Провадження № 22-ц/803/10862/25 Справа № 175/2667/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Білоусова О.М., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2025року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом проти ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що з 26 січня 2021року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю.
Вказувала, що відповідач в добровільному порядку допомоги на утримання дружини не надає та на даний час вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, доходів не має.
Вважала, що має право на своє утримання від чоловіка як дружина, з якою проживає дитина, на підставі статті 84 СК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500грн щомісячно на її утримання, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи стягнення з 04 березня 2025року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що відповідач є працездатним, може та зобов'язаний відповідно до закону надавати матеріальну допомогу своїй дружині, яка в силу догляду за їх спільною дитиною позбавлена можливості працевлаштуватися, водночас у матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачем стабільного доходу та не доведено, що відповідач має можливість сплачувати на її утримання аліменти у заявленому розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
08 жовтня 2025року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025року.
В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про зміну рішення та стягнення на її користь аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд не звернув уваги на те, що відповідач є молодою, працездатною особою, у власності відповідач має два мотоцикли, один з яких відповідачем було придбано 14 лютого 2025року, вартість якого може складати 106 000грн.
Заявниця вважала, що придбання дороговартісного транспортного засобу і наявність іншого транспортного засобу - свідчать про наявність у відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції значних прибутків та відповідно можливості сплачувати аліменти на утримання дружини в передбаченому діючим законодавством розмірі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, вважав її доводи необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, заявляв, що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2025року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Сторони у справі перебувають у шлюбі з 26 січня 2021року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Довідками від 21 червня 2024року №1426-5003335275 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та від 21 червня 2024року №1426-5003335287 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що дитина проживає разом із позивачкою.
Згідно відомостей від 17 червня 2025року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17 червня 2025року, інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків за період з січня 2025року по березень 2025року щодо ОСОБА_2 відсутня.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідач є працездатним, а також тому, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає його дитина.
Суд виснував про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дружини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00грн щомісяця, починаючи з дня звернення до суду й до досягнення дитиною трирічного віку.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з частиною першою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Згідно статті 85 СК України, право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що відповідач є працездатним, може та зобов'язаний відповідно до закону надавати матеріальну допомогу своїй дружині, яка в силу догляду за їх спільною дитиною позбавлена можливості працевлаштуватися.
Водночас, відповідач не заперечуючи право позивачки на утримання від нього як чоловіка, вказував, що у нього відсутній стабільний дохід, та він не має можливості сплачувати на утримання позивачки аліменти у заявленому нею розмірі, на підтвердження чого надав довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, згідно якої за період з січня 2025року по березень 2025року у ОСОБА_2 відсутні доходи.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання дружини з відповідача на користь позивачки та врахувавши усі обставини у справі, зокрема матеріальне становище платника аліментів, дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що придбання дороговартісного транспортного засобу та наявність іншого транспортного засобу свідчить про наявність у відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції значних прибутків та відповідно можливості сплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі визначеному позивачкою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі обставини не можуть однозначно свідчити про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу саме у такому розмірі.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, судом враховано відсутність стабільного доходу у відповідача та розмір визначений судом збалансовано з інтересами позивачки, яка підтвердила право на своє утримання від чоловіка як дружина, з якою проживає дитина, на підставі статті 84 СК України.
Отже за наведених умов, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025року.
Судді: