Справа № 11-сс/824/942/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/49635/24 -к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 303 КПК
17 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024 та повідомлення про підозру від 09.07.2024 відносно ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваної подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024 та повідомлення про підозру від 09.07.2024.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає про те, що під час оформлення митних декларацій № UA100530/2021/325881 від 31.05.2021, № UA101020/2021/000142 від 01.07.2021, № UA101020/2021/006097 від 04.08.2021 службова особа діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України, відомчими нормативно-правовими актами та роз'ясненнями спеціально уповноваженого відомчого органу, а відтак у даному кримінальному провадженні відсутня подія кримінального правопорушення.
Крім того, на думку захисника, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчився 28.10.2022.
Разом з тим, незважаючи на закінчення строку досудового розслідування, орган досудового розслідування продовжував здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Також зміна повідомленої підозри теж відбулась незаконно, так як не було встановлено жодних нових доказів, котрі б суперечили попередній кваліфікації та давали б підстави для зміни підозри.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих матеріалів та оскаржуваної ухвали слідчого судді, Головним слідчим управлінні Державного бюро розслідувань перебували матеріали кримінального провадження № 62021000000000917 від 28.10.2021.
09.07.2024 старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором, було повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
31.08.2024 старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Постановою прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 31.08.2025 виділено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000917 від 28.10.2021 відносно ОСОБА_8 в окреме провадження, з присвоєнням в ЄРДР виділеним матеріалам реєстраційного номеру № 62024000000000768 від 31.08.2024.
17.10.2024 захисник - адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024 та повідомлення про підозру від 09.07.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 відмовлено у задоволенні скарги сторони захисту.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Підозра - це ймовірне судження, припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це відрізняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість особи, який формулюється у обвинувальному акті, та має бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним, оскільки саме направленням до суду обвинувального акта, зокрема, закінчується досудове розслідування як стадія кримінального провадження. Саме тому обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:
1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України;
2) об'єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання;
3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України.
При цьому, дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
У той же час, підозра також повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов'язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України).
Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну "обгрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в повідомленніпро підозру від 09.07.2024 та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється остання із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, колегія суддів не наділена повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрюваного з кримінальним правопорушенням, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри, відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності події кримінального правопорушення, тобто необґрунтованості повідомленої підозри та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, є безпідставними.
При цьому, колегія суддів, звертає увагу на і те, що на даному етапі провадження апеляційна інстанція не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Murray v. the United Kingdom" № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, згідно ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати, зокрема шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, доводи здійснення досудового розслідування поза рамками строку на його проведення є необґрунтованими.
Твердження захисника щодо незаконності зміни повідомленої підозри також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства зміна підозри може відбуватися на етапі досудового розслідування до моменту закриття провадження або направлення обвинувального акту до суду. Слідчий або прокурор може змінити підозру, якщо з'являються нові докази або змінюється оцінка наявних.
Відтак органом досудового розслідування в повній мірі дотримано норм КПК України при зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - без задоволення, оскільки наведені захисником доводи не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 5, 26, 303, 304, 309, 376, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2024 та повідомлення про підозру від 09.07.2024 відносно ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , -без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4