Провадження № 22-ц/803/6583/25 Справа № 760/9850/24 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря: Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року,-
25 квітня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року у сумі 65 970,95 грн., судовий збір у розмірі 3028 гривень, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 гривень. В обґрунтування позовних вимог указано, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4366589. Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Відповідно до положень договору: сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень; строк кредиту становить 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,90 в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; y межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація. Відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту. Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника, у порядку передбаченому умовами договору. Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 24 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договір про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником, яким є ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10 березня 2023 року, в тому числі за договір про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) свої зобов'язання за договір про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень відповідачеві. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08 квітня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, становить 65 970,95 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 гривень; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 45 600,00 гривень; заборгованість за пенею і штрафами - 0,00 гривень; нараховані 3% річних - 50,95 гривень; інфляційні втрати - 320,00 гривень (а.с.1-3).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року в сумі 65 590 гривень 95 копійок, яка складається із: заборгованості за основним боргом у сумі 20 000,00 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 45 220,00 гривень, 3% річних простроченої суми заборгованості у сумі 50,95 гривень, інфляційних збитків у сумі 320,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відшкодування справленого судового збору в сумі 3010,44 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 гривень. (а.с.133-143).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, просить рішення суду в частині задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 45 220,00 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, відмовивши в задоволенні цих позовних вимог ( а.с.148-149).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 4366589, відповідно до умов якого: сума кредиту складає 20 000,00 гривень; строком на 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки, яка становить 0,19%, також у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору, а також у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Знижена процентна ставка 0,19 % в день від суми кредиту застосовується, якщо Споживач у межах строку, визначеного в пункті 1.4 цього Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає за стандартною ставкою 24079,41% річних, за зниженою ставкою 96,30% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає за стандартною ставкою 31 400 гривень, за зниженою ставкою 21 140,00 гривень.
Також установлено, що зазначеним договором сторонами визначено порядок автопролонгації строку кредиту, який визначений в п. 4.3. договору, а саме: сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4. Договору.
Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 4366589 про надання споживчого кредиту від 24 червня 2021 року, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
У пункті 2.1 цього Договору про надання споживчого кредиту закріплено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до пункту 2.4 цього Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору.
З викладеного вбачається, що для реєстрації Особистого кабінету на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» або через мобільний додаток з метою укладення кредитного договору, обов'язковим є використання мобільного номеру телефону позичальника, на який від кредитодавця надходять відповідні коди, які позичальник у подальшому має вводити в спеціальні форми.
На підтвердження того, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року, підписано таблицю обчислення загальної суми вартості кредиту для споживача, що є Додатком № 1 до договору № 4366589 від 24 червня 2021 року, а також паспорт споживчого кредиту до вказаного споживчого договору, що підписані директором Товариства та відповідачем за допомогою електронного підпису.
Товариство свої зобов'язання виконало повністю та надало споживачеві обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується фактом укладення зазначеного споживчого договору, а також листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» № 3890 від 08 березня 2024 року.
Крім того, зазначене підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду, за вих. № 20.1.0.0.0/7-250123/12899-БТ від 03.02.2025, яка засобами поштового зв'язку 10 лютого 2025 року надійшла на адресу суду, та яка містить відомості щодо зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 переказ коштів на суму 20 000,00 грн.
Відповідач отримав у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як фактором було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за надані фінансові послуги у відповідності до укладених договорів про надання фінансових послуг, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 3 та є невід'ємною частиною Договору. Також, 24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24-01/2022 від 24 січня 2022 року.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до цього Договору факторингу від 24 січня 2022 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за Договором № 4366589 про надання споживчого кредиту від 24 червня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 65 600,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 45 600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», як Новий кредитор було укладено договір № 10-03/2023 про відступлення (Купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 (Реєстрах боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконувати обов'язки Боржників, за Договором позики (Кредитним договором), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим Договором. Перелік Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 3 та є невід'ємною частиною Договору. Також, 10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-03/2023 від 10 березня 2023 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до цього Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги за Договором № 4366589 укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 65 600,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 45 600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 370,95 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно 625 ЦК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи із відповідачки заборгованість розмірі 65 220,00 грн., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 000,00 грн., заборгованості за процентами в межах строку кредитування у розмірі 45 220,00 грн., суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення заборгованості нарахованим відсоткам, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
На підставі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 4366589, відповідно до умов якого: сума кредиту складає 20 000,00 гривень; строком на 30 днів.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в загальній сумі 65 970,95 гривень, з яких: 20 000,00 гривень - основна сума кредиту; 45 600,00 гривень - за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Надаючи оцінку правомірності нарахування процентів за вказаним договором, апеляційний суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) виклала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З поданого позивачем розрахунку убачається, що позивач нарахував проценти за користування кредитом за період з 24 червня 2021 року до 22 жовтня 2021 року.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року суд встановив, що строк кредитування погоджено сторонами на 30 днів, тобто до 23 липня 2021 року.
Пунктом 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пунктах 4.2.2- 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
У пункті 4.3.2 сторони погодили, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пунктах 4.3.1 договору.
Отже, з урахуванням положень п.4.3.5. договору та з урахуванням того, що станом на дату повернення кредиту у відповідача ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитом, зазначене призвело до продовження строку кредиту сумарно на 90 днів.
Тобто, строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту № 4366589 від 24 червня 2021 року тривав з дати його укладення до 21 жовтня 2021 року включно (90 днів автоматичної пролонгації з 23 липня 2021 року).
Розмір заборгованості за тілом кредиту складає 20 000,00 грн., що узгоджується з пунктом 1.3 договору і фактом перерахування такої суми на картковий рахунок відповідача.
Здійснюючи розрахунок процентів, суд 1 інстанції виходив з наступного: тіло кредиту складає 20 000,00 грн., строк кредитування 30 днів та автопролонгація 90 днів (застосовується стандартна процентна ставка (пункт 1.5.1, 1.5.2 договору), тому розмір заборгованості за процентами в межах строку кредитування складає 45 220,00 грн. (20 000?0,019?120=20 000?2,28).
За таких обставин суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в межах строку кредитування у розмірі 45 220,00 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно визнав пролонгацію договору ще на 90 днів автоматичною. Укладення будь-якої угоди про зміну строку кредиту (в т.ч. пролонгацію) вимагає волевиявлення обох сторін. Відповідач не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про згоду на продовження строку, не отримував повідомлень від кредитора про пролонгацію та не підтверджував її, в тому числі оплатою. Така одностороння пролонгація суперечить ст. 509 ЦК України та практиці Верховного Суду, де зазначено, що пролонгація має бути погодженою сторонами. Верховний Суд визнав, що автоматичне продовження (пролонгація) строку дії договору без волевиявлення позичальника є неправомірним, а тому вважає що нарахованні відсотки є не правомірними та у їх стягненні необхідно відмовити, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір про надання споживчого кредиту було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до норм ЗУ «Про електронну комерцію».
На підставі наданих доказів, вбачається, що укладений кредитний Договір між первісним кредитором та відповідачем (апелянтом) відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (п. 2.1 Договору), на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.
З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
У 10 розділі Договору про надання споживчого кредиту (п. 10.8 Договору) міститься застереження наступного змісту: Позичальник підтверджує, що до укладання Договору уважно ознайомився з текстом Кредитного договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України.
Дане застереження засвідчене особистим електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, що беззаперечно підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма умовами та Правилами отримання та користування кредитними коштами.
Відповідачем не надало суду жодного доказу того, що ним оскаржувався зазначений кредитним договір.
Таким чином, укладений кредитний договір не оскаржувався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним та підлягає виконанню, а рішення суду 1 інстанції в частині стягнення нарахованих за процентів у розмірі 45 220,00 грн. в межах строку кредитування є законним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін в оскарженій частині, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Судді: