Іменем України
04 грудня 2025 року
Київ
справа №160/19280/22
адміністративне провадження №К/990/44587/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 160/19280/22 за позовом Публічного акціонерного товариства «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року (головуючий суддя - Юрков Е. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (головуючий суддя - Іванов С. М., судді: Шальєва В. А., Коршун А.О.) про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами,
У грудні 2022 року Публічне акціонерне товариство «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА» (далі - позивач, ПАТ «АК «ДНІПРОАВІА», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 08 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС від 24 жовтня 2022 року № 58118/6/04-36-04-04-12 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку. Зобов'язав ГУ ДПС прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання ПАТ «АК «ДНІПРОАВІА» своїх податкових обов'язків щодо надання фінансової звітності за 2021 рік у повному обсязі, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та від сплати податку на землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області на період з початку введення воєнного стану до закінчення строку, на який було введено воєнний стан, або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях в порядку, визначеному Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Ухвалою від 04 квітня 2024 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ГУ ДПС на зазначені судові рішення.
18 грудня 2024 року ГУ ДПС звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року. На обґрунтування вимог заяви ГУ ДПС зазначало, що з метою отримання пояснень щодо діяльності підприємства, зокрема, але не виключно щодо умов продажу та стану розрахунків за реалізовані в 2022 році будівлі, причин зменшення протягом 2023 року дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, причин зменшення протягом 2023 року інших довгострокових зобов'язань та використаних джерел для їх погашення ГУ ДПС звернулося до Товариства з листом від 10 вересня 2024 року № 63492/6/0- 36-04-07-18. Платник листом від 04 листопада 2024 року №1.1.23-286 (вх. ГУ ДПС від 04 листопада 2024 року №104670/6) надав відповідь, з якої вбачається, що Товариство виконує частину тих обов'язків, про неможливість яких Дніпропетровській окружний адміністративний суд зобов'язав ГУ ДПС прийняти рішення.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС відмовив, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року залишив в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені ГУ ДПС обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Під час ухвалення судових рішень суди врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 листопада 2019 року у справі №320/7612/16-а, від 12 серпня 2020 року у справі №826/17305/15, від 07 вересня 2020 року у справі №820/5989/15, від 23 липня 2025 року у справі № 685/668/17 з питання застосування статті 361 КАС України.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, задовольнити заяву ГУ ДПС про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ГУ ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02 травня 2023 року у справі № 420/20522/21, а ознаками нововиявлених обставин є: 1) існували на час розгляду справи; 2) об'єктивно не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та подані ним до суду, в тому числі, шляхом ініціювання питання їх витребування судом, 3) характеризуються істотністю для розгляду справи.
У подальшому ГУ ДПС в касаційній скарзі зазначає, що під час аналізу діяльності Товариства, здійсненого з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, стали відомі обставини фактичного виконання позивачем частини тих обов'язків, про неможливість яких Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов'язав ГУ ДПС прийняти рішення. ГУ ДПС описує обставини, які стали відомі і які, як доводить скаржник, спростовують ту інформацію, яку зазначало Товариство в заяві від 28 вересня 2022 року про неможливість виконання податкових обов'язків.
Ухвалою від 11 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів ГУ ДПС.
21 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду від ПАТ «АК «ДНІПРОАВІА» надійшов відзив на касаційну скаргу. Позивач вважає, що обґрунтування касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень, зокрема: не зазначено конкретну норму, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; не обґрунтовано подібності правовідносин. Крім того, суперечливою є позиція ГУ ДПС, адже відповідач наголошує, що не міг подати до судів попередніх інстанцій відповідні докази, оскільки на той час їх ще не існувало, і , одночасно, на цій же підставі вважає їх нововиявленими. У цілому ж позивач вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені ГУ ДПС обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, передбачена частиною другою статті 328 КАС України, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, після її перегляду в апеляційному порядку.
Підстави для оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, визначає абзац шостий частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого такими є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Тобто, підстави для оскарження ухвали суду першої інстанції не пов'язані із підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які в обов'язковому випадку мають бути зазначені при оскарженні судових рішень, передбачених у частині першій статті 328 КАС України.
Відповідно, доводи позивача про відсутність в касаційній скарзі належного обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судового рішення є безпідставними, а касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як це і визначено в ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2025 року про відкриття касаційного провадження.
Ключовим під час касаційного перегляду справи є питання застосування пункту 1 частини другої статті 361 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав вважати повідомлені ГУ ДПС обставини нововиявленими в розумінні цього пункту. Саме на неправильному застосуванні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України ґрунтуються вимоги касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Верховний Суд неодноразово розглядав питання розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України як підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (зокрема, але не виключно, постанови від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі №127/2-а-4944/11, від 10 червня 2021 року у справі №759/7715/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
Усталена позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
У постанові від 16 листопада 2023 року у справі №140/2341/19 Верховний Суд підтримав попередні висновки Верховного Суду про те, що під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи було відомо суду і учасникам справи про ці обставини і чи існували вони на час розгляду справи.
Крім того, у постанові від 29 грудня 2022 року у справі №420/5748/19 Верховний Суд також зазначав, що за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об'єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на зміст судових рішень у цій справі, вони у повному обсязі відповідають правовим підходам Верховного Суду у питанні застосування пункту 1 частини другої статті 361 КАС України. Наведена ГУ ДПС інформація не підпадає під вищенаведені ознаки нововиявлених обставин. Посилання на те, що така інформація не була відома ГУ ДПС не доводить, що така не могла бути йому відома під час розгляду справи.
Варто зауважити, що питання як подання фінансової звітності, так і реєстрації податкових накладних об'єктивно підконтрольні контролюючому органу, а відтак, обставини, про які зазначає ГУ ДПС, могли бути відомі йому станом на час розгляду справи.
Фактично відповідач, використовуючи інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, намагається спростувати обставини, які були предметом доказування під час основного судового розгляду, тобто, має на меті здійснення нового розгляду адміністративного спору. Однак, зазначене не відповідає правовій суті і меті запровадженого законодавцем механізму перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Невиконання чи неналежне виконання ГУ ДПС процесуальних обов'язків під час судового розгляду, що покладені на суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, без обґрунтування об'єктивних причин, які унеможливлювали з'ясування відповідних обставин, не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, Верховний Суд констатує, що, відмовляючи в задоволенні заяви ГУ ДПС про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що приведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, як наслідок, застосування судами норм права є правильним і відповідає усталеним висновкам Верховного Суду.
Доводи ГУ ДПС зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції про задоволення позову, що не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга, в межах її доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко