02 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/1896/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представник позивача (в режимі відеоконференції): Єфременко О.О.;
представник відповідача (в залі суду): Пономаренко П.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційні скарги:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх. №2259 Х/1),
2) Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вх. № 2288Х/1),
на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Хотенця П.В. 02.10.2025 (повний текст складений 09.10.2025) у справі №922/1896/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків,
про стягнення 1 702 670,75грн
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якій просить стягнути з відповідача за договором постачання природного газу №19-5246/24-БО-Т від 26.12.2023 кошти в розмірі 1702670,75грн, в тому числі: 1319117,84грн основного боргу, 173245,29грн пені, 34186,28грн 3% річних, 176121,34грн інфляційних втрат. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, просить зменшити штрафні санкції (пеню) на 90% та 3% річних до 1,5%.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 1546749,99грн, в тому числі: 1319117,84грн основного боргу, 17324,53грн пені, 34186,28грн 3% річних, 176121,34грн інфляційних втрат, а також 18561,00грн судового збору.
В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд виходив з наступного:
- на виконання умов договору, позивач передав у власність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області природний газ на загальну суму 5292051,44грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу із січня 2024 року по квітень 2024 року, з ресурсу позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору;
- матеріали справи свідчать про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 3972933,60грн та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 5.1 договору, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 1319117,84 грн.
Суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1319117,84грн основного боргу та задовольнив зазначену вимогу.
Щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 173245,29грн у відповідності до договору, суд врахував фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з метою уникнення зупинення роботи підприємства відповідача, спираючись на принципи справедливості і розумності, та дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 90 %, а саме до суми у розмірі 17324,53грн у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат в розмірі 176121,34грн та 3% річних в розмірі 34186,28грн, суд зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши розрахунок вказаних сум 3% річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34186,28грн 3% річних та 176121,34грн інфляційних витрат є такими, що підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд першої інстанції, керуючись статтею 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, дійшов висновку про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнув з відповідача судовий збір у розмірі 18561,00 грн.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не погодились з ухваленим рішенням та звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційними скаргами.
Доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Позивач просить суд:
1.Прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі № 922/1896/25 та відкрити апеляційне провадження.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі № 922/1896/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 155 920,76грн та судового збору в сумі 1871,05грн скасувати.
3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення пені в розмірі 155920,76грн та судового збору в сумі 1871,05грн, у стягненні яких було відмовлено - задовольнити.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.
Вважає рішення в оскаржуваних частинах незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним.
- згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін;
- відповідач був обізнаний з умовами укладеного сторонами правочину, отже мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2 договору;
- вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання;
-стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19);
- сума зобов'язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості (станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом) дорівнює 1319117,84грн, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 173245,29 грн. Відтак, на думку апелянта, заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання. Таким чином апелянт вважає, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 90%;
- зменшивши розмір пені на 90% суд фактично звільнив боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За доводами апелянта, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач, за розгляд судом першої інстанції позовної заяви у цій справі, згідно платіжної інструкції від 23.05.2025 № 0000028029 сплатив 20432,05 грн судового збору.
Зменшуючи пеню на 90 % судом першої інстанції судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Фактично судовий збір в розмірі 18561,00 грн покладено на відповідача у справі, а судовий збір в розмірі 1871,05грн покладено на позивача у справі.
Апелянт зазначає, що аналізуючи зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення можна дійти висновку про належність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми неустойки. Поряд із цим, місцевим господарським судом невірно застосовано норму статті 129 ГПК України та неправильно здійснено розподіл судових витрат.
Доводи та вимоги апеляційної скарги Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Відповідач просить суд:
1.Прийняти до розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДСНС України у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 по справі № 922/1896/25 та відкрити апеляційне провадження.
2.Апеляційну скаргу Головного управління ДСНС України у Харківській області задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 по справі № 922/1896/25 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог - відмовити.
Апелянт вважає, що судом було ухвалене рішення з порушенням вимог процесуального права, на підставі спотворених та неповних відомостей, внаслідок чого завдана істотна шкода у вигляді надлишкових платежів, стягнутих з ГУ ДСНС України у Харківській області, яка є бюджетною установою.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним.
- судом першої інстанції, всупереч вимог ст. 202, 216 ГПК України не був перенесений розгляд справи, та за відсутності відповідача ухвалене рішення;
- суд першої інстанції, всупереч ст.ст.209-211 ГПК України на надав можливості подати докази на обґрунтування позиції відповідача, та час, щоб отримати письмової відповіді на запит Головного управління до "Газопостачальної компанії "Нафтогаз Трейдінг". Такий запит був направлений 30.06.2025 року, на який позивач не надав відповіді до моменту розгляду справи (додано до скарги).
Крім того 10.10.2025, у відповідь на повторний запит ГУ ДСНС України у Харківській області від 07.10.2025 на електрону пошту ГУ ДСНС України у Харківській області надійшов лист та акт звіряння розрахунків за період 06.12.2021 по 01.10.2025, який підтверджує відсутність заборгованості з боку Головного управління (додається до скарги).
Скаржник також зазначає, що покладення штрафних санкцій на Головне управління є тягарем на кошторис, в якому дані кошти не закладено, і пошук їх буде потребувати переведення з інших статей залишків коштів, які можна було використати за призначенням для забезпечення потреб Головного управління та його підпорядкованих підрозділів.
За доводами апелянта, суд мав право зменшити пеню на 100%, але враховуючи те, що даний розмір означав би звільнити відповідача в повному обсязі від відповідальності, Головне управління зазначає що суд, має можливість зменшити пеню на 99 %.
В обґрунтування аргументів апеляційної скарги, ГУ ДСНС України у Харківській області до скарги додано нові докази (без клопотання про їх долучення), а саме:
1.Лист ГУ ДСНС України у Харківській області від 07.10.2025 №65130-1-10660/65132 на адресу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про надання акту звірки (з 06.12.2021 по дату звернення).
2.Лист-відповідь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №125/2/2/2-27221 від 10.10.2025 на лист ГУ ДСНС України у Харківській області щодо надання акту звіряння розрахунків.
3. Акт звіряння розрахунків за період 06.12.2021 - 01.10.2025 (додаток до листа - відповіді ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №125/2/2/2-27221 від 10.10.2025).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду справу №922/1896/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1896/25; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 до надходження матеріалів справи.
04.11.2025 справа №922/1896/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 30648,07грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 21.11.2025 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 02.12 2025 р. о 14:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25.
Прийнято апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вх.№ 2288 Х/1) до спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх. № 2259 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25.
Установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 21.11.2025 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 02.12.2025 о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
В межах встановленого судом строку позивач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, як і відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
В день судового засідання, 02.12.2025 від ГУ ДСНС України у Харківській області надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" оригінал акту звіряння розрахунків за період 06.12.2021 по 01.10.2025. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідачем було долучено до матеріалів апеляційної скарги відповідь позивача щодо надання акту звіряння розрахунків за період 06.12.2021 по 01.10.2025, який підтверджує відсутність заборгованості з боку Головного управління. Зазначений акт звіряння розрахунків отриманий відповідачем засобами електронної пошти, але в паперовому вигляді до теперішнього часу акт не отримано, що позбавляє можливості пред'явлення до суду його оригіналу.
В судовому засіданні 02.12.2025 приймав участь представник позивача в режимі відеоконференції (за ухвалою суду) та представник відповідача в приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимого своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача також надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просив відмовити у її задоволенні.
Щодо нових доказів, доданих до апеляційної скарги ГУ ДСНС України у Харківській області, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Частиною 1, 4 ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не залежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Враховуючи те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення надані апелянтом Лист ГУ ДСНС України у Харківській області від 07.10.2025 №65130-1-10660/65132 про надання акту звірки, лист-відповідь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №125/2/2/2-27221 від 10.10.2025 щодо надання акту звіряння розрахунків з додатком - актом звіряння розрахунків за період 06.12.2021 - 01.10.2025 не існували, а відтак, не були предметом дослідження у суді першої інстанції, судова колегія не приймає до розгляду нові докази.
У зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду нові докази, додані відповідачем до апеляційної скарги, клопотання відповідача про витребування їх оригіналів (подане, крім того, поза межами строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.11.2025 без клопотання про поновлення такого строку та обґрунтування неможливості подання клопотання у встановлені строки) відхиляється судом.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Оскільки сторони оскаржують один процесуальний документ - рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд апеляційних скарг в одному спільному апеляційному провадженні.
Враховуючи, що в судове засідання з'явились представники обох сторін, та те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, судова колегія вважає можливим розглянути скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
26.12.2023 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивачем, постачальником) та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (відповідачем, споживачем) укладено договір постачання природного газу № 19-5246/24-БО-Т.
Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 240,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях.
Згідно пункту 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу.
Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником споживача.
Відповідно до підпунктів 3.5.3 та 3.5.4 пункту 3.5 договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору, протягом січня 2024 - квітень 2024 позивач передав у власність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області природний газ загальним обсягом 319686,33 тис.куб.м. що підтверджується, в тому числі, даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2024 року.
В матеріалах справи наявні примірники актів приймання-передачі з січня 2024 по квітень 2024, підписані уповноваженим представником постачальника, проте, станом на дату подання позову, споживач не повернув постачальнику підписані акти приймання- передачі природного газу.
Згідно пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
На виконання умов договору, позивач передав у власність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області природний газ на загальну суму 5292051,44 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу із січня 2024 року по квітень 2024 року, з ресурсу позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 3972933,60 грн та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 5.1 договору.
З урахуванням часткової оплати, заборгованість Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перед позивачем складає 1319117,84грн, розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступним.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже договір на постачання природного газу № №19-5246/24-БО-Т від 26 грудня 2023 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу наступний обсяг газу:
з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року - 121 791,30 м3 на суму 2016119,45грн;
з 01 лютого 2024 року по 28 лютого 2024 року- 98 027,00 м3 на суму 1622727,90;
з 01 березня 2024 року по 31 березня 2024 року - 90 037,57 м3 на суму 1490471,77грн;
з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року - 9 830,46 м3 на суму 162732,32грн.
Відповідач здійснив часткову оплату за договором № 19-5246/24-БО-Т, що підтверджується матеріалами справи, а саме:
- 16.03.2024 на суму 2019119,45грн;
- 20.03.2024 на суму 1326016,03грн;
-28.03.2024 на суму 357265,99грн;
-26.04.2024 на суму 273532,13грн.
Наступні оплати здійснювались відповідачем з 17.12.2024 та за іншим договором - №19-7246/24-БО-Т від 13.11.2024.
Отже, відповідач сплатив за поставлений газ в січні та лютому 2024 року в повному обсязі.
Обсяги спожитого газу в березні на суму 1490471,77грн були сплачені відповідачем частково у розмірі 334086,25грн.
Доказів сплати решти коштів за спожитий газ в березні у сумі 1156385,52грн та квітні 2024 року в сумі 162732,32грн матеріали справи не містять. Загальний розмір заборгованості за наведені періоди складає 1319117,84грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов'язання за договором постачання природного газу, відтак, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1319117,84грн заборгованості за поставлений газ обумовлений договором №19-5246/24-БО-Т від 26.12.2023.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1319117,84грн основного боргу є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми інфляційних втрат в розмірі 176121,34 грн та 3% річних в розмірі 34186,28 грн.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача вказаних сум 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34186,28 грн 3% річних та 176121,34 грн інфляційних витрат є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру 3% річних до 1,5% річних, суд апеляційної інстанції керується наступним.
З огляду на правові висновки Верховного Суду у справі 910/14524/22 від 05.06.2024, у справі 902/417/18 від 18.03.2020, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Отже, клопотання відповідача про зменшення відсотків річних до 1,5% є безпідставним.
Східний апеляційний господарський суд, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% процентів річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунок виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору від кожної суми простроченого платежу та за кожен період фактичних оплат.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість похідних вимог щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 176121,34 грн та 3% річних в розмірі 34186,28 грн та задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо стягнення із відповідача заявленої позивачем суми пені у розмірі 173245,29грн та клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов'язання свідчить про наявність підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 173245,29 грн, розрахунок якої позивачем виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору, здійснений по кожній оплаті окремо з урахуванням шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинної станом дату на укладання договору та подання позову).
Поряд з цим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення пені на 90%, яке обґрунтовано тим, що Головне управління є бюджетною організацією, обслуговується Державним казначейством України та використовує отримані кошти, згідно єдиного кошторису по кодам бюджетної класифікації. Згідно вимог Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету від 12.03.2012 № 333 та Наказу Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію" від 14 січня 2011 року №11 оплату за оплату природного Головне управління здійснює по коду КЕКВ 2274. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тобто, Головне управління позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин.
Головне управління на підставі вищевикладеного просить суд зменшити розмір штрафних санкцій: а саме пеню - на 90 %, або в іншому розмірі в разі незадоволення судом розмір визначений Головним управлінням, в розмірі який визначить в суд але в максимальному значенні зменшення.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, місцевий господарський суд врахував фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з метою уникнення зупинення роботи підприємства відповідача, спираючись на принципи справедливості і розумності, дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 90 %, а саме до суми у розмірі 17324,53грн у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
З рішенням місцевого суду в цій частині не погоджується як позивач, так і відповідач.
Позивач вважає, що сума зобов'язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості (станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом) дорівнює 1319117,84грн, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 173245,29 грн. Відтак, на думку апелянта (позивача), заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання. Таким чином апелянт вважає, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 90%. Зменшивши розмір пені на 90% суд фактично звільнив боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За доводами апелянта, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач зазначає, що суд мав право зменшити пеню на 100%, але враховуючи те, що даний розмір означав би звільнити відповідача в повному обсязі від відповідальності, Головне управління зазначає що суд, має можливість зменшити пеню на 99 %.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд першої інстанції, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90%.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідач посилається на те, що кошторисних призначень, виділених Головному управлінню в 2024 році на вчасну сплату за природний газ недостатньо, так як головним розпорядником кошти виділяються частково за відповідним КЕКВ 2274, тому Головне управління реально не мало можливості здійснити повну та своєчасну оплату за спожитий газ у повному обсязі, що призвело до утворення відповідної заборгованості. Відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на оплату газу та уникнути нарахування штрафних санкцій.
На підтвердження наведеного до відзиву було надано річні Звіти про заборгованість за бюджетними коштами (Форма №7д).
Відповідно до умов Договору, позивач повинен був поставити фіксований обсяг спожитого природного газу, але враховуючи що в результаті споживання природного газу, який необхідний Головному управлінню для забезпечення підпорядкованих підрозділів з метою виконання завдань за призначенням, відбулося переспоживання у кількості 55 696, 33 куб. м. у зв'язку з надзвичайними обставинами, які зумовлені, перед усім, веденням на території Харківської області бойових дій, постійними обстрілами, в тому числі по будівлям пожежних частин, та забезпеченням виконання завдань за призначенням під час зивомо-весняного періоду, які спричиняють переспоживання природного газу.
Як зазначає відповідач, Головне управління листом від 09.06.2025 № 65050-5693/65131 для врегулювання розбіжностей за платежами клопотало перед позивачем зарахувати оплату, здійснену у грудні 2024 року у сумі 4648524, 20 грн за іншим договором № 19-7246/24-БО-Т від 13.11.2024, в рахунок заборгованості за Договором № 19-5246/24-БО-Т у розмірі заборгованості - 1 319 117,84 грн.
У подальшому, як вказує відповідач, збільшення оплати за договором відбулося за результатом споживання Головним управлінням природного газу у більшому розмірі, ніж передбачено договором, у зв'язку з опалювальним періодом та необхідністю забезпечення підпорядкованих підрозділів даним видом палива для виконання завдань за призначенням та створенням належних умов для служби, враховуючи умови ведення на території Харківської області бойових дій, в результаті чого відбулось переспоживання природного газу та утворення відповідної заборгованості.
Відповідач посилається на те, що після закінчення строку дії договору він вже не мав підстав для здійснення відповідних додаткових видатків за даним договором через органи казначейства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем договору, доходить висновку про можливість зменшення розміру пені на 90%.
При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Судова колегія відхиляє доводи позивача щодо несправедливості зменшення штрафних санкцій, оскільки загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Також є недоречними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд мав можливість зменшити розмір пені на 99 %, оскільки самим відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, яке і було задоволено судом першої інстанції.
Суд звертає увагу апелянтів, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
У даній справі, суд першої інстанції правомірно врахувавши зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір пені з урахуванням встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про його зменшення з мотивів, викладених вище.
Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, зважаючи на ступінь виконання зобов'язання відповідачем та його добросовісну поведінку, враховуючи, що відповідач є уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльність аварійно-рятувальних служб, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 90% і таке зменшення запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, доводи як позивача, так і відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру пені не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту Східний апеляційний господарський суд не вбачає.
Доводи відповідача, що судом першої інстанції, всупереч вимог ст. 202, 216 ГПК України не був перенесений розгляд справи та за відсутності відповідача ухвалене неправомірне рішення, оскільки суд першої інстанції не надав можливості подати докази на обґрунтування позиції відповідача, та час щоб отримати письмової відповіді на запит Головного управління до позивача є безпідставними та відхиляються судом з урахуванням наступного.
Апелянт зазначає, що запит був направлений на адресу позивача 30.06.2025, на який позивач не надав відповіді до моменту розгляду справи. Зазначений запит, на який посилається апелянт, додано ним до апеляційної скарги.
10.10.2025, у відповідь на повторний запит ГУ ДСНС України у Харківській області від 07.10.2025 на електрону пошту ГУ ДСНС України у Харківській області надійшов лист та акт звіряння розрахунків за період 06.12.2021 по 01.10.2025 який підтверджує відсутність заборгованості з боку Головного управління (додано до скарги).
За доводами апелянта (відповідача), судом було ухвалене рішення на підставі спотворених та неповних відомостей, внаслідок чого завдана істотна шкода у вигляді надлишкових платежів, стягнутих з ГУ ДСНС України у Харківській області.
Східним апеляційним господарським судом встановлено, що представник відповідача приймав участь в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції (підготовче засідання 24.06.2025, 03.07.2025, 22.07.2025).
За клопотанням представника відповідача суд 22.07.2025 відкладав підготовче засідання на 01.09.2025 та протокольною ухвалою продовжив підготовче провадження на 30 днів.
Під час підготовчого провадження представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме:
-лист ГУ ДСНС України у Харківській області № 65050-5693/65131 від 09.06.2025 на адресу ТОВ Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо перерозподілу платежу;
- лист ГУ ДСНС України у Харківській області № 65050- 6126/65131 від 19.06.2025 на адресу ТОВ Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про надання акту звірки за Договором №19-5246/24-БО-Т від 26.12.2023 та за договором №19-7246/24-БО-Т від 13.11.2024 станом на 01.07.2025;
- лист ГУ ДСНС України у Харківській області № 65050-6638/65131 від 30.06.2025 на адресу ТОВ Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про надання акту звірки за Договором №19-5246/24-БО-Т від 26.12.2023 та за договором №19-7246/24-БО-Т від 13.11.2024 станом на 01.07.2025;
- лист ТОВ Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 23.06.2025 №125/2/2/2-20041 (вх.№ 65/13983 від 26.06.2025) щодо надання акту звірки;
- Акт звіряння розрахунків за період 01.01.2024-31.12.2024.
Отже, відповідач долучав до матеріалів справи акт звіряння розрахунків за період 01.01.2024-31.12.2024, проте у встановлені судом та процесуальним законом строки не звертався до суду з клопотанням про витребування у позивача акту звіряння розрахунків станом на 01.07.2025 (як це зазначено в листі від 30.06.2025), у разі неможливості самостійно отримати такий доказ на підтвердження своєї позиції.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання відповідача від 01.10.2025 про відкладення розгляду справи, обґрунтовано зайнятістю всіх працівників юридичного сектору ГУ ДСНС у Харківській області через проходження щорічного обов'язкового медичного обстеження (доказів чого до клопотання додано не було), а не у зв'язку із необхідністю отримати доказ, який має суттєве значення для вирішення спору.
Суд зауважує, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Матеріали справи не містять письмового повідомлення відповідачем суду про існування доказу, який не може бути поданий у встановлений строк та клопотання про продовження строку на подання такого доказу.
Поряд з цим, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь - яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
В матеріалах справи відсутні докази того, що станом на дату подання позову до суду відповідач виконав свої зобов'язання за Договором №19-5246/24-БО-Т від 13.11.2025 у повному обсязі.
Таким чином, твердження відповідача, що суд не надав можливості подати докази на обґрунтування його позиції, та час щоб отримати письмову відповідь на запит Головного управління до позивача, є необґрунтованими.
Інших доводів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не містить. Текст апеляційної скарги по суті зводиться до незгоди з ухваленим рішенням.
Проте, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи в суді першої інстанції.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач за розгляд судом першої інстанції позовної заяви у цій справі сплатив 20432,05грн судового збору (1702670,75*1,5%*0,8), що підтверджується платіжною інструкцією від 23.05.2025 № 0000028029.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення суми сплаченого позивачем судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" судовий збір у розмірі 18561,00 грн.
Поряд з цим, часткове задоволення позовних вимог полягає в тому, що суд зменшив на 90% розмір заявленої до стягнення пені, загальний розмір якої є обґрунтованим та доведеним, що встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується Східний апеляційний господарський суд.
Разом з тим, висновки щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України (про розподіл судового збору), у справах, за результатами розгляду яких, суд зменшив розмір неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, згідно яких судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
За таких обставин, покладання на позивача судового збору у розмірі 1871,05грн у зв'язку із зменшенням розміру пені, суперечить наведеним висновкам.
Отже, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та дійшов помилкового висновку про покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат щодо покладання на позивача судового збору в розмірі 1871,05 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про покладення судового збору на відповідача.
Поряд з цим, доводи апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру пені на 90 % та, як наслідок, відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 155 920,76грн не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з підстав, викладених у даній постанові, отже, вимоги апелянта в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вх. № 2288 Х/1) слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити частково; рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 - скасувати в частині розподілу судових витрат щодо покладення на позивача витрат по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1 871,05 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про покладення цих витрат на відповідача. У решті рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 слід залишити без змін.
Відповідно до частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, оскільки апеляційну скаргу в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 155 920,76грн залишено судом без задоволення, а за оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення судового збору (розподілу судових витрат) судовий збір не справляється; витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки його скаргу залишено судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вх. № 2288 Х/1) залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх. № 2259 Х/1) задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 скасувати в частині розподілу судових витрат, а саме в частині покладання на позивача судового збору за звернення з позовом у даній справі у розмірі 1871,05грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області судовий збір за звернення з позовом у розмірі 1871,05грн.
4. Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у справі №922/1896/25 в наступній редакції:
"Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 1546749,99грн, в тому числі: 1319117,84грн основного боргу, 17324,53грн пені, 34186,28грн 3% річних, 176121,34 грн інфляційних втрат, а також 20432,05грн судового збору".
5. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.12.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін