Провадження № 33/803/3290/25 Справа № 204/3224/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Коваленко Катерини Олександрівни, яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 рокувизнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
27 листопада 2025 року захисник подала апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання захисник вказує на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та копія прийнятого рішення йому не направлялася. Про існування самої справи та факт укладення постанови ОСОБА_1 дізнався лише після здійснення адвокатом самостійного моніторингу веб-порталу “Судова влада» та виявлення відповідної інформації. Разом з тим вказує, що ОСОБА_1 з початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні проходить військову службу, перебуває на бойовому чергуванні та виконує бойові завдання безпосередньо в зоні проведення бойових дій, що об'єктивно позбавило його можливості бути присутнім у судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції та реалізувати своє право на апеляційне оскарження у строк визначений ст.294 КУпАП. Крім цього, виконання службових обов'язків у бойових умовах та відсутність стабільного доступу до засобів зв'язку унеможливили своєчасну комунікацію з представником. Натомість, лише 13.10.2025 захиснику було надано доступ до матеріалів електронної справи, однак погодити позицію захисту та підготувати скаргу можливо лише після встановлення зв'язку з військовослужбовцем. Тому захисник вважає, що вона має право на поновлення їй пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.
Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи та ухвалення Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська 17 травня 2023 року оскаржуваної постанови (а.с.13).
Строк на апеляційне оскарження спливав - 27 травня 2023 року.
28 травня 2025 року між ОСОБА_1 та АБ “Коваленко Катерини», в особі керуючого Коваленко К.О., було укладено договір про надання правничої допомоги, а 13 жовтня 2025 року захисником складено ордер про надання правничої допомоги (а.с.31).
Відповідно до змісту апеляційної скарги вона була подана до суду захисником Коваленко К.О. 27 листопада 2025 року (а.с.22-33), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки залучення адвоката Коваленко К.О. для захисту інтересів ОСОБА_1 після ухвалення судового рішення не створює для захисника окремих процесуальних строків та самостійних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
При цьому, сам Вовченко П.В., як учасник справи, не подає апеляційну скаргу та не порушує питання про поновлення йому строків на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 року.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Коваленко К.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Відмовити захиснику Коваленко Катерині Олександрівні у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО