Справа № 128/3233/25
Провадження №11-кп/801/1150/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
захисниці ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року,
якою відмовлено в задоволенні клопотання захисниці засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 згідно з ст. 81 КК України,
Короткий зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Захисниця ОСОБА_8 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з клопотанням про умовно дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 згідно з ст. 81 КК України, мотивуючи його тим, що 23.11.2021 вироком Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Початок строку 04.06.2021, кінець строку 04.06.2026.
Відповідно до характеристики на засудженого від 26.05.2025 вбачається, що ОСОБА_7 за час відбування покарання в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» характеризується позитивно, на даний час працевлаштований на контрагентському об'єкті ПФ «Ривеніс» в якості підсобного робітника, заходи заохочення застосовувалися 8 разів, встановлений режим відбування покарання не порушує, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи заохочувався 4 рази, бере участь у програмах/заходах, однак активної участі не приймає, не допускає порушень, бажає змінити своє життя. Бере участь у програмах диференційованого виховного впливу. Залучений до програми диференційованого впливу «Підготовка до звільнення». Намагається утримувати в чистості та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи намагається ставитися з розумінням. Дотримується вимог протипожежної безпеки. Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Ураховуючи викладене, просила звільнити ОСОБА_7 умовно-достроково на невідбутий строк.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримала клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 з підстав, що викладені в клопотанні, просила його задовольнити. Додатково вказала, що в жовтні 2025 року засуджений отримав ще одне заохочення, він постійно працевлаштований, відповідно до довідки ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ризики вчинення ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень середні, отже він став на шлях виправлення. Тому вважає, що ОСОБА_7 своїм ставленням до праці та поведінкою довів своє виправлення.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника про його умовно-дострокове звільнення та просив його задовольнити.
Представник ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_9 в судовому засіданні не підтримав клопотання захисника засудженого з тих підстав, що засуджений тричі порушував встановлений порядок відбування покарання, що свідчить, що особа не в повній мірі досягла змін в поведінці та на даний час не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При цьому два з цих порушень ним були вчинені під час перебування на дільниці соціальної реабілітації, де умови відбування покарання більш м'якші. Також зазначив, що останнє заохочення засуджений отримав 15.10.2025. Загалом засуджений ОСОБА_7 має 3 стягнення та 10 заохочень. Окрім того, відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого комісія дійшла висновку, що засуджений ОСОБА_7 не став на шлях виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення. В установі на даний час засуджений ОСОБА_7 характеризується посередньо. Також зазначив, що на даний час ОСОБА_7 працевлаштований.
Прокурор ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, звільнявся умовно-достроково, однак належних висновків не зробив та вчинив нові кримінальні правопорушення. За час відбування покарання тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності та десять разів заохочувався. У 2023 році був переведений до ДСР, де вчинив два порушення правопорушення та за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Згідно з характеристики не приймає активної участі у роботах по благоустрою, відповідно до висновку щодо ступеню виправлення засудженого не став на шлях виправлення та комісія установи відмовила в застосуванні ст. 81 КК України. Як зазначив засуджений, під час відбування покарання він всій професійний рівень не підвищував, тобто, будь-якої професії не отримував. Згідно характеристики не приймає активної участі в програмах диференційованого виховного впливу на засуджених. Згідно ст. 81 КК України для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення має бути одночасно два чинники поведінка та ставлення до праці доводять, що засуджений виправився. Однак, хоча ОСОБА_7 і працевлаштований, проте його поведінка свідчить, що вона є несталою. Тобто, такою, що підтверджена відповідними висновками. Отже, вважає, що відсутні підстави для застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення, а тому просив в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року - відмовлено в задоволенні клопотання захисниці засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 згідно з ст. 81 КК України.
Судове рішення мотивоване тим, що хоч і засуджений ОСОБА_7 відбув більше 2/3 строку покарання та працевлаштований, однак своєю сумлінною поведінкою не довів своє виправлення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена всупереч вимогам чинного кримінального-процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що засуджений ОСОБА_7 має три дисциплінарні стягнення та 10 заохочень, постійно працює, а отже своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє право на умовно-дострокове звільнення.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні захисниця ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисниці та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення у межах апеляційних скарг.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що постановляючи рішення про відмову в задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.81 КК України та ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття ним призначеної судом частини строку покарання, яка визначена у ч.3 ст.81 КК України.
Зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Аналізуючи дані про поведінку засудженого ОСОБА_7 та ставлення його до праці за весь період відбування покарання, суд першої інстанції правильно встановив відсутність відповідних підстав для задоволення клопотання захисниці засудженого.
Так, дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, до нього вже застосовувалося умовно-дострокове звільнення, наразі він відбуває покарання за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.11.2024 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнений від покарання за ч. 3 ст. 185 КК України та вважається таким, що відбуває покарання за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі.
Початок строку - 04.06.2021; кінець строку - 04.06.2026.
Відповідно до характеристики засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 04.06.2021.
З 07.06.2021 утримувався в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», де допустив одне порушення режиму тримання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, заохочення не застосовувалися. З 04.02.2022 відбував покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», де характеризувався посередньо. Режим відбування покарань не порушував, стягнень не мав, заохочення не застосовувалися. В ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» прибув 09.04.2022. За час відбування покарання на дільниці ресоціалізації до дисциплінарної відповідальності не притягувався, 2 рази заохочувався. 26.06.2023 переведений до ДСР, де 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, 10 разів заохочувався.
На даний час працевлаштований на контрагентському об'єкті ТОВ «Козацьке вугілля» в якості підсобного робітника.
Не завжди підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, за вчинення конфліктної ситуації з іншим засудженим притягувався до дисциплінарної відповідальності. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи з метою поблажливого ставлення до себе.
Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного огляду, використання їх лише за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість.
Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, має достатні навички. Відповідально ставиться до робіт із благоустрою установи та вбачає суспільну необхідність у їх виконанні. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Відповідно до ст. 123 КВК України залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених за напрямком «Підготовка до звільнення», активної участі в її реалізації не приймає. Відповідно до ст. 110 КВК України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов. Відповідно до ст. 127 КВК України приймає участь у самодіяльній організації секції «Освітня». Має 3 дисциплінарні стягнення, які знято, має 10 заохочень, останнє 15.10.2025.
Відповідно до висновку щодо ступеню виправлення засудженого ОСОБА_7 з урахуванням аналізу критерії оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, комісія ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» дійшла висновку, що засуджений ОСОБА_7 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно з довідкою ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» №74 від 10.10.2025 засуджений ОСОБА_7 був працевлаштований на контрагентському об'єкті у 2023 році з березня по травень та з липня по грудень; у 2024 році з січня по грудень; у 2025 році з січня по березень.
Відповідно до довідки ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)» №54 від 10.10.2025 засуджений ОСОБА_7 отримував дохід у січні 2023, у травні/червні 2025 та у вересні 2025 року.
Відповідно до довідки про доходи засуджений ОСОБА_7 був працевлаштований в якості прибиральника виробничих приміщень ПФ «Ривеніс» та отримав дохід у квітні-травні 2025 року.
Згідно з довідки ТОВ «Козацьке вугілля» у період з червня 2025 по вересень 2025 ОСОБА_7 працював на підприємстві на посаді прибиральника виробничих приміщень, де отримував заробітну плату.
Проаналізувавши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що факт того, що засуджений ОСОБА_7 працевлаштований та формально виконує свої прямі обов'язки, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком усіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці.
Посилання засхисниці на те, що засуджений має заохочення, працевлаштований, відбув 2/3 строку покарання, не переконують колегію суддів у безумовному виправленні засудженого ОСОБА_7 .
Також вказані обставини не дають підстав вважати, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в інших умовах, без ізоляції від суспільства.
Як убачається із матеріалів судового провадження, засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово був засуджений, до нього застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Разом з тим, після застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, оскільки продовжив вчиняти злочини, що свідчить про кримінальну спрямованість засудженого, а тому переконує колегію суддів у тому, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 для досягнення цілей покарання є передчасним.
Ураховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, колегія суддів приходить до висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення, у даному випадку, не є виправданим.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання захисниці про застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_7 - скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу захисниці слід залишити без задоволення.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст.405, 537, 539 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4