Справа № 752/17751/23
Провадження № 2/752/697/25
04 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Зінченка Д.В.
представника позивача- Савченко Т.А.
представника 3-ї особи- Коняєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІС-ФОРМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, свідоцтва та скасування державної реєстрації, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
1.визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна -будинку АДРЕСА_1 , укладений між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 15 березня 1997 року ОСОБА_5 , заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» за № 0459-312, зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 29 березня 1997 року;
2.визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлені протоколом № 12/13/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , затвердженого генеральним директором ПП «Нива-В.Ш.» 13 лютого 2013 року;
3.визнати недійсним акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14 лютого 2013 року, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петренко Л.І.;
4.визнати недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2015 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.;
5.визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ», оформлене протоколом № 01від 12 січня 2016 року, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 313,2 кв.м, вартістю 370 000 грн;
6.визнати недійсним акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» від 21 січня 2016 року;
7.скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 313,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817634580361) на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юрченка В.В. від 11 квітня 2016 року № 29192850 з одночасним припиненням права власності за ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ»;
8.скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 313,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Змисловської Т.В. від 24 грудня 2015 року № 27491809 з одночасним припиненням права власності за ОСОБА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Посилається в позові на те, що рішенням виконкому Київської міської ради № 26 від 13 січня 1992 року до комунальної власності Московського р-ну м.Києва передано нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Київської міської ради № 3/1437 від 06 вересня 2001 року будинок АДРЕСА_1 віднесено до комунальної власності територіальної громади Голосіївського р-ну м.Києва.
Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02 грудня 2010 року будинок було включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Києва.
Відповідно до рішення Київської міської ради №191/6407 від 06 жовтня 2011 року житловий будинок по АДРЕСА_2 площею 507, 4 кв.м. передано у володіння та користування ПрАТ'АК Київводоканал».
Відповідно до Державного реєстру речових прав право комунальної власності на будівлі літ'А» по АДРЕСА_2 площею 507, 4 кв.м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231645680000 ) та будівлю літ'А» по АДРЕСА_3 площею 396, 6кв.м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 123173828 0000 ) зареєстровано за територіальною громадою м.Києва в особі Київської міської ради, а ПрАТ'АК Київводоканал» наділено правом володіння та користування ними.
За повідомленням ПрАТ «АК «Київводоканал» та Головного слідчого управління Національної поліції України стало відомо про шахрайське заволодіння нежитловою будівлею комунальної власності територіальної громади м. Києва площею 507,4 кв. м за адресою : АДРЕСА_1 .
21 січня 2022 року за даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000095 за частиною 4 статті 190 КК УКраїни, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 120211001000000816 від 02 березня 2021 року.
Під час досудового розслідування встановлено, що 11 квітня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Юрченко В.В. за ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 площею 313, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 817634580361).
Підставою для державної реєстрації зазначено протокол загальних зборів засновників ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» від 12 січня 2016 року та акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна до статутного капіталу товариства, внесеного ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022000000000095 від 05 серпня 2022 № 12127/22-41/20836/22-44 об'єкт нерухомого майна,реєстраційний номер 1231645680000, та об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 817634580361, є одним і тим же об'єктом.
Відповідно до листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-6184 від 10 травня 2023 року нежитловий будинок АДРЕСА_2 та нежитловий будинок літ «А» на АДРЕСА_1 є однією і тією самою будівлею.
Право власності на об'єкт нерухомого майна площею 313,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належав відповідачу ОСОБА_1 на підставі протоколу № 12/13/2 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) , на підставі якого приватним нотаріусом КМНО Змисловською Т.В. 24 грудня 2015 року видано свідоцтво та зареєстровано право власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2015 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 817458280361).
Право власності на вказане майно належало попередньому власнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» Сиволобовою Г.С. 15 березня 1997 року, реєстраційний № 0459-312.
Однак, за інформацією Бюро даний договір купівлі-продажу і право власності за ОСОБА_2 не реєструвалися, реєстрова книга не заводилася.
Крім того, згідно з відомостями з Державного архіву м. Києва такий договір в архіві не виявлено.
В свою чергу, з договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 15 березня 1997 року, вбачається, що об'єкт нерухомого майна площею 313,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 січня 1997 року Головним управлінням житлового забезпечення державної адміністрації м. Києва на підставі наказу № 28-С від 13 січня 1997 року.
Згідно з інформацією КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), таке свідоцтво та наказ № 28-С від 13 січня 1997 року не видавалися.
З матеріалів кримінального провадження стало відомо, що один із засновників ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» ОСОБА_1 не реєстрував вказане товариство та не був власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
Використовуючи схожість (подібність) даної поштової адреси із поштовими адресами будівель по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які належать територіальній громаді м. Києва та перебувають у володінні та користуванні ПрАТ «Київводоканал», посадові особи ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» здійснили дії, направлені на привласнення будівлі АДРЕСА_4 з метою оформлення права власності ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» та на земельні ділянки комунальної власності з розташованими на них будівлями, що належать територіальній громаді м. Києва.
Враховуючи, що ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_2 не набували права власності на будинок АДРЕСА_1 , вказане майно не могло бути реалізоване на користь ОСОБА_1 , який також заперечує причетність до придбання цього майна.
З урахуванням викладеного, незаконності дій по заволодінню належним територіальній громаді м.Києва майном, просить задовольнити позов шляхом визнання всіх вчинених угод недійсними та скасування державної реєстрації права власності на нього.
Позов був зареєстрований судом 29 серпня 2023 року і відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.
Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 05 вересня 2023 року було відмовлено в відкритті провадження в справі в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІС-ФОРМ», Акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна з одночасним припиненням права власності за ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року ухвала суду була скасована, справа повернута до суду для продовження розгляду.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам та третій собі дододатково копію позову з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання відзиву, третій особі пояснень на позов.
25 липня 2024 року відповідач - ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ» подав відзив, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що з наданих позивачем документів неможливо встановити факт перебування спірного майна в комунальній власності станом на 13 січня 1992 року та 27 грудня 2001 року.
В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження перебування спірного майна в комунальній власності станом на 1997 рік на момент укладення першої угоди.
Звернув увагу не те, що ПАТ'Київводоканал» було передано приміщення по АДРЕСА_2 розміром 507, 4 в.м., а за рішенням Київради від 02 грудня 2010 року його розмір становить 371. 8 кв.м.
Зазначає, що об'єкт під АДРЕСА_2 відсутній.
Вважає, що даним позовом позивач намагається приховати помилку в обліку комунального майна, про що свідчить його невикористання ПрАТ'Київводоканал».
ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ» в 2016 році на законних підставах заволодів спірним майном, яке вибуло з комунальної власності в 1997 році.
Крім того, позивач не навів, які саме правила проведення прилюдних торгів були порушені та не надав доказів цьому.
Просить у позові відмовити.
31 липня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи - ПрАТ'АТ'Київводоканал», якими підтриманий позов Київської міської ради.
Інші відповідачі своїм правом не скористалися, відзивина позов не подали.
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року до участі в справі в якості третьої особи була залучена ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 03червня 2025 року підготовче провадження в справі було закрито, справа призначена до судового розгляду.
Представники позивача та третьої особи - ПрАТ'АТ'Київводоканал» в судовому засіданні позов підтримали.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.
З урахуванням викладеного, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності учасників справи, що не з'явилися.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Питання набуття права власності регулюється Главою 24 ЦК України.
Підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними.
Статтею 328 ЦК України встановлюються принципові засади набуття права власності: відкритість, а також законність набуття права власності.
Тобто, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Судом встановлено, що територіальній громаді м.Києва в особі Київської міської ради на праві комунальної власності належить будівля під літ.А по АДРЕСА_1 загальною площею 507, 4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого айна 1231645680000 ) та будівля літ.А по АДРЕСА_3 площею 396,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого айна 1231738280000 ).
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів №26 від 13 січня 1992 року «Про формування комунального майна міста та районів» затверджено перелік нежитлових будинків та споруд, в яких розміщуються адміністрації райради, райвиконкому та державних районних установ, що передаються до комунальної власності Московського району.
Згідно з Додатком 10 до комунальної власності Московського району передано нежитловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» № 208/164 від 27 грудня 2001 року ( Додаток 2 ) будинок АДРЕСА_1 віднесено до комунальної власності територіальної громади Голосіївського р-ну м.Києва.
Рішенням Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 284/5096 від 02 грудня 2010 року нежилий будинок було включено до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Рішенням Київської міської ради № 191/6407 від 06 жовтня 2011 року «Про передачу у володіння та користування ПАТ «АК «Київводоканал» нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва» нежитлова будівля по АДРЕСА_2 площею 507,4 кв. м. була передана у володіння та користування ПАТ «АК «Київводоканал».
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 січня 2022 року вбачається, що право власності на будівлю літ. «А» загальною площею 507,4 кв. м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231645680000) зареєстровано 14 квітня 2017 року за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на підставі договору на володіння та користування майном територіальної громади м. Києва від 01 грудня 2006 року, а ПрАТ'АК Київводоканал» наділене правом володіння та користування.
( т.1, а.с. 12 - 21; 24 - 27 )
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 січня 2022 року вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юрченка В.В. № 29192850 від 11 квітня 2016 року за ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» було зареєстровано право власності по будинок АДРЕСА_1 загальною площею 313,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 817634580361).
Підставою для реєстрації зазначено рішення загальних зборів ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» , оформлене протоколом № 01 від 12 січня 2016 року, з актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна до статутного капіталу товариства.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , як один із засновників товариства, в рахунок свого вкладу в Статтуний капітал товариства, яке було створено даним рішенням, вніс нерухоме майно: будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 313,2 кв. м. вартістю 370 000,00 грн.
Майно було передано ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ» на підставі Акта приймання-передачі від 21 січня 2016 року.
( т.1, а.с. 24 - 27; 81 - 83 )
З матеріалів справи вбачається, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набув на підставі Свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом КМНО Змисловською Т.В.на підставі Акта про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , затвердженого 14 лютого 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петренко Л.І.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 50799501 від 24 грудня 2015 року) вбачається, що право власності ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В. № 27491809 від 24 грудня 2015 року.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на вказаний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 1997 року, укладеного з ОСОБА_7 , посвідченого заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» Сиволобовою Г.С.
Право власності було зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 29 березня 1997 року та записаного в реєстрову книгу під № 137.
За змістом договору купівлі-продажу будинок належав продавцю ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 18 січня 1997 року Головним управлінням житлового забезпечення державної адміністрації м. Києва на підставі наказу № 28-С від 13 січня 1997 року.
( т.1, а.с. 81 - 87 )
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
( т.3, а.с. 1 - 3 )
21 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 12022000000000095 за частиною 4 статті 190 КК УКраїни, яке в подальшому було об'єднане з кримінальним провадженням № 120211001000000816 від 02 березня 2021 року, за фактом заволодіння майном територіальної громади м.Києва - будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради залучена в якості потерпілого в кримінальному провадженні.
( т.1, а.с.28 - 42 )
Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №142 від 18 лютого 2021 року була створена робоча група з перевірки стану збереження та цільового використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва - нежитлових споруд за адресами: АДРЕСА_5 .
З акта обстеження нежилих приміщень від 22 лютого 2021 року вбачається, що на об'єктах було виявлено таблички « АДРЕСА_1 » та « АДРЕСА_6 ».
Відповідно до листа КП КМР «Київське МБТІ» № 062/14-4020(И-2022) від 24 травня 2022 року в Бюро зберігається інвентаризаційна справа, яка заведена з 1938 року, за адресою: АДРЕСА_1 .
Об'єкт нерухомого майна, що складається з двох будинків, розташованих на одній земельній ділянці, згідно інвентаризаційної справи має адресу: АДРЕСА_1 .
Будинки в матеріалах технічної інвентаризації позначені літерами «А», «Б».
Рішення або розпорядження органу місцевої влади про присвоєння або зміну поштової адреси зазначеним вище будинкам до Бюро не надавалось.
Інвентаризаційних справ за адресами: вул. Ямська,48 - А та АДРЕСА_3 в Бюро не існує.
Відповідно до останньої проведеної технічної інвентаризації будинків в 2008 році за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень будинку літера «А» складає 507,4 кв. м, а будинку літера «Б» - 389,2 кв. м.
( т.1, а.с. 21 об. - 24 - 29; 32; 36 - 42; 45 - 48 )
Листом КП КМР «Київське МБТІ» № 062/14-1366 (И-2022) від 31 січня 2022 року на адресу ГСУ Національної поліції України повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське МБТІ» по нежитловому фонду за адресами: вул. Ямська, 48, 48а, 48б - нерухоме майно на праві власності не реєструвалося, реєстраційна книга № 1534 не заводилась і договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № 0459-312 в Бюро не реєструвався.
З листа Державного архіву м. Києва № 068/07-21/627 від 19 травня 2022 року на адресу органу досудового розслідування вбачається, що за описом справ № 2 до документів фонду № Р-1606 «Товарна біржа «Українська біржа Десятинна», в тому числі договору купівлі-продажу і міни об'єкта нерухомості, реєстраційний № 0459-312, не виявлено.
Відповідно до листа КП КМР «Київське МБТІ» від 21 вересня 2022 року № 110/306-938 свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна в м. Києві за адресами: вул. Ямська 48 та АДРЕСА_6 , не видавались.
З довідки КП КМР «Київське МБТІ» № 062/14-5306 (И-2022) на запит Головного слідчого управління НП України вбачається, що КП КМР «Київське МБТІ» не виготовляло та не видавало, в тому числі, й інформаційні довідки за номером ПБ-2015 № 26537 та № 25331 від 04 грудня 2015 року.
З листа Слов'янського міськрайонного суду Донецької обл. № ЕП-9469/23 від 01 серпня 2023 року вбачається, що в результаті пошуку інформації Автоматизованї системи документообігу загальних судів КП «Д-3» Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області рішення в статусі оригіналу з ознакою відправлено до ЄДРСР, підписаного електронно-цифровим підписом судді з датою набрання рішенням законної сили, не знайдено.
З листа Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України № 1542/6-14 від 26 липня 2022 року на адресу Офісу Генерального прокурора вбачається, що в переглянутих документах Державної виконавчої служби України за 2012, 2013 роки протоколів тендерної (конкурсної) комісії, яку утворила Державна виконавча служба України про результати проведення тендера (конкурсу) щодо визначення спеціалізованих організацій, які протягом календарного року можуть здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах не виявлено.
З листа Міністерства юстиції України № 57164/67639-7-22/20.4.1 від 14 липня 2022 року на адресу Офісу Генерального прокурора, вбачається, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження, за яким, зокрема, боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем є ОСОБА_1 , зареєстрованим не значиться.
З довідки довідки КП КМР «Київське МБТІ» № 062/14-17594 (И-2021) від 31 грудня 2021 року вбачається, що при обстеженні 30 грудня 2021 року земельної ділянки встановлено, що будівлі за адресами (відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав): АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:034:0001.
( т.1, а.с. 84 - 87; 92 об. -93; 103 - 108; 111об.; 121; 142 - 143 )
З висновку експертів № 12127/22-41/20836/22-44 від 05 серпня 2022 року за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12022000000000095 вбачається, що об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1231645680000, та об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 817634580361, є одним і тим же об'єктом.
( т.1, а.с. 49 - 79 )
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, долученого представником позивача в підготовчому судовому засіданні знеособленим та не завіреним судом, як того вимагає стаття 95 ЦПК України, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 12 лютого 2024 року прокурором у кримінальному провадженні № 12023000000000795 та обвинуваченим ОСОБА_8 .
Останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 190 КК України та призначено покарання в вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі статті 75 КК України звільнено від відбува ння покарання з випробуванням з іспитовим строком.
За частинами 3 та 4 статті 358 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження в цій частині закрито.
Вироком суду підтверджено обставини заволодіння шахрайським шляхом майном територіальної громади м.Києва, а саме об'єтами нерухомості за адресами: м.Київ вул. Ямська, 48а, літ.А та вул.Ямська, 48б, літ.»А» за обставин, викладених у позові.
( т.3, а.с. 139 - 143 )
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.
Отже, за наведених у позовній заяві відомостях щодо номеру справи, номеру у ЄДРСР, у суду відсутні перешкоди для з'ясування змісту такого судового рішення та оцінки, встановлених ним обставин.
Тобто, з точки зору закону, огляд судових рішень, несених до Єдиного державного реєстру судових рішень, не є збиранням судом доказів у розумінні вимог статей 12 та 13 ЦПК України.
Це відповідає чисельній практиці Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалася у постановах від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17, від 15 квітня 2021 року в справі № 759/15556/18 та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень наданий суду вирок суду відносно ОСОБА_8 відповідає його оригіналу, внесеному до ЄДРСР, вступив у законну силу 13 травня 2025 року.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17, від 15 квітня 2021 року в справі № 759/15556/18, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
За змістом частин 1 та 2 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Суд враховує, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встаненими статтею 89 цього Кодексу.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки експертів, відповідачі суду не надали та не спростовували їх.
Підстави сумніватися в його законності та об'єктивності у суду також відсутні.
З точки зору закону висновок експерта вважається достатньо мотивованим, якщо він містить докладний опис проведених досліджень, обґрунтовані висновки та відповіді на питання, поставлені судом або сторонами.
Крім того, висновок повинен бути зрозумілим та чітким, а також заснований на наукових методах та аргументах.
Суд вважає, що експертний висновок у кримінальному провадження відповідає даним критеріям, в ньому дана повна оцінка обставинам, що є предметом спору, є достатньо мотивованим та обгрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням цього суд вважає, що висновок експерта в кримінальному провадженні є належним та достатнім доказом незаконності заволодіння майном територіальної громади м.Києва в розумінні вимог статей 76 - 80 ЦПК України.
Крім того,з матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2023 року за даними обставинами вручена підозра і відповідачу ОСОБА_1
( т.1, а.с. 124 - 132 )
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, до відносин сторін, які виникли до набрання чинності ЦК України в редакції Закону України№ 435-IVвід 16 січня 2003 року, мають застосовуватися норми ЦК Української РСР.
За матеріалами справи відповідачОСОБА_2 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 1997 року, укладеного на Товарній біржі «Українська біржа «Десятинна».
За змістом статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобо'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 754/1466/15-ц у цей період існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору.
Проте, згідно зі статтею 15 Закону України "Про товарну біржу", біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
Верховний Суд прийшов до висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний закон, а саме ЦК, оскільки Закон України "Про товарну біржу" має загальний характер.
Таким чином, договір купівлі-продажу нежитлового будинку, укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.
Згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону,в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
З матеріалів справи вбачається, що предметом купівлі-продажу за спірним договором є об'єкт нерухомості, який підлягав нотаріальному посвідченню
Суд також враховує, що такого об'єкту нерухомості на момент укладення угоди не існувало.
Крім того, листом Державного архіву м. Києва № 068/07-21/627 від 19 травня 2022 року підтверджено відсутність такого договору Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» в архівній установі.
Встановлено також, що свідоцтво про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна продавцю за договором ОСОБА_3 . Головним управлінням житлового забезпечення державної адміністрації м. Києва не видавалося і Бюро технічної інвентаризації м. Києва не реєструвалося.
Відповідно до частини 1 статті 128 ЦК Української РСР право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Статтею153 ЦК Української РСР визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Враховуючи викладене, а також обставини, за яких право власності було оформлено на продавця та набувача за даним договором, а саме встановлених судовим рішенням шахрайських дій, укладена угода купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, а тому є недійсною.
Щодо решти вимог позивача суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 651 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом статті 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
За змістом даних норм закону відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3, 6 статті 203 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 24 вересня 2020 року в справі № 372/3161/18 та від 10 січня 2025 року в справі №643/23269/21 за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів (аукціону) правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а тому підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
Для визнання судом торгів (аукціону) недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в 2013 році регламентувалися Законом України № 606-XIV «Про виконавче провадження»,Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженним наказом Міністерства юстиції України від 02 листопада1999 року № 68/5.
Як зазначено в інформації Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України № 1542/6-14 від 26 липня 2022 року в документах Державної виконавчої служби за 2012, 2013 роки відсутні протоколи тендерної (конкурсної ( комісії ) щодо визначення спеціалізованих організацій, які можуть здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна шляхом продажу на прилюдних торгах.
Крім того, за даними Міністерства юстиції України № 57164/67639-7-22/20.4.1 від 14 липня 2022 року виконавче провадження, за яким боржником був ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_1 , зареєстрованим не значиться.
Інформацією Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року підтверджено відсутнсть цивільної справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3 100 224,00 грн.
Судом встановлено та підтверджено належними доказами, угода купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 15 березня1997 року, укладена між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Товарній біржі «Українська біржа «Десятинна» за № 0459-312, є недійсною.
Боргові зобов'язання між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також не виникли, що підтверджено вище належними та допустимими доказами.
За таких обставин, відсутності рішення суду про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 , воно не могло виконуватися в порядку, визначеному Законом України « Про виконавче провадження».
Крім того, предметом торгів було майно комунальної власності м.Києва, вийшло з володіння власника з порушенням вимог закону.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах, у тому числі від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 та від 14 грудня 2022 року в справі №477/2330/18 неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Тобто, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року в справі № 914/2618/16, від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20, від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів.
Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином.
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину.
Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів та акта про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 зазначено, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.
За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів.
Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника.
Цей документ не породжує жодного права, тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, зокрема в іноземній валюті.
За змістом частини 2 статті 115 ЦК України вкладами учасника можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, власник, керуючись виключно власними інтересами, здійснює щодо свого майна будь- які дії, які не повинні суперечити вимогам закону і не повинні порушувати прав та інтересів інших осіб та суспільства.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у постанові від від 25 лютого 2020 року в справі № 915/1299/18 ( в контексті правової природи акту приймання-передачі) погодився з тим, що акт приймання- передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.
Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.
Оскарження правочину, оформленого актом, у розумінні статті 202 ЦК України, є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків у розумінні статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 10 квітня 2025 року підтверджено підробку документів: протоколу №12/13 прилюдних торгів від 13 лютого 2013 року, акту державного виконавця від 14 лютого 2013 року та протоколу №01 загальних борів засновників ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ», згідно з яким до статутного капіталу товариства внесено будинок АДРЕСА_1 .
( т.3, а.с.
З урахуванням приведеного вище, вказані правочини також є недійсними.
В той же час, враховуючи приведене вище, суд також вважає дану вимогу позивача неналежним способом захисту.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Разом з тим, частиною 3 даної статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини 1 статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За змістом статті 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16та від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц) зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц зазначено, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що відповідач- ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ» в Державному реєстру речових прав зареєстрований як власник спірного нежитлового приміщення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд враховує, що позивачем, як власником спірного нежитлового приміщення, спірні угоди не укладалися.
Таким чином, запис про паво власності відповідача в Державному реєстрі речових прав є перешкодою для позивача у реалізації правомочності власника.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення.
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б та від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18 звернуто увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
З урахуванням цього та викладеного вище, суд приходить до висновку про витребування спірного нежитлового приміщення у відповідача, що, з точки зору закону, є правильним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
При цьому підстави для визнання недійними всіх укладених угод, наслідком яких стало набуття права власності на них ТОВ» ВЕРІС-ФОРМ», окрім першої, а також скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно за відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ'ФЕРІС-ФОРМ», як неефективних способі взахисту порушеного права, відсутні.
Що стосується посилання в позові, як на спосіб захисту, скасування державної реєстрації прав власника за відповідачами, та приведену судову практику в обгрунтування таких вимог, суд виходить з того, що приведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені в справах з іншим предметом спору і не можуть бути застосовані в спорах даної категорії, по яких склалася усталена судова практика.
Що стосується заперечень представника відповідача - ТОВ'ВАРІС-ФОРМ», приведених у відзиві, суд виходить з наступного.
Вище суд прийшов до висновку про незаконність укладених угод між відповідачами, внаслідок яких право власності на спірне нежитлове приміщення набуто ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ».
Такі висновки обґрунтовані з посиланням на норми закону та практику Верховного Суду, як того вимагає частина 4 статті 263 ЦПК України.
Крім того, вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 25 квітня 2025 року встановлено підробку всіх угод щодо спірного нежитлового приміщення, в тому числі тих, на підставі яких право власності на них набуло ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ».
Відповідно до статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.
Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна.
Право власності позивача на нежитлове приміщення підтверджено належними доказами.
З урахуванням цього, приведений представником відповідача в відзиві аналіз, який, з його точки зору, свідчить про неналежний облік Київською міською радою комунального майна в зв'язку з його невикористанням ПрАТ'Київводоканал», не може свідчить про законність набуття права власності на нього товариством.
Крім того, суд враховує, що саме ПрАТ'Київодоканал» був ініціатором кримінального провадження за фактом заволодіння цим приміщенням.
Враховуючи викладене вище, один із основних принципів цивільного судочинства - принцип змагальності, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем законності набуття ним права власності на спірне нежитлове приміщення.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази та заперечення, приведені в судовому засіданні та відзиві відповідача, суд враховує, що відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands), № 288) зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи приведене вище, суд не приймає до уваги і решту тверджень представника відповідача, приведених у відзиві.
Відповідно до частини 1 статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду заявив 8 вимог немайнового характеру та сплатив 21 472, 00 грн судового збору відповідно до частини 3 статті 6 Закону України « Про судовий зібр», тобто 2 684. 00 грн за кожну вимогу.
Судом задоволено 1 вимогу позивача немайнового характеру.
Крім того, судом з метою правильного та ефективного захисту порушених прав позивача витребувано майно з незаконного володіня відповідача - ТОВ'ВЕРІС-ФОРМ».
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України'Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тобто, з урахуванням рішення суду про витребування майна, судовий збір за дану вимгу має бути стягнутий з відповідачів на користь держави.
Відповідно до вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 25 квітня 2025 року вартість спірного нежилого приміщення становить 8 768 712, 00 грн.
Станом на 2023 рік ставки судового збору з позову майнового характеру, поданого юридичною особою, становили 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 2 684, 00 грн та не більше 939 400, 00 грн.
Таким чином, розмір судового збору за вимогу про витребування майна становить 131 530, 68 грн.
З урахуванням цього, однієї задоволеної вимоги про визнання угоди недійсною, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 2 684, 00 грн судового збору та 131 530, 68 грн судового збору на користь держави.
Керуючись статтями 3,6, 15, 16, 182, 202, 203, 204, 215, 216, 317, 319, 321, 328, 319, 330, 387, 388, 650, 651, 655, 658 ЦК України, статтями 47, 48, 153, 224, 227 ЦК Української РСР, Законом України « Про товарну біржу», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул. Ямська, 48 від 15 березня1997 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Сиволобовою Г.С., заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна».
Витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «ВЕРІС-ФОРМ» на користь територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення за адресою: м.Київ вул.Ямська, 48.
В решті позову відмовити.
Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІС-ФОРМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Київської міської ради 2 684, 00 грн судового збору.
Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІС-ФОРМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави 131 530, 68 грн судового збору.
Позивач: Київська міська рада, адреса: 01044 м.Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ: 22883141.
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРІС-ФОРМ», адреса: 03038 м.Київ, вул. Ямська, 46, ЄДРПОУ: 40219876.
Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: 27340 Кіровоградська обл., с.Михайлівка, місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП: невідомий.
Третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія'Київводоканал», адреса: 01015 м.Київ вул. Лейпцизька, 1-А, ЄДРПОУ: 03327664.
Третя особа 2: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В.Машкевич