Справа № 127/25343/25
Провадження № 33/801/1185/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
Доповідач: Оніщук В. В.
04 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 10 серпня 2025 року о 01 год 56 хв в м. Вінниці по вул. Київська, 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме, електросамокатом, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в категоричній формі на місці зупинки під час безперервної відеофіксації на нагрудні бодікамери, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статі 256 КУпАП, оскільки у протоколі не зазначено відповідної марки та моделі самокату, що унеможливлює перевірку його технічних характеристик та визначення типу двигуна і способу привести його в рух, що є обов'язковою умовою для визначення цього електросамоката як транспортного засобу в розумінні пункту 1.10 ПДР України.
Крім того, відповідно до інформації, наявної у відкритих джерелах мережі Інтернет JET - це національний український сервіс прокату електросамокатів через мобільний застосунок, а не модель самокату.
Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП через відсутність зазначення відповідної марки та моделі самокату, його технічних характеристик, потужності, це унеможливлює встановлення наявності в діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів законності зупинки ОСОБА_1 , тому подальші вимоги поліцейських є незаконними. Також матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 самокатом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу від 10 серпня 2025 року серії ЕПР1 № 418163, 10 серпня 2025 року о 01 год 56 хв в м. Вінниці по вул. Київська, 23, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом марки «Jet» без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в категоричній формі, усвідомлюючи всі наслідки, під час безперервної відеофіксації на нагрудні бодікамери, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису у протоколі та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився (а. с. 2).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 10 серпня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КНП «ВОКЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» (а. с. 4).
До матеріалів справи долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано як о 01 год 53 хв працівники поліції повідомляють, що зупинили трьох осіб, серед яких ОСОБА_1 , які рухалися на електросамокатах, у зв'язку із перебуванням на вулицях міста під час комендантської години. Просять пред'явити документи для перевірки та встановлення особи, повідомляють про відеофіксацію події.
Усі троє осіб, зокрема, ОСОБА_1 починають зухвало поводитися, сперечатися із поліцейськими.
О 01 год 58 хв ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що вони нічого не порушували, а просто рухалися на електросамокатах, які не є механічними транспортними засобами, оскільки не мають реєстрації.
О 02 год 11 хв ОСОБА_1 називає свої паспортні дані, знову запитує чому його затримали працівники поліції. Поліцейська знову роз'яснює, що він, зокрема, був зупинений у зв'язку із рухом по місту під час комендантської години. Також поліцейська повідомляє, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
О 02 год 13 хв поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 відповідає, що комендантська година не є достатньою підставою для зупинки та запитує чи є електросамокат механічним транспортним засобом.
О 02 год 14 хв поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 повідомляє, що не відмовляється від проходження огляду, втім вимогу поліцейського ігнорує. Працівник поліції роз'яснює, що за відмову від проходження огляду на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 знову відповідає, що не відмовляється та запитує причину зупинки, оскільки вони рухалися без порушень.
О 02 год 16 хв поліцейська вкотре пропонує пройти огляд на стан сп'яніння, дістає «Драгер», робить контрольний замір повітря. Вимога ігнорується.
Після цього працівники поліції починають складати адміністративні матеріали.
Особи, зокрема, ОСОБА_1 продовжують сперечатися із поліцейськими.
Таким чином, відповідні доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Окрім того відповідно до положень вказаного вище закону низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Водночас апеляційний суд зауважує на тому, що санкцією ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та наголошує, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння має ознаки правопорушення підвищеного рівня суспільної небезпечності, оскільки несе загрозу як життю і здоров'ю самого водія, так і інших учасників дорожнього руху.
З огляду на викладене електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху на проїжджій частині, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким в стані алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справ відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, адже факт керування неодноразово підтверджувався ним особисто при спілкуванні із працівниками поліції, що зафіксовано на відеозаписі.
Після виявлення ознак сп'яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, неодноразово роз'яснювали наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто забезпечили йому реальну, об'єктивну можливість реалізувати свій обов'язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак він свого обов'язку не виконав.
Доводи скаржника про відсутність підстав для зупинки під час дії комендантської години є необґрунтованими.
Ураховуючи встановлене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, спрямовані виключно на уникнення покарання та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу працівників поліції не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук