27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/65/25
адміністративне провадження №П/990/65/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
секретаря судового засідання: Мамчича Р.В.,
за участю:
представника позивача Ткаченко Ю.О.
представника відповідача Леошка Д.Д.
розглянувши клопотання представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Юлії Олегівни до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення,
1. У лютому 2025 року представник позивача звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якій просить:
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо продовження кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1.;
- скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 грудня 2024 року №234/ко-24 про визнання судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1. таким, що не відповідає займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1.
2. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 07 квітня 2025 року о 12:30 год.
3. 04 квітня 2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. У обґрунтування правових підстав для закриття провадження у справі представник відповідача вказував про те, що відповідно до частин сьомої, восьмої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Рішення Комісії про невідповідність займаній посаді із рекомендацією про звільнення судді є істотним у процедурі запровадженого державою кваліфікаційного оцінювання. Водночас, така процедура здійснюється у декілька етапів, а кінцеве рішення приймається виключно ВРП, яка і вирішує подальший «професійний» статус особи - така залишається на посаді судді або звільняється з неї на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
Тобто Комісія у цій процедурі виконує функцію безпосереднього організатора проведення кваліфікаційного оцінювання і підведення його підсумків, а ВРП - застосовує відповідні наслідки. Рішення Комісії про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
Вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання Комісії про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
При цьому рішення Комісії про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання Комісії про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком Комісії.
На підтвердження своєї позиції відповідач послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 07 листопада 2024 року у справі № 990/115/24, від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/775/18, від 27 червня 2024 року у справі № 990/48/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 990/127/24, від 07 листопада 2024 року у справі № 990/69/24, від 07 листопада 2024 року у справі № 990/13/24, від 11 липня 2024 року у справі № 990/14/24, від 07 березня 2024 року у справі 9901/541/18, від 20 травня 2020 року у справі № 9901/672/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/396/19.
5. 20 травня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/51/24, на що вже зверталась увага в обґрунтування позовної заяви.
У подальшому такий висновок Великою Палатою Верховного Суду був підтриманий у постанові від 20 лютого 2025 року у справі №990/62/24.
6. У судовому засіданні 22 травня 2025 року представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі та просив задовольнити.
7. Пояснив, що саме ВРП надає оцінку рішенню ВККС з огляду на вправо ухвалити рішення про звільнення судді, надати оцінку рішенню Комісії (навіть процедурному). Вважає, що провадження у цій справі має бути закрито, а після ухвалення ВРП рішення за наслідками розгляду рішення ВККС такому рішенню може бути надана оцінка у судовому порядку комплексно (рішенню ВРП разом з рішенням ВККС).
Звернув увагу на різну практику Великої Палати Верховного Суду при вирішенні адміністративних справа за аналогічних обставин, проте при цьому вказав на актуальну (на їх переконання) практику у подібних правовідносинах у справах № 990/115/24 (постанова від 07 листопада 2024 року), № 990/48/24 (постанова від 27 червня 2024 року), № 990/69/24 (постанова від 07 листопада 2024 року), № 990/13/24 (постанова від 07 листопада 2024 року), № 990/14/24 (постанова від 11 липня 2024 року).
8. Представник позивача у своїх поясненнях наголосила на тому, що можливість окремого оскарження рішення Комісії, ухваленого у пленарному складі після 30 грудня 2023 року (як у спірному випадку) щодо підтримки рішення колегії у процедурі оцінювання судді на відповідність займаній посаді, підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 990/51/24. Вважає, що вказана постанова повністю нівелює всі обставини, на які посилається представник відповідача у своїх поясненнях.
Заперечувала проти задоволення поданого представником ВККС клопотання з огляду на його безпідставність.
9. 17 червня 2025 року представник позивача сформувала в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, зазначивши, що у період з січня по травень 2025 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалено 6 рішень у подібних правовідносинах, зокрема у справі №990/383/24, де Суд визнав незаконними дії ВККС щодо проведення пленарного засідання у процедурі оцінювання судді у аналогічній ситуації, що і у спірній справі.
Звернула увагу на пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №9901/124/19, у якому Суд дійшов висновку, що частина перша статті 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» установлює імперативний порядок лише для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Також вказала на відсутність повноважень у пленарного складу Комісії ухвалювати рішення щодо осіб, які визнані такими, що відповідають займаній посаді колегіями ВККС до 30 грудня 2023 року, що є підставою для звернення з цим позовом до суду.
Представник позивача підготувала таблицю аналізу судової практики, в якій проаналізувала рішення Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 990/50/24, від 15 січня 2025 року у справі № 9901/529/19, від 03 лютого 2025 року у справі № 990/35/24, від 07 квітня 2025 року у справі № 990/54/24, від 17 березня 2025 року у справі № 990/383/24, від 07 травня 2025 року у справі № 990/43/24.
10. У судовому засіданні 20 листопада 2025 року представник відповідача додатково повідомив про постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі №990/36/25 та сформований висновок про те, що оскаржувати рішення ВККС, ухвалене за наслідком кваліфікаційного оцінювання судді, можна лише разом (спільно) з остаточним рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією ВККС.
11. Представник позивача у системі «Електронний суд» 25 листопада 2025 року сформувала чергові пояснення, відповідно до яких вважає зазначену представником відповідача постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 990/36/25 нерелевантною до спірних правовідносин.
Так, у справі № 990/36/25 рішення Комісії у складі колегії про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді ухвалено 07 листопада 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (Закон № 3511-ІХ), а тому відповідно до передбаченої законом процедури передано питання на розгляд пленарного складу. У той же час рішення Комісії у складі колегії за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди з ОСОБА_1 (про визнання його таким, що відповідає займаній посаді), ухвалено 23 вересня 2019 року, тобто коли оцінювання вважається завершеним рішенням колегії та не передбачена компетенція пленарного складу у цій процедурі.
Наголосила, що підставою звернення позивача до суду є ухвалення рішення неповноважним складом членів ВККС, тобто процедурні порушення. З приводу таких допущених Комісією порушень Великою Палатою Верховного Суду у справах № 990/45/25 (постанова від 23 жовтня 2025 року), № 990/62/24 (постанова від 20 лютого 2025 року), № 990/239/24 (постанова від 19 червня 2025 року), № 990/383/24 (постанова від 17 березня 2025 року) вже було викладено відповідну правову позицію.
Перевірка оскаржуваного рішення на наявність наведених у законі процесуальних порушень - відсутність повноважень пленарного складу переглядати рішення колегії, прийняті до грудня 2023 року - виключає можливість закриття провадження у справі, яке за таких обставин, свідчитиме про грубе порушення статті 96 Конвенції в частині права доступу до суду та забезпечення правової визначеності.
12. 27 листопада 2025 року у судовому засіданні представник позивача підтримала свої письмові пояснення від 25 листопада 2025 року, які просила врахувати.
13. Представник відповідача у судовому засіданні у свою чергу як репліку зазначив, що надана у минулому судовому засіданні правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №990/36/25 не має розмежування до чи після набрання чинності Законом №3511-ІХ, зазначивши при цьому що така процедура є загальною. Звернув увагу на пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/36/25.
14. Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, виходить з такого.
15. Позивач вважає протиправними дії ВККС щодо продовження його кваліфікаційного оцінювання, а тому просить скасувати рішення Комісії від 16 грудня 2024 року №234/ко-24 про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення.
16. 30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
17. У зв'язку із цим розділ ХV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, підпункт 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
18. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом (підпункт 4 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).
19. Згідно зі статтею 131 Конституції України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, вносить подання про призначення судді на посаду та ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
20. Відповідно до частини другої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
21. Крім того, частина третя статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказує на те, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
22. При застосуванні норм статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані при оцінці подібних правовідносин в пунктах 52-54 постанови від 20 лютого 2025 року у справі № 990/62/24, відповідно до яких:
« 52. Отже, Велика Палата Верховного Суду змушена констатувати той факт, що коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
53. Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
54. Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку».
23. Від таких висновків Велика Палата Верховного Суду у подальшому не відступила.
24. У справі №990/65/25, як і у справі № 990/62/24, представник позивача оскаржує процедуру, застосовану до позивача, яка, на його переконання, не передбачена законом.
25. Пункт 20 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в його первинній редакції визначав, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
26. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», яким, зокрема, доповнено розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пунктом 20-1, згідно з яким, якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
27. У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Комісією в пленарному складі із стадії, що визначена ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.
28. Якщо ВРП не визначено таку стадію, оцінювання продовжується із стадії, визначеної Комісією, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом №3511-IX.
29. Отже, до набрання чинності Законом №3511-ІХ у випадках, коли ВРП ухвалювала рішення про відмову в задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади, то рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не мало юридичних наслідків.
30. Натомість після 30 грудня 2023 року, якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, то суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У цьому випадку, оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Комісією. При цьому ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення судді зобов'язана визначити стадію, з якої Комісія має продовжити його оцінювання, а якщо ВРП не визначено таку стадію, то Комісія самостійно визначає стадію, з якої вона продовжить оцінювання судді, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про його звільнення, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом № 3511-IX.
31. Іншими словами, законодавець врегулював, що у разі незгоди ВРП з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, правовим наслідком такого рішення ВРП є продовження кваліфікаційного оцінювання такого судді з певної стадії, визначеної ВРП або Комісії. Тобто, навіть у разі якщо ВРП не погоджується з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, у неї відсутні повноваження за наслідками розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді з посади визнати його таким, щодо якого кваліфікаційне оцінювання завершено та(або) таким, що відповідає займаній посаді.
32. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №990/51/24.
33. Відповідно до частини 7 статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
34. Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження в цій справі, представник відповідача звертав увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2025 року у справі №990/36/25, відповідно до якого, рішення Комісії про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді та внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення із займаної посади, не може бути самостійним предметом судового розгляду.
35. Проте таке покликання представника відповідача є безпідставним, оскільки такі висновки Великою Палатою Верховного Суду зроблені за інших правовідносин, не подібних до спірних.
36. З тих же підстав Суд не приймає покликання про необхідність закриття провадження з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2025 року у справі №990/127/24, від 07 листопада 2024 року у справі №990/115/24, від 26 лютого 2020 року у справі №9901/637/18, від 09 лютого 2022 року у справі №9901/775/18, від 27 червня 2024 року у справі №990/48/24, від 07 листопада 2024 року №990/69/24, від 07 листопада 2024 року у справі №990/13/24, від 11 липня 2024 року у справі №990/14/24, від 07 березня 2024 року у справі №9901/541/18, від 08 вересня 2021 року у справі №9901/396/19, від 20 травня 2020 року у справі №9901/672/18.
37. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання представника ВККС про закриття провадження у справі.
38. У зв'язку з відсутністю повного складу суду, виготовлення та підписання повного тексту судового рішення стало за можливе 04 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 238, 248, 250, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у адміністративній справі №990/65/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Повний текст ухвали виготовлено 04 грудня 2025 року.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.Г. Загороднюк
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов