Справа № 682/2556/25
Провадження № 2/682/1490/2025
24 листопада 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Маршал І.М.,
з участю секретаря судових засідань Захарчук С.П.,
розглянувши в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за користування коштами та відшкодування судових витрат. В обгрунтування позову вказував, що 03.09.2024 року між сторонами було укладено договір позики посвідчений розпискою відповідача (позичальника). Відповідно до умов вказаного договору позивач 03.09.2024 року передав, а відповідач отримав в позику кошти в сумі 14300 грн., які зобов'язувався повернути в строк до 03.09.2025 року зі сплатою позикодавцю щомісячно 3% від суми позитки за користування коштами (позикою). У разі прострочення виконання зобов'язання відповідач (позичальник) зобов'язувався сплатити позивачу пеню у розмірі 5% від суми боргу за кожен місяць прострочення до повного повернення боргу. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договоом позики та не повернув позивачу в обумовлений сторонами в договорі строк суми позики та відсотків за користування нею з підстав чого позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду та просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики, відсотки за користування коштами та судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач, який належним чоном був повідомлений про день та час судового розгляду за викликом до суду не з'явився, за змістом позову не заперечував щодо розгляду справи у його відсутність.
Відповідач, який належним чоном був повідомлений про день та час судового розгляду за викликом до суду не з'явився.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передачі позичальнику грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
14.08.2024 року між сторонами було укладено договір позики посвідчений розпискою відповідача (позичальника). Відповідно до умов вказаного договору позивач 03.09.2024 року передав, а відповідач отримав в позику кошти в сумі 14300 грн., які зобов'язувався повернути в строк до 03.09.2025 року зі сплатою позикодавцю щомісячно 3% від суми позитки за користування коштами (позикою). У разі прострочення виконання зобов'язання відповідач (позичальник) зобов'язувався сплатити позивачу пеню у розмірі 5% від суми боргу за кожен місяць прострочення до повного повернення боргу.
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми, змісту та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України, Договір є укладеним з моменту передачі позичальнику коштів, тобто з 03 вересня 2024 р.
Позивач свої зобов'язання за договором позики виконав та 03.09.2024 р передав відповідачу у позику кошти в сумі 14300 грн.
Однак, відповідач свого грошового зобов'язання не виконав та на час звернення позивача з позовом до суду борг позивачу за договором позики та відсотки за користування позикою не повернув.
Відповідно до розрахунку боргу борг за позикою становить:
-14300,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;
-5148,00 грн. плата за користування кредитом.
Розрахунок заборгованості перевірено судом, він відповідає вимогам закону й умовам договору та відповідачем його не спростовано.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до правил передбачених ст. 141 ЦПК України.
Отже, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає борг за позикою в розмірі 19448 грн. та 1211,20 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4-13, 81, 82, 89, 141, 264-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 533, 1047- 1049 ЦК України, ст. 99 Конституції України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики в сумі 19448,00 грн. та 1211,20 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя Маршал І. М.