04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №160/33338/24
адміністративне провадження №К/990/42141/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
15 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Мандрика В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник позивача просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року залишив цю касаційну скаргу без руху, оскільки в справі №160/33338/24 не ухвалювалося судових рішень, зазначених автором касаційної скарги. Скаржникові установлено десятиденний строк для надання нової редакції касаційної скарги із зазначенням вимог до суду касаційної інстанції з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уточненням судових рішень, які оскаржуються.
07 листопада 2025 року на виконання цієї ухвали представник позивача подав уточнену касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в справі №160/33338/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на зазначені в уточненій касаційній скарзі судові рішення, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 328 КАС України особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року відкрив провадження в цій справі та вирішив її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Тож, наразі у касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судових рішень, які, за загальним правилом, не підлягають касаційному перегляду.
Верховний Суд неодноразово повторював, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено перелік випадків, наявність принаймні одного з яких у певній конкретно взятій ситуації, якщо скаржник наведе достатньо переконливі мотиви, касаційний суд може розцінити як виняток із передбаченого цією ж нормою загального правила.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, справа становить значний суспільний інтерес. На думку автора касаційної скарги, про це свідчить те, що виплата передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди є однією з ключових гарантій соціального захисту військовослужбовців, які виконують бойові завдання в умовах збройного конфлікту та триваючого воєнного стану.
Тут варто зауважити, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Для цієї конкретної справи Суд не вбачає підстав вважати мотиви скаржника в аспекті вимог частини п'ятої статті 328 КАС України неприйнятними.
Щодо наведених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Суд керується таким.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі представник позивача вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції є передбачене пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України порушення норм матеріального та процесуального права у правовідносинах, в яких щодо застосування норм права немає висновку Верховного Суду. Зокрема, автор касаційної скарги процитував висновки судів попередніх інстанцій та висловив незгоду з їх мотивами щодо відсутності підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, оскільки, на його переконання, сукупність наявних у справі доказів підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між пораненням та лікуванням. Також скаржник зазначив про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції, а також потребу висновку Верховного Суду з питання застосування:
- пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), оскільки ця норма, як він вважає, не встановлює жорстких формальних вимог до форми доказів і достатньо сукупності обставин, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок, натомість суди продемонстрували надмірний формалізм у її застосуванні;
- частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), оскільки суди не врахували мету цієї норми та, знов таки, вдалися до надмірного формалізму;
- статті 90 КАС України, - з тих же міркувань - суди надто формально підійшли до оцінки доказів у справі.
Із цього приводу колегія суддів зазначає, що для того щоб посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України зумовлювало можливість перевірки касаційним судом рішень судів попередніх інстанцій за цієї підставою, скаржник повинен послатися на конкретний пункт (пункти) частини другої та/або третьої статті 353 КАС України, обґрунтувати в чому це виражається та пов'язати їх бодай з однією з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У розглядуваному випадку, наведені в касаційній скарзі мотиви щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України не містять жодних обґрунтувань в розрізі частини другої та/або третьої статті 353 КАС України.
Стосовно мотивів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування перелічених ним норм права у подібних правовідносинах, що змістовно відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання правозастосування у подібних правовідносинах.
Зокрема, у постанові від 05 вересня 2025 року у справі №600/3296/23-а Суд виснував, що норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Основним документом, який підтверджує зв'язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (пункт 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та пункт 11 розділу XXXIV Порядку № 260).Крім цього, послуговуючись висновками, зробленими у справах №380/20587/23, №380/27432/23, №280/7364/23, Верховний Суд зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
У розглядуваному випадку, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на недоведеності тієї обставини, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 16 травня до 19 червня 2024 року було наслідком отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) зазначеного у наданій ним довідці, тобто, пов'язане саме із захистом Батьківщини.
Позивач у касаційній скарзі переконує, що ця позиція помилкова, позаяк наявні у справі докази підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між пораненням та лікуванням.
Отже, порушене перед судом касаційної інстанції питання стосується не стільки правозастоування, скільки переоцінки доказів, тобто надання наявним доказам іншої оцінки, ніж надали суди попередніх інстанцій, з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вказане засвідчує, що загалом аргументи скаржника зводяться до потреби ще одного повного судового перегляду справи і ґрунтуються на самій лише незгоді з позицією судів, які ухвалили рішення не на його користь.
Колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Про це йдеться у частині другій статті 341 КАС України.
З огляду на викладене, касаційна скарга на зазначені в її уточненій редакції судові рішення не містить підстав касаційного оскарження у значенні пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Недоліки касаційної скарги, про які йшлося в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року, перешкоджали з'ясуванню цього питання.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За викладених обставин Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги на п'ять днів із дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги.
Керуючись статтями 121, 248, 328 КАС України, Суд
Продовжити адвокатові Мандрику Владиславу Володимировичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк усунення недоліків касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в справі №160/33338/24 на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до суду:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду