Справа № 11-сс/824/8323/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/50762/25-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 199 КПК
17 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянула у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого міжвідомчої слідчої групи у кримінальному провадженні № 42025000000000564 - начальника 2 відділення 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погодженого Генеральним прокурором ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.12.2025 включно щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старогнатівка Тельманівського району Донецької області, українця, громадянина України, народному депутату України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисники підозрюваного подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання, застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому такою, яка підлягає скасуванню.
Вважає, що надані матеріали, прямих вказівок щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів не містять. При цьому, сторона обвинувачення посилається виключно на внутрішні документи спецслужби аналітичного характеру, заяву громадської організації, показання свідків про знайомство ОСОБА_8 з особами, які, на думку свідків, причетні до кримінального світу, а також працівниками правоохоронних органів.
Крім цього, в основу клопотання слідчого покладено зміст запису невстановлених експертним дослідженням дикторів, огляд відкритих джерел. Жоден із наданих органом досудового розслідування доказів, а також всі вони у сукупності, не можуть переконати безстороннього арбітра, яким мав би бути слідчий суддя, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані злочини. Конкретних відомостей про обставини підготовки та вчинення складних, багатоепізодних злочинів у співучасті органом досудового розслідування слідчому судді, як стверджує захисник, не надано.
Наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлених у клопотанні, носять суто формальний характер та жодним чином не підтверджуються.
Також, на переконання сторони захисту, висновок слідчого судді про наявність підстав для продовження строку тримання підозрюваного під вартою є помилковим, оскільки він не узгоджується не тільки з вимогами кримінального процесуального законодавства, а із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Вказує на те, що складене письмове повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, так як за жодним з інкримінованих ОСОБА_8 епізодів не зазначено конкретизації часу, місця та інших істотних обставин вчинення злочинів, що позбавляє сторону захисту можливості спростувати твердження повідомлення про підозру, як вони викладені стороною обвинувачення.
Особливо актуальним є дане твердження для змісту повідомлення про підозру в частині ст. 111 КК України, так як підозра у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України виступає підставою для безальтернативного тримання під вартою.
Наявність існування заявлених ризиків також не доведено.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, підозрюваного, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, міжвідомчою слідчої групою Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань і Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000564 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України.
21.07.2025 Генеральним прокурором повідомлено про підозру народному депутату України ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
15.10.2025 старший слідчий міжвідомчої слідчої групи у кримінальному провадженні № 42025000000000564 - начальник 2 відділення 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням з Генеральним прокурором ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий вказав на те, що повідомлена ОСОБА_8 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності, а саме: інформуванням ГУ Д «ДЗНД» СБ України № 14/2/5-3877 від 15.07.2025, відповідно до змісту якого встановлено, що в діях народного депутата України ОСОБА_8 наявні ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 332 КК України; інформуванням ГУ Д «ДЗНД» СБ України № 14/2/5-3977 від 18.07.2025, відповідно до змісту якого встановлено, що в діях народного депутата України ОСОБА_8 наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України; заявою ГО «НОН-СТОП» від 23.09.2024 вих. № 23/09/2024-1-15 про вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до змісту якої ОСОБА_8 перебуває у тісних взаємозв'язках з представниками криміналітету Донецької області, керівництвом терористичної організації ДНР, окрема ОСОБА_12 (Голова ДНР), представниками спеціальних служб, бізнесу, банківських установ російської федерації; ОСОБА_8 здійснює вивід грошових коштів (отриманих від прибутків з ТРЦ «Sky Mall») на територію російської федерації та територію, яка контролюється терористичною організацією ДНР, що призводить до надходжень грошових коштів до бюджету рф та ДНР; маючи зв'язки представниками криміналітету Донецької області, керівництвом терористичної організації ДНР, представниками спеціальних служб, бізнесу, банківських установ російської федерації ОСОБА_8 організував злочинну схему щодо ввезення російського вугілля на територію України, чим фінансував військові дій проти України та підтримував терористичні організацій Л/ДНР на тимчасово окупованих територіях; показаннями свідка ОСОБА_13 , відповідно до яких встановлено наступне: ОСОБА_8 підтримував близькі стосунки із кримінальним авторитетом, колаборантом, засновником та командиром батальйону спеціального призначення «АрБАТ» добровольчого батальйону « Дика дивізія Донбасу » ДНР ОСОБА_24 та продовжує підтримувати відносини із кримінальним авторитетом та колишнім депутатом ВРУ ОСОБА_14 «ОСОБА_25», а також кримінальним авторитетом ОСОБА_15 ; ОСОБА_8 має близького знайомого, з міста Горлівка, Донецької області, який є співробітником одного з правоохоронних органів України. Вказаний знайомий використовуючи механізми та повноваження НАБУ і допомагав ОСОБА_8 вирішувати його проблемні питання; показаннями свідка ОСОБА_16 , відповідно до яких встановлено наступне: ОСОБА_8 підтримував близькі стосунки із кримінальним авторитетом, колабрантом, засновником та командиром батальйону спеціального призначення « АрБАТ » добровольчого батальйону « Дика дивізія Донбасу » ДНР - ОСОБА_23»; ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Донецьк, разом із ОСОБА_17 зустрічався із представниками спецслужб рф; ОСОБА_8 , після окупації частини Донецької області, надавав свій транспорт бойовикам «ДНР» для переміщення по окупованій частині Донецької області; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 - помічниці ОСОБА_19 , під час проведення якого виявлено флеш-накопичувач із записами розмов ОСОБА_8 з особою на ім'я « ОСОБА_20 », відповідно до аналізу змісту яких ОСОБА_8 має зв'язки із представниками правоохоронних органів, зокрема НАБУ та САП та може вирішити питання з представниками НАБУ в контексті реалізації їх повноважень. ОСОБА_8 підтримує дружні відносини із особами, з керівного складу НАБУ та САП; він обізнаний про кримінальні провадження, які розслідуються детективами НАБУ та має можливість впливати на не прийняття співробітниками НАБУ процесуальних рішень, в частині притягнення осіб до кримінальної відповідальності; співробітники НАБУ сприяли громадянину ОСОБА_21 в його незаконному виїзді з території України, шляхом супроводження його у вагону потягу сполученням «Україна - Республіка Польща»; висновком експерта ІСТЕ СБУ за результатом проведення комплексної психолого-лінгвістичної експертизи відео-, звукозапису № 444/1-443/1-95/4 від 18.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 має зв'язки із представниками НАБУ; він має можливість організувати зустрічі (спілкування) з представниками НАБУ в контексті реалізації їх повноважень; ОСОБА_8 має можливість вирішувати питання з представниками НАБУ в контексті реалізації їх повноважень; дана особа має дружні відносини з представниками «лнр» та рф; протоколом огляду відкритих джерел від 07.08.2025, відповідно до змісту якого встановлено, що ОСОБА_8 контролює господарську діяльність по видобутку та торгівлі вугіллям на тимчасово окупованій території України та пов'язаний з проросійськими особами з кримінального середовища; протоколом огляду відкритих джерел від 28.07.2025, відповідно до змісту якого встановлено, що ОСОБА_8 , будучи народним депутатом України, за 10 днів до початку повномасштабного вторгнення рф в України втік за кордон; протоколом огляду відкритих джерел від 10.08.2025, у відповідності до змісту якого встановлено, що ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Москві, замовив своїй дружина свято з нагоди її дня народження. В числі запрошених гостей вказаного свята була родина проросійського кримінального авторитету з м. Єнакієво - ОСОБА_26», який є довіреною особою колишнього українського проросійського політика ОСОБА_14 (« ОСОБА_22 »); протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 11.09.2025, за результатом огляду якого виявлено файл з текстом звернення ОСОБА_8 до політичного керівництва російської федерації з наміром співпрацювати з її представниками та надавати їм інформацію; іншими матеріалами вказаного провадження, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 клопотання слідчого задоволено, продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 до 11.12.2024 включно.
Також ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року зобов'язано старшого групи прокурорів, прокурорів - процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, начальника відділу забезпечення досудового слідства СБУ вжити невідкладних та дієвих заходів щодо організації надання кваліфікованої медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 за наявності його звернень та звернень його захисників, зокрема, консультацій та обстежень, надання іншої медичної допомоги.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя дотримався наведених вимог закону та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
Зокрема, під час розгляду зазначеного клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень доведена стороною обвинувачення та сумнівів щодо їх достатності не викликала.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи невинуватість підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до інкримінованих йому дій.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав, передбачених ст. 87 КПК України для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкриміновані йому дії. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Тому не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що зібрані стороною обвинувачення письмові докази не підтверджують поза розумним сумнівом обґрунтованість підозри.
Слід зазначити, що як згадувалось раніше жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази у кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.
Отже, твердження сторони захисту про необґрунтованість висунутої ОСОБА_8 підозри не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_8 до даних злочинів.
Отже, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування ОСОБА_8 під вартою, та більш м'які запобіжні заходи, як вважає колегія суддів, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є найбільш прийнятним за наявних умов.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч стверджень апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а також з огляду на характер і досить високий ступінь суспільної небезпечності самих злочинів, у вчиненні яких він підозрюється. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведеності його вини за пред'явленою йому підозрою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, виправдовує необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу відносно підозрюваного та дає апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені в оскаржуваній ухвалі, апеляційний суд вважає недоведеними з огляду на наступне.
Підставою для застосування та продовження застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується та продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати її до втечі, для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь-які зв'язки з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Питання щодо існування ризику переховування підозрюваного детально досліджувалось при обранні/продовженні відносно останнього запобіжного заходу, а тому з урахуванням обставин інкримінованих злочинів, тяжкості можливого покарання та особи підозрюваного, станом на даний час ризик переховування підозрюваного, на думку апеляційного суду, не знизився та продовжує існувати.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який на теперішній час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, за яке може бути призначене покарання в тому числі і у виді довічного позбавлення волі, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому дій, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Також, враховуючи обставини справи у сукупності, є підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання досягненню мети кримінального провадження.
Твердження захисника про невідповідність складеної підозри вимогам ст. 277 КПК України теж не відповідають дійсності, оскільки зазначена підозра є чіткою, зрозумілою та складеною відповідно до вимог КПК України.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого міжвідомчої слідчої групи у кримінальному провадженні № 42025000000000564 - начальника 2 відділення 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погодженого Генеральним прокурором ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.12.2025 включно відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4