт отримання відповідачем кредитних коштів від позивача, не погоджується з розрахунком заборгованості. Доказів направлення листа на адресу електронної пошти відповідача та/або смс-повідомлення направлене відповідачу, здійснення входу відповідачем на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету до позовної заяви не додано. Судом не встановлено, чи був створений особистий кабінет відповідача на сайті позивача до 31.07.2025 року, що передбачає наявність у позивача логіна, паролю, паспортних даних та іншої інформації відповідача, отриманих позивачем до 31.07.2024 року. Суд не взяв до уваги, що позивачем не здійснено належної перевірки особи позичальника. До позовної заяви долучена інформація щодо відправки одноразового ідентифікатора для підписання договору, однак відсутні докази такого направлення та спосіб такого направлення. Позивачем не надано доказів створення особистого кабінету відповідача 31.07.2024 року. Договір не відповідає Закону України «Про споживче кредитування», нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,5% суперечить Закону, оскільки такий розмір не може перевищувати 1%, однак суд погодився із розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Апелянт вважає, що анкета клієнта від 03.12.2024 року не є належним доказом. Матеріали справи не місять відомостей про те, яку платіжну картку і з якими встановленими тарифами та якими умовами кредитування було отримано відповідачем. З наведених підстав просить оскаржуване рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» 42366.00 грн. заборгованості та в частині стягнення судового збору - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як позичальником, не виконано зобов'язань за договором позики, позичені кошти не повернуто та не сплачено проценти за користування позиченими коштами, внаслідок чого у неї виникла заборгованість по тілу кредиту 13800.00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 28566.00 грн., що свідчить про підставність позовних вимог. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено з врахуванням законодавчої заборони нарахування пені в період дії воєнного стану.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак не погоджується з розміром нарахованої заборгованості з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір надання грошових коштів у позику №4841860724, договір позики підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 6014.
Відповідно до п. 2.2 Договору позики Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.3. Сума кредиту - 13 800 гривень; п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 2.7 Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п.3.2. Дати надання кредиту: 31.07.2024 або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1 Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього Договору; п. 2.6.2 Знижена процентна ставка 0,45% в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Якщо Позичальник 30.08.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 10.6.1 та 10.6.2 Договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов'язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору та періодичність платежів зі сплати процентів. Позичальник підтверджує що вказав в Заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник зобов'язується оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
Відповідно до п. 10.6.10.7 Договору позики Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування на дання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.
Відповідно до п. 2.5, 2.5.1, 2.6.3 Договору Позики періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Позичальника, може направити Позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо Позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, Позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом Товариства, а не обов'язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Позичальника у випадку та на умовах: визначених в п. 2.6.2 Договору та/або умовами Програми лояльності та/або умовами Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій Позичальнику, зокрема у випадку отримання Позичальником знижки на стандартну процентну ставку.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1.13 договору, товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених в п. 6.4 Договору - у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць.
На підставі п. 5.4.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
На підтвердження укладання договору позики між позикодавцем та позичальником в додатку до позовної заяви позивач додав роздруківку відправки на електронну пошту відповідачу одноразового ідентифікатора для підпису договору позики. Зазначений одноразовий ідентифікатор вказаний також в договорі позики після його підписання сторонами.
Додатком №1 до договору про надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 сторони узгодили графік погашення заборгованості.
Крім того, для підтвердження позовних вимог позивач надав суду паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 31.07.2024.
Встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини є беззаперечним доказом укладення договору про надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року та спростовують доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 такий договір не укладала і не підписувала.
Згідно із Договором про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1 від 16.05.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» з однієї сторони та ТОВ «Іннова Фінанс» з другої сторони уклали договір про надання послуг з приймання та переказу платежів.
На виконання ухвали суду про витребування доказів листа АТ «Універсал Банк» від 02.04.2025 № БТ/Е-2409 Банк повідомив, що 31.07.2024 на платіжну карту № НОМЕР_3 , банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», був зарахований платіж у сумі 13 800,00 грн від EasyPay, за уточненою інформацією від партнерів платіж був від ТОВ «Іннова Фінанс».
На виконання ухвали суду про витребування доказів листа АТ «Універсал Банк» від 21.05.2025 № БТ/Е-4159 Банк повідомив, що 31.07.2024 на платіжну карту № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 13800,00 грн від ТОВ «Інова» за допомогою надавача послуг ТОВ ФК «Контрактовий дім» відповідно до умов договору надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024.
Наведене спростовує доводи про те, що ОСОБА_1 кошти в позику в сумі 13800.00 грн. не отримувала і що платіжна картка, на яку були перераховані позичені кошти їй не належить.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позикодавець ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання за договором позики виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13 800,00 гривень, що підтверджується такими доказами в їх сукупності: квитанцією про перерахування коштів; листом-відповіддю АТ «Універсал Банк» від 09.04.2025 № БТ/Е-2409; листом-відповіддю АТ «Універсал Банк» від 21.05.2025 № БТ/Е-4159; листом-відповіддю АТ «Універсал Банк» від 10.06.2025 № БТ/Е-5180; випискою про рух коштів по картці від 09.06.2025 за період 31.07.2024 по 31.07.2024; платіжною інструкцією №61624-28354256943-11992046173.1 від 31 липня 2024 року, які спростовують доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 кошти в розмірі 13800.00 грн. не отримувала.
Колегія суддів враховує те, що договір надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року, ні окремі його умови недійсними в судовому порядку не визнавалися,є чинними, а відтак підлягають обов'язковому виконанню його сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконувала, позичені кошти не повернула, проценти за користування позиченими коштами не сплатила, внаслідок чого у неї склалася заборгованість, що становить: 13800 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 28 566 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
Саме такий розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами просить стягнути позивач, які ним розраховані в позовній заяві.
Колегія суддів враховує те, що не погоджуючись із зазначеним позивачем розміром заборгованості, відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростувала зазначений у позовній заяві розрахунок заборгованості, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачу позичених коштів та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами.
Згідно із зазначеним в позовній заяві розрахунком заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою 1.5% від залишку неповернутої суми кредиту, як це передбачено умовами договору.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним позивачем в позовній заяві розрахунком заборгованості по процентах з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак положення цього Закону застосовуються до цього договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
Аналіз зазначеного у позовній заяві розрахунку заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п. 2.6.1 договору.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з розрахунком заборгованості по процентах за користування кредитиви коштами, оскільки в період з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1%.
Отже заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами складається із нарахованих відсотків з 31.07.2024 року до 20 серпня 2024 року в розмір 1,5%, а 20 серпня 2024 року до 16 грудня 2024 року - 1%, що відповідно становить: (13800 х 1.5% :100 х 20 днів)=4140.00 грн. + (13800 х1%:100 х119 днів)=16422 грн., а всього 20562.00 грн.,
Оскільки заборгованість по тілу кредиту становить 13800.00 грн., заборгованість за процентами становить 20562.00 грн., а відтак загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 38502.00 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року в розмірі 38502.00 грн., з яких: 13800.00 грн. за тілом кредиту, 20562.00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду слід змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та судового збору.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 38502.00 грн., що становить 81.36% позовних вимог, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 1970.86 грн. грн. судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з ТОВ «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 846.62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Наведене є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду також в частині вирішення питання судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» за договором надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року та судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №4841860724 від 31.07.2024 року в розмірі 38502.00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 1970.86 грн. судового збору за подання позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 846.62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 04.12.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк