Провадження № 22-ц/803/10557/25 Справа № 179/453/25 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Кравченко О.Ю.),
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101710456888445 від 15.03.2024 року у розмірі 49576,78 грн., станом на 11.04.2025 року, яка складається з: 26560,35 грн. - заборгованість за кредитом, 20866,34 грн. - заборгованість по відсоткам, 2150,09 - загальний залишок заборгованості за пенею.
Заочним рішенням Мандалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101710456888445 від 15.03.2024 станом на 11.04.2025 в розмірі 47 426,69 грн. у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 26560,35 грн., заборгованість за відсотками - 20866,34 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2317,27 грн.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В., та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. При відмові у стягненні пені суд посилається на п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, а саме - У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто, неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24 січня вже заборона відсутня).
Представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В., просив заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 49576,78 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву від 14.11.2023 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 14.11.2023.
Будучи клієнтом АТ «Акцент-Банк», 15.03.2024 ОСОБА_1 заповнив та підписав електронним підписом заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101710456888445, відповідно до якої просив надати йому кредит у розмірі 26 700 грн.
Відповідно до умов поданої заяви, користуючись послугою «Швидка готівка», відповідачу надається строковий кредит на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг у розмірі 26700 грн строком на 36 місяців, з 15.03.2024 по 14.03.2027 включно, із застосуванням процентної ставки (фіксованої) 85% на рік, комісія за надання фінансового інструменту 0,00 грн. Розмір щомісячного платежу - 2093,94 грн., загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 75381,13 грн.
Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив та погодився, що зокрема, до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг; ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір, отримав їх примірники, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
На підтвердження виконання АТ «А-Банк» зобов'язання за договором №АВН0СТ155101710456888445 від 15.03.2024, позивач надав меморіальний ордер №ТR.34797197.181.65455 від 15.03.2024 про перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 26 700 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 15.03.2024 №АВН0СТ155101710456888445, станом на 11.04.2025 заборгованість відповідача складає 49576,78 грн., у тому числі: загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 26560,35 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками у розмірі 20866,34 грн., заборгованість за пенею 2150,09 грн.
Відмовляючи у задоволенні стягнення залишку заборгованості за пенею у розмірі 2150,09 грн., суд першої інстанції виходив з того, що нарахування неустойки, різновидом якої є пеня, відбулось в період дії в України воєнного стану, що суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути із відповідача пеню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України(постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, відтак відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь кредитодавця АТ «Акцент-Банк».
Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції на предмет законності в неоскаржуваній частині щодо тіла кредиту та процентів не перевірялось.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заборгованості відхиляються.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення.
Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»залишити без задоволення.
Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська