25 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/1064/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Костюченко П.О.
відповідача - Сова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Агро Перемога» (вх.№2280П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1064/25 (суддя Пушко І.І.)
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога», село Гиряві Ісківці Миргородського району Полтавської області
про стягнення 124 060 400 грн, -
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі №917/1064/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога», адреса: Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вул. Миру, буд. 2/1; ЄДРПОУ 36190829 в дохід Державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 15 140,00 грн штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі №917/1064/25 про накладення штрафу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в накладенні штрафу на ТОВ “Агро Перемога'», а також зупинити виконання ухвали до вирішення справи апеляційним судом .
Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував захід процесуального примусу, не встановивши наявність умислу у невиконанні ухвали та не оцінивши поважність причин та обставин, які зумовлюють неможливість невиконання ухвали суду.
Скаржник зазначає, що не мав наміру перешкоджати судочинству чи ухилятися від процесуальних обов'язків. Сам факт несвоєчасного подання доказів не свідчить про умисел або зловживання, що є обов'язковою умовою застосування штрафу (ч. 1 ст. 135 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги є наступними:
- суд не врахував характер і наслідки порушення, відсутність шкоди для процесу та добросовісну поведінку відповідача;
- ухвала не містить належного мотивування застосування саме такого розміру штрафу; розмір штрафу (15 140грн) є надмірним і непропорційним у порівнянні з фактичними обставинами;
- суд першої інстанції розглянув питання про накладення штрафу без належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, чим порушив вимоги статей 120, 128, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України;
- відповідач не був поінформований належним чином про розгляд питання щодо застосування заходу процесуального примусу, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази, що спростовують доводи позивача;
- дії суду призвели до фактичного обмеження права відповідача на захист, гарантованого статтями 7, 13, 42, 43 ГПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Агро Перемога» (вх.№2280 П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі №917/1064/25, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 25.11.2025.
18.11.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач вважає вимоги скарги безпідставним, а доводи скарги такими, що спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1064/25 залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального закону.
В судове засідання 25.11.2025 з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів, 29.05.2025 ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПЕРЕМОГА» про стягнення ринкової вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПЕРЕМОГА», яка підлягає виплаті у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви про вихід з товариства (28.03.2024 року) в розмірі 124 060 400 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.06.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі; задоволено заяву позивача про витребування доказів; в порядку частини 7 статті 81 ГПК України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПЕРЕМОГА» належним чином засвідчені копії документів, які зазначені в п. 9 ухвали від 06.06.2025 (том 2, а.с. 114-117). П. 3 ухвали встановлено відповідачу строк для подачі витребуваних документів - не пізніше 26.06.2025.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.06.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПЕРЕМОГА» (вх. № 8374 від 23.06.2025) про продовження строку на подання доказів, продовжено ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» строк для подачі доказів до 28.07.2025 включно.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.08.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПЕРЕМОГА» (вх. № 9924 від 29.07.2025) про продовження строку на подання доказів, продовжено ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» строк для подачі доказів до 01.09.2025 включно.
Станом на 20.10.2025 в матеріалах справи № 917/1064/25 відсутні докази виконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі господарського суду Полтавської області від 06.06.2025.
Відповідно до статті 8 статті 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який вишрубовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Східний апеляційний господарський суд установив, що ухвала місцевого господарського суду від 04.08.2025 про продовження відповідачу строку на подання доказів до 01.09.2025 включно, в електронному вигляді була направлена згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України до електронного кабінету відповідача та доставлена 04.09.2025, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа, залученим до матеріалів справи.
З урахуванням наведених норм процесуального закону, оскільки відповідачем отримано ухвалу суду про продовження відповідачу строку на подання доказів 04.09.2025 об 19:34 год., то місцевий господарський суд правильно визначив, що останнім днем строку для повідомлення про неможливість подання витребуваних доказів є 09.09.2025.
В додаткових поясненнях від 09.10.2025 відповідач повідомив, що докази, витребувані судом, наявні у складі Звіту про незалежну оцінку корпоративних прав ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» та Звіту незалежного практикуючого фахівця щодо огляду фінансової звітності ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА».
Таке повідомлення здійснене з пропуском строку встановленого ч. 8 ст. 81 ГПК України та після закінчення строку подання доказів, встановленого п. 2 ухвали від 04.08.2025.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що складовою частиною Звіту про незалежну оцінку корпоративних прав ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» та Звіту незалежного практикуючого фахівця щодо огляду фінансової звітності ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» є лише частина документів, які були витребувані п. 9 ухвали від 06.06.2025 (із зазначеними звітами колегія суддів ознайомилась в КП «Діловодство спеціалізованого суду»).
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовано представником заявника апеляційної скарги, ні протягом встановлених ухвалами від 06.06.2025, 28.07.2025, 04.08.2025 строку, ні в подальшому, відповідач не виконав вимог ухвали суду від 06.06.2025, не надав без поважних причин витребувані судом докази, не повідомив в строк, встановлений ч. 8 ст. 81 ГПК України, про неможливість подати докази, витребувані судом.
Доказів поважності причин такого неповідомлення протягом установлених процесуальним законом строків відповідач не надав, як і не навів наявності об'єктивно непереборних обставин, які завадили йому вчасно повідомити про відсутність у нього витребуваних судом документів.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні аргументи заявника апеляційної скарги про те, що він у відзиві на позов повідомив про відсутність у нього документів, які просив витребувати позивач. Оскільки відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позовними вимогами у даній справі є стягнення ринкової вартості частки позивача у статутному капіталі відповідача, яка підлягає виплаті у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю.
Тобто до предмету доказування та дослідження у даній справі входить, крім іншого, визначення розміру статутного капіталу для визначення вартості частки позивача.
Як вбачається з переліку витребуваних судом документів, він складається з документів, які стосуються бухгалтерської звітності відповідача, документів, які підтверджують право власності відповідача на земельні ділянки, об'єкти рухомого та нерухомого майна. Отже, з урахуванням характеру цих документів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи безпосередньо стосуються предмету розгляду даної справи та мають перебувати у розпорядженні саме відповідача.
З огляду на вимоги процесуального закону є недостатнім лише зазначити про відсутність у розпорядженні відповідача відповідних документів, а таку відсутність необхідно підтвердити належними та допустимими доказами. Однак відповідач проігнорував вимоги закону та суду, не підтвердив відсутність у нього витребуваних документів відповідними доказами протягом установлених процесуальним законом та судом строків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на дезінформацію суду відповідачем. Так, у клопотанні від 28.07.2025 зазначав, що не може надати витребувані судом документи до 28.07.2025, з посиланням на те, що не завершено процес оцінки ринкової вартості майна. Проте, станом на цю дату процес оцінки і не розпочався, адже у Звіті про незалежну оцінку корпоративних прав ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА», станом на 28.03.2024, виконаному ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ», вказано, що підставою для оцінки є договір на проведення незалежної оцінки № 20.08.25 від 20.08.2025. Отже, станом на 28.07.2025 оцінка не проводилася.
Викладене також є підставою накладення стягнення.
Стаття 232 ГПК України встановлює, що судовими рішеннями є у т.ч. ухвали суду.
Обов'язковість судового рішення відноситься до основних засад (принципів) господарського судочинства. В силу приписів статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання, зокрема, юридичними особами на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга статті 18 ГПК України). Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до ч. 9 статті 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Слід зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами частини 1 ст. 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За умовами ч. 1 та 2 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 132 ГПК України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Положеннями пункту 3 ч. 1 статті 135 ГПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Враховуючи те, що відповідач, будучи достеменно обізнаним про постановлення ухвали про витребування доказів, свідомо проігнорував вимоги суду, не виконав вимоги ухвали суду, не надав доказів неможливості їх подання протягом установленого процесуальним законом строку, Східний апеляційний господарський суд погоджується з наявністю правових підстав для настання для відповідача наслідків такого невиконання у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Оскаржувана ухвала про стягнення штрафу постановлена у 2025 році.
Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3028грн.
З оскаржуваної ухвали убачається, що місцевим господарським судом установлено розмір штрафу у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає межам передбаченим статтею 135 ГПК України.
З огляду на те, що розмір заявлених позовних вимог складає 124 060 400 гривень, а розмір присудженого судом для стягнення з відповідача штрафу за невиконання вимог ухвали суду складає 15 140,00грн, то апеляційний господарський суд відхиляє аргументи заявника апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд під час вирішення питання про визначення розміру штрафу не врахував характер і наслідки порушення, відсутність шкоди для процесу.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що витребувані документи стосуються обставин, що входять до предмету доказування у даній справі (розміру статутного капіталу відповідача), отже тривалість їх подання до суду безпосередньо впливає на строк розгляду справи. Затягування строків розгляду справи є неприпустимим та призводить до порушення прав учасників провадження.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що загальний строк розгляду справи установлений ГПК України становить :
- підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
- суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Тобто суд має розглянути справу протягом не більше аніж 120 днів. Натомість відповідач знехтував строками установленими судом та протягом двох місяців не подав ані витребуваних судом документів, ані доказів неможливості їх подання.
При цьому, у разі своєчасного повідомлення відповідача про відсутність у нього відповідних документів та зазначення відповідачем особи, якій ці документи були передані, була альтернативна можливість витребувати необхідні документи у такої особи та скоротити строки отримання документів та, відповідно, строки розгляду справи.
Отже твердження апелянта про те, що його бездіяльність не нанесла шкоди процесу є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Східний апеляційний господарський суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону. Такі порушення, на думку апелянта, полягають у неповідомленні відповідача про час та місце розгляду питання про застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Господарський процесуальний кодекс не містить вимог про те, що питання щодо застосування заходів процесуального примусу обов'язково вирішуються з повідомленням учасників справи.
Відповідно до статті 135 ГПК України про стягнення штрафу виноситься ухвала.
При цьому, статтею 235 ГПК України унормовано, що ухвали можуть виноситись судом поза межами судового засідання.
Підсумовуючи наведене, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач був достеменно обізнаний про постановлення ухвали суду від 06.06.2025 про витребування доказів, мав обов'язок та можливість протягом установленого законом та судом строку подати витребувані документи або у разі відсутності таких документів своєчасно повідомити про це суд. Наслідки невиконання ухвали суду про витребування документів прямо передбачені ГПК України, отже відповідач мав бути про них обізнаний.
Під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1064/25 Східним апеляційним господарським судом не установлено, тому відповідно до статті 276 ГПК України вона підлягає залишенню без змін.
З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги судовий збір, сплачений заявником апеляційної скарги, покладається на апелянта відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, п. 1. ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ “Агро Перемога» (вх.№2280П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1064/25 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1064/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.12.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко