Справа № 953/470/25
н/п 2/953/4297/25
03 грудня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-10011282 від 27.10.2023 у розмірі 10500,00 гривень, яка складається з 5250,00 гривень заборгованості за тілом та 5250,00 гривень заборгованості за відсотками; а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 27.10.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10011282 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 5000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Умовами договору встановлено, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 250, 00 грн. 27.10.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів на виконання умов договору № 00-10011282 від 27.10.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Платежі онлайн" на платіжну картку № НОМЕР_2. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 09.09.2024 з відміткою ТОВ "Платежі онлайн" та додатком до нього. Всупереч умов договору № 00-10011282 від 27.10.2023 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 10500,00 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 5250,00 гривень; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 5250,00 гривень.
22 січня 2024 року між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «Макс Кредит» укладений договір факторингу № 22-01/2024, за умовами якого до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1
16 серпня 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладений договір факторингу № 16082024- МК/ЕЙС, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 16082024- МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ "Макс Кредит" до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10500,00 гривень.
Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з даним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 справа розподілена судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період 27.10.2023- 17.10.2021 у сумі 5250,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 39838-63726-29403 від 27.10.2023); - надати інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період 27.10.2023- 17.10.2021 у сумі 5250,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 39838-63726-29403 від 27.10.2023), - надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; - надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на який зараховано кошти; - у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Боржника).
24.02.2025 до суду надійшла інформація з АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 03.02.2025.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10.04.2025 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-10011282 від 27.10.2023 у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, яка складається з 5250,00 гривень заборгованості за тілом та 5250,00 гривень заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.
21 вересня 2025 року електронним шляхом до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барчук Алєсі Вікторівни про перегляд заочного рішення, у якій представник прохала суд поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2025 року у справі № 953/470/25, скасувати заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2025 року у справі № 953/470/25 і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи. В обгрунтування заяви представник відповідача посилалася на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі. Також представник відповідача вказує, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Макс Кредит», наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ " Фінансова компанія "Ейс".
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.10.2025 задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барчук Алєсі Вікторівни про перегляд заочного рішення у справі № 953/470/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2025 по цивільній справі № 953/470/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувано. Справу № 953/470/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.10.2025 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барчук Алєсі Вікторівни про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Витребувано у позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс» (Україна, 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956): - договір факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, укладеного між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «Макс Кредит» засвідчені належним чином копії; - додаток № 1 до договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, укладеного між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «Макс Кредит»; - документи на підтвердження здійснення повної оплати ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суми фінансування за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, укладеним між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «Макс Кредит»; - реєстр боржників до договору факторингу № 16082024- МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; - документи на підтвердження здійснення повної оплати ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» суми фінансування за договором факторингу № 16082024 МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
Станом на 02.12.2025 ухвала суду від 16.10.2025 про витребування доказів позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не виконана.
17.10.2025 електронним шляхом до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Полякова О.В., у яких зазначає, що позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги. Надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів Боржників) (далі Реєстри) до Договорів факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024, № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. Крім того вказує, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви представником позивача заявлено прохання проводити судове засідання без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку. Представником відповідача - адвокатом Барчук А.В. подано до суду заяву, відповідно до змісту якої вказує, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс» докази. Зобов'язано позивача витребувані надати суду у 10- денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 17.10.2025 року у неробочий час, тому вважається врученою 18.10. Ані у строк, встановлений судом, ані у інший строк витребувані докази позивачем не надано, причини невиконання вимог ухвали суду позивачем не повідомлено, причини, з яких ухвала суду не виконана не повідомлено. 17.10.2025 позивачем подано додаткові письмові пояснення, разом із тим, подання пояснень не звільняє учасника справи, виконати ухвалу суду, що набула законної сили. Кожна сторона самостійно несе ризик вчинення/невчинення процесуальних дій. 17 листопада 2025 року у підсистемі Електронний суд сформовано лист із роз'ясненнями наслідків щодо невиконання ухвали суду та додатково направлена ухвала суду від 16.10.2025 року про витребування доказів для виконання. Відповідно до картки руху документа вказаний лист було доставлено до кабінету позивача у справі 19.11.2025 08:59. Повторно ані у строк, встановлений судом, ані у інший строк витребувані докази позивачем не надано, причини невиконання вимог ухвали суду позивачем не повідомлено. Таким чином, у справі відсутні належні і допустимі докази передачі боргових зобов'язань відповідача від первісного кредитора, а тому посилання і про наступну переуступку боргу є недостатніми для підтвердження у позивача права вимоги за кредитним договором. Крім того, у справі відсутні належні і допустимі докази про виникнення заборгованості у заявленому у позові розмірі, витяг з рахунку цих обставин не підтверджує. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова ВС від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17). У справі відсутні належні докази на підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до наступного (нового) кредитора ТОВ «Макс Кредит», у подальшому до позивача. Тобто, не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилається в обгрунтування своєї позовної вимоги про стягнения з відповідача заборгованості за кредитним договором № 00-10011282 від 27 жовтня 2023 року, у зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити. На підставі викладеного просить суд розгляд справи № 953/470/25 проводити за відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» ВІДМОВИТИ У повному обсязі у зв'язку із недоведеністю.
Згідно із ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 жовтня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 00-10011282, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Умовами договору встановлено, що сума кредитного ліміту складає: 5000 грн; тип кредиту кредитна лінія; строк дії кредитної лінії - 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 24.02.2024.
Відповідно до пп.1.3.1 Договору Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 26 листопада 2023 протягом дії Кредитної лінії, Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами.
Положеннями п.1.4 Договору встановлений тип процентної ставки - фіксована.
За змістом п.п. 1.4.1 Договору, Знижена процентна ставка становить 2,5(два цілих 5 десятих)% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 30 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 30 день включно.
За змістом п.п. 1.4.2 Договору, Стандартна процентна ставка складає 2,50(два цілих 5 десятих)% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 30 дня користування Кредитом, починаючи з 31 дня користування Кредитом, по день повернення Кредиту.
Відповідно до п.п. 1.4.3. Договору позичальник розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки є наперед обумовленою та не є односторонньою зміною умов Договору і застосовується відповідно до п.1.4.2. Договору.
Згідно з п.1.5 Договору передбачено, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 250, 00 грн.
Положеннями п. 1.7, 1.8 Договору встановлено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить: 6941.67%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору складає: 20250.00 грн.
Зі змісту п.1.10 Договору слідує, що усі істотні умови Договору, порядок їх застосування погоджені сторонами під час укладення Договору.
За змістом п. 2.2 Договору, вказаний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.8 Договору Дата надання/видачі Кредиту - дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 5000 грн. на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_4 , яка зазначається у форматі НОМЕР_7, емітовану банком України (далі - платіжна картка).
Відповідно до п.3.1 Договору Розрахунок процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов'язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п.1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення з моменту виникнення такої прострочки.
За змістом п.4.3.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Договір № 00-10011282 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 88V64, відправлено: 27.10.2023 08:57:48 введено: 27.10.2023 08:59:30 підписано ел.підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону НОМЕР_5 ).
27.10.2023 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором V 2202 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування.
Як вбачається з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, на виконання ухвали суду від 03.02.2025, на ім'я ОСОБА_1 була емітована банківська картка НОМЕР_6 , фінансовий номер телефону - НОМЕР_5 .
Зі змісту довідки про ідентифікацію, складеної директором ТОВ «Качай Гроші» Ємельяненко О.В. вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір 00-10011282 від 27.10.2023 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 88V64, час відправки ідентифікатора позичальнику 27.10.2023 8:57:48, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_5.
Зі змісту довідки про ідентифікацію, складеної директором ТОВ «Макс Кредит» Корбут Г.В. вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким (-ою) укладено договір 00-10011282 від 27.10.2023р. між ТОВ «Качай Гроші», Новим кредитором за яким є ТОВ «Макс Кредит», згідно договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024р., ідентифікований Первісним кредитором ТОВ «Качай Гроші». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 88V64, час відправки ідентифікатора позичальнику 27.10.2023 8:57:48, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_5.
27.10.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» здійснило переказ коштів згідно з договором №00-10011282 від 27.10.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_4 .
Відповідно додетального розрахунку заборгованості станом на 22.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10011282 від 27.10.2023 становить 10500,00 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 5000, 00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 2250,00 грн., 250, 00 грн. - заборгованість за нарахованими комісіями.
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладений договір факторингу № 22-01/2024, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами відповідно до Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно з п.2.3. Договору факторингу з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, відповідно до реєстру та набуває всіх прав за ним.
За змістом п.2.5. Договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається ну дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі до договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року фактор та клієнт уклали цей акт про те, що згідно з вимогами п.4.2 договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників клієнта від 22 січня 2024 року у кількості 18598 боржників.
З Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 (порядковий номер 10308) є боржником за кредитним договором № 00-10011282 від 27.10.2023, сума заборгованості становить 7500,00 гривень, з яких: 5250,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 2250,00 гривень - заборгованість за звичайними відсотками.
16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами відповідно до Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно з п.2.3. Договору факторингу з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно з Реєстром та набуває всіх прав за ним.
За змістом п.2.5. Договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року фактор та клієнт уклали даний акт про те, що згідно з вимогами п.4.2 договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників клієнта від 16 серпня 2024 року у кількості 9192 боржника.
З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 (порядковий номер 3374) є боржником за кредитним договором № 00-10011282 від 27.10.2023, сума заборгованості становить 10500,00 гривень, з яких: 5250,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 5250,00 гривень - заборгованість по звичайним відсоткам.
Надаючи оцінку запереченням відповідача та його представника щодо недоведеності факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Макс Кредит», та про те, що наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ " Фінансова компанія "Ейс", суд вважає за необхідне зазначити таке.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу; копія договору факторингу, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу.
Відповідно до умов Договорів факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 та №16082024- МК/ЕЙС від 16.08.2024, моментом відступлення права вимоги визначено день, коли сторони підписали Акт прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору згідно з Додатком №3. З цього моменту Фактор набуває статусу кредитора стосовно Боржників по відношенню до відповідних заборгованостей і отримує права вимоги за цими зобов'язаннями.
Отже, відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання акту прийому-передачі, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу.
Відповідно до вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги кредитного договору від 27.10.2023 за №00-10011282, укладеного між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 .
Відтак, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження отримання позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Факт сингулярного правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «Макс Кредит», а в подальшому до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право кредитора за кредитним договором №00-10011282 від 27.10.2023 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виконання ним вимог статей 516,517 ЦК України.
Разом з цим, тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17, які суд враховує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.
Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором №00-10011282 від 27.10.2023.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір кредитної лінії № 00-10011282 від 27.10.2023 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Зокрема, сторони погодили суму договору, розмір щомісячних процентів, річні проценти, графік платежів, реальну річну процентну ставку, щомісячні проценти, розмір пені та інші істотні умови.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «Качай гроші» кредитного договору.
Доводи представника відповідача, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів ОСОБА_1 , відхиляються судом, оскільки в матеріалах справи міститься інформаційна довідка №204/09 від 09 вересня 2024 року, видана ТОВ «Платежі онлайн», за якою товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено успішні транзакції «видача». Реєстр транзакцій подано у Додатку 1 на трьохсот сорока шести аркушах і до довідки додано аркуш, на якому під порядковим номером 2489 міститься інформація про транзакцію номер 39838-63726-29403, здійснену 27 жовтня 2023 року о 08:59:32 год на картковий рахунок НОМЕР_4 у розмірі 5 000,00 грн, банк емітент PRIVAT BANK.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14.02.2025 320.1.0.0.0/7-250207/73180-БТ, з якого вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 була емітована банківська картка НОМЕР_6 , фінансовий номер телефону - НОМЕР_5 .
В той же час, відповідач не надав суду доказів на спростування обставин щодо укладення ним кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка йому не належить (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20).
Із наведеного слідує, що позивачем доведено видачу кредитних коштів ТОВ «Качай Гроші» відповідачу згідно укладеного договору кредитної лінії №00-10011282 від 27.10.2023 у розмірі 5 000,00 грн.
ТОВ «Качай гроші» свої зобов'язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав свої зобов'язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, на даний час заборгованість у розмірі - 10500,00 грн., яка складається з: 5250,00 грн. - заборгованість по кредиту; 5250,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом не погашені, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (у копіях): договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, додаткову угоду № 8 до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956.
Зі змісту акту прийому-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року слідує, що АБ «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. надало ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» юридичні послуги, зокрема: складання позовної заяви, вартість послуги - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи, вартість послуги - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 500 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року по справі № 275/150/22 провадження № 61-13766св24, де Верховний Суд виснував таке.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві про перегляд заочного рішення представником відповідача викладено заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача у заявленому розмірі.
Враховуючи характер виконаних адвокатом Поляковим О. робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання розгляду та вирішення позовної заяви, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення розміру судових витрат до 2 000 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова комп анія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-10011282 від 27.10.2023 у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, яка складається з 5250,00 гривень заборгованості за тілом та 5250,00 гривень заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, юридична адреса: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 39 ЛІТ. А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя - С.М. Лисиченко