Справа № 752/5728/25
Провадження № 2/752/4819/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року в системі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Ейс» (представник адвокат Тараненко А.І., довіреність а.с. 105) звернулось до суду позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на свою користь, заборгованість за кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023 в розмірі 123 030,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу - 7 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.05.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 553611786 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 25 000,00 грн, перерахувавши вказану суму коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 . В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 123 030,00 грн, з яких: 25 000,00 грн тіло кредиту, 98 030,00 грн сума нарахованих та несплачених відсотків.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 242 від 01.08.2023.
Вказує, що строк дії цього договору неодноразово продовжувався, а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
У подальшому 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року.
В свою чергу, 26.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та «Фінансова компанія Ейс» було укладено Договір факторингу № 26/12/Е. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 26/12/Е, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 123 030,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 98 030,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками.
Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена, в зв'язку із чим позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.03.2025, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у АТ «Сенс Банк» інформацію, що містить банківську таємницю (а.с. 127-130).
На адресу відповідача судом направлялась ухвала про відкриття провадження, поштове відправлення повернуто до суду без вручення з відміткою поштового відділення від 22.04.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 140).
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
02.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 553611786 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 23 зворот-31).
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (MNV6D68C), який було направлено позичальнику 02.05.2023 о 17:23:12 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів (а.с. 46), та який було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 02.05.2023 о 17:23:40 (а.с. 32).
Згідно умов п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 25 000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 01 червня 2023 року.
Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
У пункті 3.2 сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2 850,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно п 7.1. договору, на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 01 червня 2023 року, а саме: протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору кредиту за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладання Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно з платіжним дорученням від 02.05.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн згідно з договором № 553611786 від 02.05.2023 (а.с. 57).
На підтвердження цього переказу в матеріалах справи також міститься лист АТ «Сенс Банк» вих. № 5464-БТ-32.3/2025 від 22.04.2025, а також виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 з 02.05.2023 по 07.05.2023, що надійшли на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24.03.2025 (а.с. 134, 135-137).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 63-66).
У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди (а.с. 69, 70-73, 75, 76, 77), відповідно до яких строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 продовжувався в кінцевому строку до 31.12.2024.
Із витягу з реєстру прав вимоги від 01.08.2023 року № 242 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023 про стягнення заборгованості у розмірі 57 400,00 грн, з яких тіло кредиту - 25 000,00 грн, відсотки - 32 470,00 грн (а.с. 78-79).
27.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладений договір факторингу № 27/0524-01 за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 80-83).
Із витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023 про стягнення заборгованості у розмірі 123 030,00 грн, з яких тіло кредиту - 25 000,00 грн, відсотки - 98 030,00 грн (а.с. 84)
26.12.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладений договір факторингу № 26/12/Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останнє відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників (а.с. 85-88).
Із Реєстру боржників від 26.12.2024 вбачається, що до ТОВ «ФК «Ейс» від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023 про стягнення заборгованості у розмірі 123 030,00 грн, з яких тіло кредиту - 25 000,00 грн, відсотки - 98 030,00 грн (а.с. 90-91).
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом з'ясовано, що договір № 553611786 від 02.05.2023 підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, указаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Крім того, позивачем надано суду платіжне доручення про перерахування коштів на платіжну картку відповідача, в якому деякі символи (цифри), які є складовими номеру картки, замінені на знак «Х» з метою дотримання банківської таємниці. Належність саме відповідачу картки з такими символами та находження на вказаний рахунок кредитних коштів підтверджується листом та випискою з рахунків ОСОБА_1 , наданими АТ «Сенс Банк».
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеними обставини щодо укладення 02.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі кредитного договору № 553611786, за умовами якого останній отримав 25 000,00 грн кредитних коштів.
Що стосується існування в позивача права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони погодили, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором позивач надав суду: договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та додаткові угоди до нього; витяг з реєстру прав вимоги № 242 від 01.08.2023 року; договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс»; витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024; договір факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»; витяг із Реєстру боржників від 26.12.2024.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
За таких обставин, ТОВ «ФК «Ейс» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним із первісним кредитором.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 98 030,00 грн, то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, у кредитному договорі № 553611786 від 02.05.2023 сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 договору.
Окрім цього сторонами було погодження строк дії договору. Відповідно до п. 11.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 ( п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися, в межах дії кредитного договору (5-річного строку).
З урахуванням викладеного, суд, встановивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 123 030,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, вважає обґрунтованими вимоги позивача.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за кредитом.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 108).
Окрім цього, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані такі докази: копію Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 (а.с. 98-99); копію Додаткової угоди № 6 від 27.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року (а.с. 100-101); акт прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024 на суму 7 000,00 грн (а.с. 102); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 року (а.с. 103); копію довіреності від 04.12.2024 року (а.с. 105).
Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.
Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 465/3458/15-ц, від 09.11.2021 року у справі № 759/14346/16.
У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Оскільки від відповідача не надійшло заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлений розмір розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення відсутні.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами матеріального права, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 553611786 від 02.05.2023 в розмірі 123 030 (сто двадцять три тисячі тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк