справа № 756/7203/25 головуючий у суді І інстанції Примак-Березовська О. С.
провадження № 22-ц/824/16546/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.
04 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненим,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02 лютого 2012 року у розмірі 85 336,03 грн станом на 20 квітня 2025 року.
10 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Оболонського районного суду міста Києва зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненим.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року зустрічну позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 03 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року та зобов'язати суд відкрити провадження та розглянути зустрічну позовну заяву.
Вважає безпідставними твердження суду, що позивачем не були виконані вимоги ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року.
Зазначає, що на виконання вказаної ухвали завчасно, у визначений судом термін, скерував уточнену зустрічну позовну заяву від 11 серпня 2025 року, разом з обґрунтованим клопотанням про судовий збір від 11 серпня 2025 року, квитанцією про часткову сплату судового збору, довідкою про майновий стан та поясненнями щодо зауважень суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненим, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
22 жовтня 2025 року представниця АТ КБ «ПриватБанк» - Хитрова Л.В. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апелянта вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Стаття 194 ЦПК України визначає, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 7-денний строк на їх усунення, оскільки:
з викладу обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої зустрічні вимоги, не вбачається, що такі взаємопов'язані і є доцільними для розгляду із первісним позовом, позаяк номери банківських карток, на які посилається ОСОБА_1 не співпадають з номерами, що містяться у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
ОСОБА_1 , посилаючись на складне матеріальне становище просить звільнити його від сплати судового збору та надає довідку про нараховану заробітну плату за 2021 рік, що не може бути взято до уваги, оскільки зустрічний позов подано 10 липня 2025 року. З цих підстав суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та вказав на необхідність зазначити ціну позову та сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб або сплатити максимальну суму судового збору в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі якщо оціночна вартість майна того вимагатиме.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви місцевий суд послався на те, що станом на 19 серпня 2025 року зазначені в ухвалі недоліки позивачем не усунуто.
Натомість, районний суд залишив поза увагою, що на виконання вимог ухвали від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд 11 серпня 2025 року подав зустрічну позовну заяву (уточнену), до якої окрім іншого долучив: квитанцію про сплату №8847-3038-2076-5199 від 11 серпня 2025 року на суму 200,00 грн; клопотання про розстрочення та відстрочення сплати судового збору.
У оскаржуваній ухвалі місцевий суд не зазначив про надходження 11 серпня 2025 року зустрічної позовної заяви (уточненої), не надав правову оцінку їй в частині виконання вимогу ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху від 23 липня 2025 року, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про повернення зустрічної позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, №26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A №253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.
Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл витрат на даній стадії судового провадження.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова