ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25476/25
провадження № 1-кп/753/2397/25
"04" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого офіційно, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 9 жовтня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік пробаційного нагляду,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 , будучи засудженим Шевченківським районним судом м. Києва 9 жовтня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, належних висновків для себе не зробив та у невстановлений час і місці знайшов, тим самим незаконно придбав, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,230г., яку поклав до задньої кишені своїх штанів, почавши незаконно зберігати до її вилучення працівниками поліції 13 листопада 2025 року о 19 год. 23 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, неподалік будинку № 36/2.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 13 листопада 2025 року у вечірній час, біля м. Харківська (озеро), з землі підібрав раніше замолену ним через Інтернет речовину PVP, вагою 0,2 г., для власного вживання. Коли його зустріли працівники поліції, то він добровільно віддав речовину.
Також, ОСОБА_2 повідомив, що він є учасником бойових дій, має протез ока, і після того як він повернувся зі сходу, він не міг психологічно з собою справитися, тому в його житті з'явилися наркотичні речовини. Але він розуміє, що це хвороба і він хоче вилікуватись, тому просив не позбавляти його волі. Крім того, просив змінити йому запобіжний захід на інший більш м'який, в нього є мати на утриманні, сестра, а батько помер.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є нетяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове аналогічне правопорушення, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, яка пом'якшує покарання, стан здоров'я, є учасником бойових дій, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі не в максимальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки його виправлення, ураховуючи викладене, а також те, що останній продовжує вчиняти правопорушення, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
Також, в судовому засіданні захисником було заявлено клопотання до вступу вироку в законну силу змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання для вирішення соціально побутових питань, та у зв'язку з відсутністю вказаних раніше ризиків.
Вирішуючи клопотання захисника, суд уважає за необхідне зазначити наступне
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).
Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Суд ураховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення, однак потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення Мамедов проти Росії).
Крім того, у судовому засіданні прокурором не було доведено про наявність ризиків після фактичного завершення розгляду справи.
Суд звертає увагу, що кримінальне провадження закінчено. Обвинувачений просив йому надати час для вирішення соціально - побутових питань, запевняв, що не буде вчиняти правопорушення, на утриманні є мати.
Також, судом ураховується, що обрання ОСОБА_2 такого запобіжного заходу як тримання під вартою під час досудового розслідування, суперечить вимогам ст. 183 КПК України.
Отже, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання захисника, змінивши обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71,72 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 даним вироком частково приєднати невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 року, і остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 вираховувати з дня його фактичного затримання, після вступу вироку в законну силу.
Зарахувати в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 13 листопада 2025 року до 4 грудня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити з під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що в разі невиконання ним покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної експертизи на суму 1782 грн. 80 коп. в дохід держави.
Речові докази по справі: психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,230г., - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1