Справа № 953/10935/25
н/п 2/953/4484/25
03 грудня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді Колесник С.А.,
за участі секретаря Смаль Ю.О.,
розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторінцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
ОСОБА_1 15.10.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, в якій просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 36082,92 грн.
Позовна вимога обґрунтована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року у справі № 953/8530/24 з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.09.2024 року до досягнення дітьми повноліття.
На виконання цього рішення Салтівським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 77655999.
Факт обізнаності відповідачки про цивільну справу № 953/8530/24, про позовну вимогу про стягнення з неї аліментів на користь позивача, підтверджується її поясненнями та поясненнями її адвоката, наданими під час розгляду справи: "...Водночас ОСОБА_2 згодна виплачувати аліменти, щоб допомагати дітям, і виконуватиме цей обов'язок на підставі судового рішення.".
Позивач стверджує, що достовірно знаючи про ухвалене судом рішення та наявність відкритого виконавчого провадження, відповідачка ігнорувала обов'язок сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, у зв'язку з чим з 16.09.2024 по 31.07.2025 утворилась заборгованість на суму 36082,92 гривні.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.10.2025р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
01.12.2025р. до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Селезень С.В. надійшли письмові пояснення на позовну заяву (а.с.41-43) в яких представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на наступне.
Так вказала, що з моменту винесення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів і до 31 березня 2025 року, позивач не вчинив жодних дій щодо спонукання до добровільної сплати аліментів або їх примусового стягнення з відповідача. Зокрема, для належного виконання рішення суду в добровільному порядку, позивач не повідомив відповідача жоден наявний в нього рахунок для здійснення аліментних платежів та жодних вимог щодо сплати аліментів відповідач не отримувала.
Відповідач вважає, що її вина у виникненні заборгованості по аліментам відсутня, оскільки впродовж 17.12.2024 року по 31.03.2025 року виконавче провадження відкрито не було та аліменти з неї не стягувалися, а тому вона не повинна нести відповідальність по такій заборгованості.
На переконання відповідачки, заборгованість по аліментам відбулась не з її вини, оскільки виконавчий лист Київського районного суду м. Харкова про стягнення з неї аліментів на утримання дітей, звернуто позивачем, як стягувачем, до виконання лише у березні 2025 року, постанова про відкриття виконавчого провадження датована 31 березнем 2025 року, у той же час пеня позивачем нараховується за період з 16.09.2024 року по 31.07.2025 рік, що суперечить відповідальності за зобов'язанням.
Після відкриття 31.03.2025 виконавчого провадження відповідачка одразу почала сплачувати заборгованість за аліментами, що підтверджується звітом про здійснення відрахування та виплат Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району ХМР від 01.09.2025 року.
02.12.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ганчевої М.А. (а.с.51-52), у яких представник позивача зазначила про те, що відповідачці було відомо про ухвалене судом рішення про стягнення з неї аліментів, яким її фактично зобов'язано брати участь в утриманні своїх дітей з 16.09.2024 року.
Однак, знаючи про це, про необхідність утримувати своїх дітей з 16.09.2024 року, про необхідність виконання судового рішення, всупереч своїм поясненням у судовому засіданні про згоду виконувати обов'язок по сплаті аліментів на підставі судового рішення, у добровільному порядку відповідачка це не зробила. У зв'язку із цим виконавчий лист у справі № 953/8530/24, після його надіслання судом позивачу, було направлено на примусове виконання.
Будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання зазначеного судового рішення, відповідачкою не вживались. У своїх поясненнях сторона відповідача зазначає, що “Позивач на вимогу Відповідача не надав ні рахунку, ні інших реквізитів, за якими Відповідачка могла б перераховувати кошти на утримання дітей». Це твердження не відповідає дійсності, оскільки жодних вимог відповідача до позивача про надання рахунку та реквізитів не надходило. Відповідачка не зверталась ані до позивача, ані, наприклад, до своїх дітей, до виконавчої служби, до органу опіки з цим питанням. Доказів на підтвердження того, що позивач не надав відповідачу рахунку для зарахування аліментів, стороною відповідача не надано. На підставі викладеного, представник позивача просив суд позовну заяву задовільнити в повному обсязі. Судове засідання, призначене на 16:00 03 грудня 2025 р., провести без її участі та без участі позивача та врахувати вищевикладені пояснення та пояснення, зазначені у позовній заяві.
02.12.2025р. до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи у відсутність відповідача та її представника (а.с.25). Також представник відповідача просив суд врахувати письмові пояснення на позовну заяву та відмовити у стягненні з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 36082,92 грн.
Суд, дослідивши надані докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом достовірно встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року у справі №953/8530/24, яке набрало чинності 17.12.2024 року, з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.09.2024 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.15-17).
На виконанні у Салтівському районному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові СМУ МЮ ВП №77655999, починаючи з 31.03.2025р. перебуває виконавчий лист по справі №953/8530/24, який був виданий Київським районним судом м. Харкова 21.02.2025р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.09.2024 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.14).
Згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 31.07.2025р., сукупний розмір заборгованості за період з 16 вересня 2024 року по 31 липня 2024 року складав 36 082,92 грн. (а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що з дня набрання рішенням суду про стягнення аліментів у справі № 953/8530/2423 законної сили (17.12.2024) та до моменту пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (березень 2025 року), у позивача були відсутні майнові претензії до відповідачки щодо сплати аліментів.
Після відкриття виконавчого провадження боржник почав сплачувати заборгованість за аліментами, що вбачається зі звіту про здійснення відрахування та виплат Управління соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району ХМР від 01.09.2025 року за №01-37/329-0 (а.с.46), а також розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 31.07.2025р., (а.с.18) розрахунку заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження станом на 31.08.2025р. (а.с.47 зв.бік - 47), а тому суд не вбачає, що заборгованість по сплаті аліментних платежів з вересня 2024 року по березень 2025 року (включно), виникла за вини платника аліментів.
Крім того, є суперечливим твердження позивачки щодо навмисного та свідомого ухилення відповідача від сплати аліментів за весь період, з урахуванням тих обставини, що майже 3 місяці позивач не вчиняв жодних заходів з виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач до дня звернення виконавчого листа до примусового виконання (березень 2025 року) звертався до відповідача про необхідність виконання рішення суду у добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахування коштів, його номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів.
Тому відсутні підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментних платежів за період з вересня 2024 року по липень 2025 року включно, оскільки у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами. При цьому, відповідач не заперечує, що сплачує та має намір сплатити аліменти на утримання дітей за весь період та в повному обсязі.
Отже, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів за період з вересня 2024 року по липень 2025 року включно, оскільки у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами. Тобто, відповідачем спростовано презумпцію вини платника аліментів за період з вересня 2024 року по липень 2025 року включно.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Таких висновків також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові ВС від 19 лютого 2024 року у справі № 761/893/23.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд, оцінивши надані учасниками судового розгляду докази, заперечення та обґрунтування, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності судового розгляду, беручи до уваги те, що неустойка не повинна бути надмірним тягарем, яка би спотворювала її розумне стимулююче призначення у відповідних відносинах, а також керуючись принципом розумності у сімейних відносинах, суд приходить до висновку, що відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментних платежів за вересень 2024 року по липень 2025 року включно, а тому суд констатує відсутність підстав для стягнення пені з відповідача на користь позивача за вказаний період, у зв'язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому відповідно до ст.141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Колесник С.А.