Справа №536/2971/24
Провадження № 2/752/3407/25
Іменем України
01.10.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря Пастух З.Ф., Ільніцької І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА»
про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
1.Описова частина
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулося до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» (надалі за текстом також - відповідач або ТОВ «ДІЄСА»), в якому просить суд, стягнути із відповідача на свою користь:
- невиплачену суму заробітної плати у розмірі 94 293,77 гривні;
- середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 231 051,60 гривні.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
З 14.09.2021 по 08.09.2023 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДІЄСА» на посаді керуючого магазину.
Позивач стверджує, що з червня 2023 року відповідач здійснював нерегулярну та не повну виплату заробітної плати, в наслідок чого, утворилася заборгованість із заробітної плати у розмірі 94 293,77 гривні, яка станом на дату подачі позову не сплачена.
Посилаючись на положення статті 117 КЗпП України, позивач просить, окрім стягнення заборгованості із заробітної плати, також стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 231 051,60 гривня.
1.2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданих до суду письмових поясненнях ТОВ «ДІЄСА» вказує на перебування товариства під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань.
Унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі.
Відповідач стверджує, що у Сертифікаті від 23.04.2024 № 3000-240827 визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 12.03.2022, отже, між обставинами непереборної сили, які засвідчені Сертифікатом від 23.04.2024 № 3000-240827, та неможливістю належного виконання ТОВ «ДІЄСА» обов'язку із своєчасного проведення розрахунку при звільненні позивача, є причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідач, враховуючи дію форс-мажорних обставин просить суд в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку - відмовити.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
Від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за його відсутності.
1.4.Процесуальні дії у справі
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області цивільну справу №536/2971/24 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 23.12.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
Розгляд справи відкладався через відсутність доказів належного повідомлення учасників справи та їх неприбуття в судове засідання.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 14.09.2021 по 08.09.2023 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДІЄСА» на посаді керуючого магазину.
Як вбачається з копії Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був звільнений 08.09.2023 за угодою сторін, згідно статті 36 КЗпП України.
Згідно розрахункового листка за вересень 2023 року борг ТОВ «ДІЄСА» перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати та компенсаційних виплат становить 94 293,77 гривень.
Суд також встановив, що 23.04.2024 Київська торгово-промислова палата видала ТОВ «ДІЄСА» Сертифікат №3000-24-0827 про форс-мажорні обставини, в якому вказано про неможливість виконання у визначені терміни положень нормативно-правових актів, зокрема, тих, які регулюють трудові правовідносини.
Період дії форс-мажорних обставин визначений з 12.03.2022 по 23.04.2024.
Як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 231 051,60 гривні за період з 09.09.2024 по 09.03.2024.
2.2. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Борг відповідача перед позивачем по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, що підтверджується розрахунковими листами, становить 94 293,77 гривень, та не заперечується відповідачем.
Оскільки датою звільнення позивача з ТОВ «ДІЄСА» є 08.09.2023, саме в цю дату, відповідач був зобов'язаний провести повний розрахунок із позивачем по заробітній платі.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем такого розрахунку із позивачем, а також враховуючи поясненні відповідча в яких він просить відмовити у задоволенні вимог лише щодо стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у загальному розмірі 94 293,77 гривень.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Суд, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, стягує на підставі статті 117 КЗпП України на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Тобто визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є встановлення судом вини роботодавця в непроведенні повного розрахунку з працівником у день звільнення.
Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Отже, саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні.
Як доказ неможливості своєчасної виплати заробітної плати відповідач надав до суду, виданий 23.04.2024 Київською торгово-промисловою палатою Сертифікат №3000-24-0827 про форс-мажорні обставини, що підтверджує наявність таких обставин для ТОВ «ДІЄСА» у період з 12.03.2022 по 23.04.2024.
Окрім того суд встановив, що у постанові Верховного Суду від 02.12.2024 у справі № 757/2043/24-ц (провадження № 61-11900св24) за позовом фізичної особи - працівника до ТОВ «ДІЄСА» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Верховний Суд дійшов висновку, що неможливість виконання ТОВ «ДІЄСА» обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунку із позивачкою при звільненні (звільнення за угодою сторін відбулося 12.09.2023), перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 в справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21), у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 в справах № № 646/3570/20 (провадження № 61-19278св21), 359/3098/20 (провадження № 61-3969св21) та від 23.06.2023 в справі № 638/6855/20 (провадження № 61-8395св22), вказано, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий в порядку та на підставі статті 14-1Закону про ТПП.
Суд встановив, що 23.04.2024 Київською торгово-промисловою палатою відповідачу виданий Сертифікат №3000-24-0827 про форс-мажорні обставини, що підтверджує наявність таких обставин для ТОВ «ДІЄСА» у період з 12.03.2022 по 23.04.2024.
Зокрема у Сертифікаті №3000-24-0827 від 23.04.2024 вказано, що форс-мажорною обставиною є збройна агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні та призвело до відсутності доступу та/або активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повного знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що спричинило неможливість своєчасно розрахуватись при звільненні із своїми працівниками, встановлено Сертифікатом №3000-24-0827, виданим Київською торгово-промисловою палатою 23.04.2024, а також встановлено у постанові Верховного Суду від 02.12.2024 у справі № 757/2043/24-ц (провадження № 61-11900св24).
Відповідно до частини четвертої статті 84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
3. Висновки суду
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 94 293,77 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі.
Водночас, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 231 051,60 гривень суд дійшов висновку, що неможливість виконання ТОВ «ДІЄСА» обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з форс-мажорними обставинами, які полягають у збройній агресії рф по відношенню до України, неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі та повного знищення активів відповідача, а тому, вказана позовна вимогу задоволенню не підлягає.
4.Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 гривень за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Водночас, оскільки суд відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, судові витрати в цій частині поклаються на позивача.
Керуючись 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд.45; ЄДРПОУ: 36483471) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) невиплачену суму заробітної плати у розмірі 94 293 (дев'яносто чотири тисячі двісті дев'яносто три) гривені 77 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд.45; ЄДРПОУ: 36483471) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд.45; ЄДРПОУ: 36483471)
Суддя С. О. Чекулаєв