Провадження № 22-ц/803/11206/25 Справа № 208/13359/25 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 16 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Кузнєцова А.С.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2025року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом проти фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому вимагала розірвати договір про надання юридичних послуг, стягнути сплачені грошові кошти за договором про надання юридичних послуг та моральну шкоду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 16 жовтня 2025року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення грошових коштів, передано за підсудністю до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до фізичної особи-підприємця, місцем реєстрації якого є: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 16 жовтня 2025року.
В апеляційній скарзі виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не врахував положення частини п'ятої статті 28 ЦПК України про те, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись, зокрема, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, та не звернув увагу на те, що позивачем заявлено позовні вимоги про розірвання договору та повернення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з порушенням прав позивача як споживача, якому не надано замовлених та оплачених послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка заперечила проти апеляційної скарги, вважала її доводи необґрунтованими, а ухвалу суду першої інстанції законною, заявляла що обставини якими скаржник обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
23 жовтня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Заводського районного суду міста Кам'янського цивільну справу №208/13359/25; та 03 листопада 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
27 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту ухвали, яку оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка судового рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що місцем реєстрації відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1896407 від 15 жовтня 2025року, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .
Водночас, у статті 28 ЦПК України визначено категорії справ та випадки, в яких підсудність може бути визначена за вибором позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Правовий аналіз статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору про надання юридичних послуг, стягнення сплачених грошових коштів за договором про надання юридичних послуг та моральної шкоди, позивач посилалась на те, на правовідносини, які виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991року № 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021року у справі №191/2617/19 сформовано висновок про те, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, помилковими є висновки судів про те, що договір про правову допомогу - це договір між фізичною особою споживачем та надавачем послуг (адвокатом), до якого, у разі «несправедливості умов договору», можна застосувати положення статті 18 Закону Україна «Про захист прав споживачів».
Тобто, до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом, положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.
Заразом, у даній справі відповідач - фізична особа-підприємець Лазарчук М.В. не є адвокатом (відомості про неї відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України) та на неї, її діяльність та на відносини зі споживачами її послуг не поширюються положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За наведених умов, оскільки між сторонами виник спір щодо договору про надання юридичних послуг та враховуючи, що відповідач не є адвокатом, то в даному випадку на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Тож, позивач мала право звернутись до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2074675 від 02 грудня 2025року, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з частиною шістнадцятою статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Однак, суд першої інстанції зазначеного не врахував, передаючи справу за підсудністю до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі статті 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача проігнорував норми частини п'ятої статті 28 ЦПК України про можливість розгляду справи за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача та не прийняв до уваги того, що місце проживання позивача зареєстровано в Заводському районі міста Кам'янського, тобто в межах територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Кам'янського.
Посилання відповідача на те, що в даному випадку спір має вирішуватись судом за місцем реєстрації відповідача з огляду на положення пункту 6.2 договору про надання правової допомоги/юридичних послуг від 30 серпня 2025року (згідно з яким спори сторін, не врегульовані у спосіб переговорів, вирішуються судом за місцезнаходженням виконавця), колегія суддів до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вказаний договір підпису позивача не містить та ніщо не вказує на те, що позивачка погоджувалася з такою його умовою, з огляду на що умови договору в частині підсудності справ щодо спорів між сторонами не можна вважати погодженими позивачем.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 за територіальною підсудністю була правильно подана позивачем до Заводського районного суду міста Кам'янського.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Заводського районного суду міста Кам'янського від 16 жовтня 2025року про передачу справи за підсудністю до іншого суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 16 жовтня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2025року.
Судді: