Справа № 308/15684/25
Закарпатський апеляційний суд
03.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/792/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.12.2025 з визначенням застави - 400 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1211200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхня Визниця Мукачівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке 17.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ГУ ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений на даний час період однак не пізніше ніж 22.08.2025, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, з метою особистого незаконного збагачення вступив у попередню злочинну змову із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які в свою чергу організували схему щодо незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема це знайшло своє відображення в наступному.
-2-
Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на час вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак не зважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , у невстановлений на даний час період, однак не пізніше ніж 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб
-3-
призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час осіб.
22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням невстановлений, ОСОБА_9 діючи умисно, спільно з іншими невстановленими на даний час особами організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_13 через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва Хустського району до Румунії.
03.09.2025 ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_10 , перебуваючи в транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, під керуванням ОСОБА_9 обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України та розійшлись, після чого ОСОБА_9 , продовжуючи свої злочинні дії о 17 год 49 хв 03.09.2025, на вище згаданому транспортному засобі під'їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким надав вказівки щодо переправлення дев'ятьох осіб через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.
04.09.2025 о 18 год 40 хв ОСОБА_9 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, домовився по мобільному телефону з ОСОБА_7 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон. О 19 год 38 хв того ж дня, ОСОБА_9 перебуваючи у своєму транспортному засобі який був припаркований біля будинку № 13В, по вул. Бабяка в м. Ужгороді, зустрівся з ОСОБА_7 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_9 грошові кошти за успішне переправлення осіб через державний кордон України.
25.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий мотивував обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі доведення винуватості, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив ОСОБА_7 заставу в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, дійшовши висновку про наявність у даному випадку виключного випадку, яка на думку слідчого судді у разі її внесення є необхідною і достатньою для забезпечення виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 25.10.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України є необґрунтованою, що залишилось поза увагою слідчого судді. Також, органом досудового розслідування не надано доказів у підтвердження наявності ризиків,
-4-
передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчим суддею не спростовано доводи сторони захисту про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Просить врахувати те, що визначений слідчим суддею розмір застави є явно непомірним для підозрюваного та значно перевищує суму коштів, які були вилучені у підозрюваного за місцем фактичного проживання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі
-5-
наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025070000000197, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.10.2025 відповідно до ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 25.10.2025 за клопотанням слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 22.12.2025 та визначено заставу - 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
-6-
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами та результатми проведення негласних слідчих (розшукових) дій та іншими зібраними доказами у їх сукупності.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у
-7-
вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Тому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що додані до клопотання докази не є достатніми для підтвердження причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє як безпідставні і такі, що не знаходять свого підтвердження.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства та наслідки, які могли настати, а також існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в ухвалі про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
-8-
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_7 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а також на незаконний вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави в розмірі саме 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
-9-
У зв'язку з чим, безпідставними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді в частині визначення розміру застави та не дають підстав для зменшення такого, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначений ОСОБА_7 розмір застави є непомірним для нього, оскільки не відповідає його майновому стану, і при цьому в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує визначений слідчим суддею розмір застави.
Апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави - 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшення розміру застави задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді