Справа № 308/15333/21
Закарпатський апеляційний суд
02.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/137/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023.
Затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30.07.2023 між прокурором Ужгородської оружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному 12.11.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000684, та:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт Великий Березний Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , несудимий, визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України та йому призначено узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_12 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/107-21/5539-ДД від 05.07.2021 у розмірі 2059,44 грн; судової технічної експертизи документів № СЕ-19/107-21/5710-ДД від 12.07.2021 у розмірі 1029,72 грн.
Роз'яснено ОСОБА_12 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Згідно вироку 14.05.2021 ОСОБА_12 , перебуваючи у кафе «Арагві» в м. Ужгороді по вул. Університетській, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, отримав залишені громадянином із зміненими анкетними даними ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у розмірі 300 євро (що станом на 11.05.2021 згідно курсу НБУ становить 10047,12 грн), за виготовлення підроблених документів.
Після чого, 19.05.2021 ОСОБА_12 , перебуваючи на АЗС «ОККО» за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 158 А, о 18 год 30 хв зустрівся з ОСОБА_13 та
-2-
усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, збув йому паспорт громадянина Республіки Словаччина серії НОМЕР_1 та посвідчення особи Республіки Словаччина серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_14 , які містили фото ОСОБА_13 , та які не відповідають встановленим зразкам аналогічних бланків, що перебувають в офіційному обігу. За отримання вказаних документів ОСОБА_13 надав ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 22000 грн.
Окрім того, 26.06.2021 о 16 год 46 хв ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі ОСОБА_8 , сприяючи вчиненню злочину, будучи в м. Ужгороді по вул. Собранецькій, 89, біля торгівельного центру «Дастор», зайшов в магазин продажу пива «Пивний Бум» та залишив продавцю паперовий конверт білого кольору, в якому знаходилось посвідчення особи Республіки Словаччина.
Після чого, ОСОБА_13 о 16 год 50 хв, прибув до вищевказаного місця, де отримав паперовий конверт білого кольору, в серединні якого знаходилось посвідчення особи Республіки Словаччина серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із фотознімком, наданим ОСОБА_8 , яке не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення особи громадянина Республіки Словаччина, що перебуває в офіційному обігу.
Таким чином, ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме пособництво у підробленні документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, з метою його збуту.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на вказаний вирок, у якій просить скасувати вирок, а кримінальне провадження направити до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_12 в окреме провадження є незаконним та безпідставним, оскільки всі обвинувачені мали можливість бути присутніми під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_12 в суді, від явки до суду не ухилялись, що свідчить про відсутність передумов, регламентованих нормами КПК України для виділення прокурором матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_12 в окреме провадження. Стверджує, що таке виділення призвело до порушення загальних засад кримінального провадження, а також до порушення його прав як обвинуваченого на справедливий суд, що передбачає незалежність та безсторонність суду, розумний строк розгляду справи, рівність учасників кримінального провадження та справедлива (належна) процедура розгляду справи. При цьому, зазначає, що органом досудового розслідування його разом із ОСОБА_12 було обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, де злочинну діяльність було інкриміновано з посиланням на вказану кваліфікуючу ознаку. Разом з тим, вказує на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і, ухвалюючи вирок, не вирішив заявлені цивільні позови, оскільки вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до предмета доказування, чим погіршено його становище в іншій справі. Тому вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати вищенаведені обставини, розглянути питання можливості об'єднання кримінальних проваджень щодо нього та ОСОБА_12 в одне провадження.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення
-3-
розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Також приймається до уваги позиція захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_17 про можливість розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого ОСОБА_16 та ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, промову прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила апеляційну скаргу, думку захисника-адвоката ОСОБА_17 , яка залишила вирішення питання на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30.07.2023 між прокурором Ужгородської оружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному 12.11.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000684, та ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України призначено узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк 03 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України певних обов'язків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок щодо ОСОБА_12 оскаржується з тих підстав, що у вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на особу ОСОБА_8 і дозволяють з впевненістю його ідентифікувати як такого, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, у співучасті з ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження. Тому, судом першої інстанції порушено презумпцію невинуватості та встановлено преюдиціальний факт, а тому вирок суду необхідно скасувати та повернути кримінальне провадження до суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з такими доводами частково з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 2, 3 пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у разі якщо кримінальне провадження здійснюється стосовно кількох осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма підозрюваними/ обвинуваченими, відповідно до вимог абз.1 ч. 8 ст. 469 КПК угоду може бути укладено з одним (кількома) із підозрюваних/обвинувачених. Кримінальне провадження стосовно особи (осіб), з якими досягнуто згоду щодо укладення угоди про визнання винуватості, на підставі постанови прокурора або ухвали суду підлягає виділенню в окреме провадження залежно від того, на якій із стадій кримінального провадження сторонами було ініційовано укладення угоди. Вирок ухвалений на підставі угоди у такому випадку (стосовно однієї із декількох осіб) не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою не є доказом вини останніх.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
-4-
У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.02.2016 у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.
Статтею 409 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; 2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду; 3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою; 5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності; 7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Окрім того ст. 415 КПК України визначено, що підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції є: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
З огляду на це, ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не наведено належних обґрунтувань на підтвердження заявлених вимог щодо скасування вироку на підставі угоди щодо ОСОБА_12 та направлення кримінального провадження до суду першої інстанції.
-5-
Посилання в апеляційній скарзі на те, що встановлені вироком щодо ОСОБА_12 обставини можуть бути використані як беззаперечний доказ вини ОСОБА_8 також є безпідставними.
Більше того, інші процесуальні кодекси так само передбачають обмежену преюдиціальність вироку чи ухвали суду, постановлених у кримінальному провадженні. Так, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Посилання ОСОБА_8 на те, що він не є учасником процесу у цьому кримінальному провадженні та його права й інтереси порушено вироком відносно ОСОБА_12 , є безпідставним.
Вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_12 хоч і містить твердження, що кримінальне правопорушення останній вчинив за попередньою змовою групою осіб, створеною та за участю ОСОБА_8 , однак дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_8 , який такої угоди не укладав, суд не здійснював, тим більше не вирішував наперед питання про його права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиціальних фактів щодо нього.
Зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи) стосується лише обвинуваченого-сторони угоди. Викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до статті 17 КПК, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали ККС ВС від 21.08.2023 у справі № 991/2474/23, від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21).
Зазначення у мотивувальній частині вироку персональних даних та дій ОСОБА_8 при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_12 : є лише обов'язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_12 у чіткій відповідності до обвинувального акту, без зазначення чого неможливо повно сформулювати обвинувачення останньому за ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 358 КК України; не свідчать про констатацію судом першої інстанції винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та не порушує принцип презумпції невинуватості. Отже, оскаржуваний вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки виключно щодо ОСОБА_12 та не порушує прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 .
Доводи ОСОБА_8 про необґрунтоване виділення матеріалів досудового розслідування колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
Отже, виділення в окреме провадження та подальше укладення угоди про визнання винуватості між стороною обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_12 не породжує ніяких обмежень щодо об'єктивного, неупередженого розгляду матеріалів
-6-
кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , не несе будь-яких перешкод здійсненню правосуддя та здійсненню права на захист останнього, не може негативно вплинути на повноту судового розгляду чи іншим способом ускладнити, унеможливити об'єктивний розгляд кримінальної справи стосовно ОСОБА_8 .
Разом з тим, колегія суддів погоджується з помилковістю зазначення судом у вироку прізвища, ім'я та по-батькові ОСОБА_8 при викладі обставин факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 - пособництва у підробленні документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, з метою його збуту та вважає, що такі недоліки можуть бути усунуті шляхом зміни апеляційним судом вироку суду першої інстанції та виключення посилання на ОСОБА_8 , із зазначенням формулювання «особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження».
На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_19 задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 щодо ОСОБА_20 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України змінити, виключити з мотивувальної частини цього вироку посилання на прізвище та ініціали особи - ОСОБА_8 , яка разом із обвинуваченим ОСОБА_12 вчинила кримінально-протиправні дії.
Вважати, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, обвинувачений ОСОБА_12 вчинив за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
У решті вирок від 29.08.2023 щодо ОСОБА_12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення апеляційним судом.
Судді