ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25444/25
провадження № 1-кс/753/3328/25
"03" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 - захисника підозрюваного ОСОБА_5 на незаконне затримання, подану в порядку статті 206 КПК України,
25 листопада 2025 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 на незаконне затримання ОСОБА_5 , подана в порядку статті 206 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 25 листопада 2025 року скаргу передано судді ОСОБА_1 .
Звертаючись із скаргою адвокат зазначає, що о 15:43 год 6 листопада 2025 року, відповідно до рапорту поліцейського, був затриманий його підзахисний ОСОБА_5 . Надалі, 7 листопада 2025 року слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві складено протокол про затримання ОСОБА_5 , в якому вказано час фактичного затримання о 19:19 год 6 листопада 2025 року. Вказує, що ОСОБА_5 затриманий за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, а вказані у протоколі затримання підстави на момент затримання не були встановлені та не мали документального підтвердження. Зазначає, що фактично його підзахисний був затриманий 6 листопада 2025 року о 15:43 год, в той же час підозра йому була вручена 7 листопада 2025 року о 16:58 год. тобто у поза процесуальний час (через 25 год 5 хвилин після затримання). Враховуючи викладене, просив постановити ухвалу, якою звільнити ОСОБА_5 з під варти.
Судове засідання у справі було призначено на 27 листопада 2025 року.
27 листопада 2025 року від Дарницького УП ГУ НП в м. Києві надійшов лист про неможливість здійснення доставлення підозрюваного у залу суду на судове засідання через заплановані слідчі дії.
Судове засідання 27 листопада 2025 року було відкладено на 2 грудня 2025 року через неявку прокурора, в той же час адвокат ОСОБА_3 не заперечував проти розгляду скарги у відсутність підозрюваного.
Судове засідання 2 грудня 2025 року було відкладено на 3 грудня 2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
У судовому засіданні 3 грудня 2025 року адвокат підтримав доводи своєї скарги, просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти скарги, вказав, що о 15:43 год було лише отримано орієнтування на автомобіль, в якому за кермом був підозрюваний. Автомобіль був зупинений пізніше, проведено огляд місця події за участі підозрюваного та викликано групу СОГ. Також вказав, що фактично підозрюваний був затриманий о 19:19 год, а до того він був без кайданків, міг вільно пересуватись, а отже не був затриманий. Крім того, вказав, що у протоколі затримання адвокат підозрюваного вказав, що вважає фактичним часом затримання ОСОБА_5 17:00 год, підозра була вручена підозрюваному 7 листопада 2025 року о 16:58 год, тобто протягом 24 годин, визначених КПК України. Також зауважив, що ухвалою слідчого судді від 8 листопада 2025 року до підозрюваного був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою слідчого судді від 2 грудня 2025 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив у задоволені скарги відмовити.
Слідчий суддя, вивчивши доводи скарги та докази, долучені до неї, заслухавши пояснення адвоката та прокурора, дійшов наступного висновку.
Згідно із статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог статті 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
При цьому, у статті 28 Конституції України зазначається про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція дублюється і у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Згідно з частиною першою статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За змістом частини другої статті 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Отже, законодавець визначає, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створить у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності правових підстав для такого позбавлення.
Звільнення особи в порядку статті 206 КПК України може бути здійснено за відсутності законної підстави такого затримання, тобто відповідного рішення слідчого судді / суду чи правоохоронних органів.
За результатами вивчення скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , в порядку статті 206 КПК України на незаконне затримання, слідчим суддею не отримано відомостей, які б створювали обґрунтовану підозру про те, що останній утримується під вартою за відсутності правових підстав для позбавлення свободи особи.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_5 , він був фактично затриманий 6 листопада 2025 року о 19:19 год на підставі статті 208 КПК України враховуючи те, що до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві звернувся із заявою ОСОБА_6 , котрий просив вжити заходів до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які 6 листопада 2025 року о 14:00 год за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1 здійснили напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений в умовах воєнного стану.
Як вбачається з протоколу затримання від 7 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено підстави його затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснені права за статтею 42 КПК України та повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_5 та місце його подальшого перебування.
З протоколу затримання вбачається, що він підписаний ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_9 . Крім того, протокол містить запис проте, що після ознайомлення підозрюваного з підставами затримання та правами і обов'язками, будь-яких клопотань та заяв від нього не надійшло. При цьому, адвокат вказав, що не згоден з часом затримання, оскільки затримання відбулось о 17:00 год.
Суд відхиляє доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що підозрюваний фактично був затриманий о 15:43 год, оскільки згідно рапорту, долученому до скарги о 15:43 год працівники поліції лише отримали орієнтування на «грабіж», яке скоєне було у Дарницькому районі. При цьому дійсно в рапорті зазначено про те, що осіб було затримано, проте не зазначено час такого затримання, а отже відсутні будь-які докази того, що особи були затриманні в момент отримання орієнтування.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про національну поліцію», поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Відповідно до статті 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Статтею 211 КПК України визначено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Як вбачається з доводів скарги та пояснень, наданих у судовому засіданні, зокрема адвокатом, він не зазначав про те, що ОСОБА_5 не був доставлений до суду протягом 60 годин з моменту затримання чи його тримали під вартою більше ніж 72 години без відповідної ухвали слідчого судді.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 8 листопада 2025 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виглядітримання під вартою строком на 30 днів, який відраховувався з 06.11.2025 з 19.19 год. до 06.12.2025 до 19.19 год.
За повідомленням прокурора, та це не заперечувалось адвокатом у судовому засіданні, ухвалою слідчого судді від 2 грудня 2025 року підозрюваному продовжено строк тримання під вартою.
Отже, наразі підозрюваний ОСОБА_5 перебуває під вартою на підставі ухвали слідчого судді від 2 грудня 2025 року.
Отже, наведене дає підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_5 з 6 по 8 листопада 2025 року перебував в Ізоляторі тимчасового тримання на підставі протоколу затримання від 7 листопада 2025 року, 7 листопада 2025 року його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України, 8 листопада 2025 року слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва розглянуто клопотання слідчого щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 30 днів, а 2 грудня 2025 року слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва продовжено дію такого запобіжного заходу, а отже станом на 3 грудня 2025 року підозрюваний не є особою, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили чи не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Суд відхиляє доводи адвоката, що підозра була вручена після спливу 24 год, як то визначено нормами КПК України, оскільки відповідно до протоколу затримання ОСОБА_5 був фактично затриманий 6 листопада 2025 року о 19:19 год, підозра була вручена 7 листопада 2025 року о 16:58 год. Навіть якщо взяти до уваги заперечення адвоката, викладені у протоколі затримання, що фактично підозрюваний був затриманий о 17:00 год, підозра була вручена йому протягом 24 год, а доказів того, що ОСОБА_5 фактично був затриманий під час отримання орієнтування працівникам поліції, тобто о 15:43 год, матеріали скарги не містять та таких не було надано слідчому судді під час розгляду скарги.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що слідчим суддею при застосування запобіжного заходу підозрюваному 8 листопада 2025 року перевірялись обставини правомірності затримання останнього, з урахуванням наявних заперечень адвоката в ньому та своєчасного доставлення до суду, та слідчим суддею не було встановлено будь-яких порушень норм КПК України з боку працівників поліції, які б мали наслідком негайне звільнення підозрюваного з під варти.
Таким чином, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , на незаконне затримання.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 11, 26, 206, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
скаргу адвоката ОСОБА_3 - захисника підозрюваного ОСОБА_5 на незаконне затримання, подану в порядку статті 206 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1