Справа № 212/13141/25
2/212/7124/25
04 грудня 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 здійснив повну передплату у розмірі 7600 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, як оплату за замовлення № 2183 щодо придбання шин для автомобіля. Вказана сума була сплачена на підставі домовленості з відповідачем, який представляв себе продавцем шин через відповідний вебсайт. Так 23 квітня 2025 року відповідач, як продавець, повідомив, що ним оплата була отримана. Однак на виконання свого обов'язку відповідач не надіслав йому товар досі, після чого зв'язок із ним було перервано, що свідчить про його умисні шахрайські дії, тому за даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12025078030000293 від 26.04.2025 р. за заявою позивача. Посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача збитки в розмірі 7600 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Позивач не висловив заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Відповідач, будучи повідомленим про наявність позову ОСОБА_1 до нього про стягнення боргу, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Однак на підставі цивільного процесуального законодавства діє принцип jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція була вказана Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2024 року по справі № 278/2111/23.
В цьому сенсі суд зазначає, що на підставі ч. 1, 2, 3, ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1213 ЦК набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Суд за матеріалами справи встановив, що до ЄРДР були внесені відомості за заявою ОСОБА_1 від 26.04.2025 року за № 12025078030000293 за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським чином грошовими коштами позивача в сумі 7600 грн.
Судом також було встановлено, що між сторонами по справі існувала домовленість щодо поставки ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 автомобільних шин Michelin за суму 7600 грн., які були переказані на рахунок ФОП ОСОБА_2 та які були отримано останнім, що підтверджується листуванням у месенджері, наданому позивачем.
Факт переказу грошових коштів у сумі 7600 грн. позивачем, ОСОБА_1 , на рахунок відповідача, ОСОБА_2 , підтверджується платіжною інструкцією від 23.04.2025 року АТ «Універсалбанк».
При цьому наявність відкритого на ОСОБА_2 ФОП підтверджується інформацією від 13.11.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців де вказано, що діяльність ОСОБА_2 як ФОП була припинена 12.11.2020 року.
Таким чином суд встановив, що ОСОБА_2 фактично набув від ОСОБА_1 грошові кошти без достатніх для цього правових підстав (безпідставно набуте майно) в сумі 7600 грн., оскільки доказів того, що відповідач здійснював торгівлю автомобільними шинами матеріали справи не містять, як й доказів того, що такий товар був ним поставлений позивачу.
Внаслідок переліченого обґрунтування, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 отримані в останнього грошові кошти в сумі 7600 грн., тому заявлений позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 7600 грн.
Також за ст. 141 ЦПК, оскільки від сплати судового збору при поданні даного позову позивача звільнено за законом, то судовий збір в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 7600 (сім тисяч шістсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 4 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .
Суддя: Д. О. Козлов