02 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 344/18023/25 пров. № А/857/48496/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Микулич І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Микулича Ігоря Володимировича, діючого на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 03.11.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Микулича Ігоря Володимировича, діючого на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Татарінова О.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 45 хв. 03.11.2025р., м.Івано-Франківськ),-
07.10.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Микулич І.В., діючий на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5799022 від 25.09.2025р. та справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП (а.с.1-4).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 03.11.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.53-58).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Микулич І.В., діючий на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову (а.с.61-62).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд прийшов до помилкового висновку про вчинення позивачем блокування автомобіля марки «Хюндай Туксон», НОМЕР_1 . Також постанова відповідача не розкриває зміст допущеного порушення (місце вчинення правопорушення і блокування руху інших транспортних засобів). Представлені відповідачем докази не проаналізовані судом і не враховано зацікавленість Кликайло Н.І., яка тривалий час перебуває в неприязних стосунках з позивачем.
Таким чином, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, 25.09.2025р. поліцейський 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції /УПП/ в Івано-Франківській обл. старший лейтенант поліції Дерда Н.В. виніс постанову серії ЕНА № 5799022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої о 08 год. 00 хв. 25.09.2025р. по вул.Сєченова, 129А в с.Угорники Івано-Франківської обл. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 , здійснив стоянку біля будинку, заблокувавши транспортний засіб марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , через що суттєво перешкоджав руху зазначеного транспортного засобу, чим порушив правила стоянки згідно вимог п.15.10 «д» Правил дорожнього руху /ПДР/.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. (а.с.12).
Факт порушення правил стоянки підтверджується заявою та поясненнями водія транспортного засобу марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Як вбачається із пояснень ОСОБА_3 від 25.09.2025р., вона близько 08 год. 00 хв. вийшла з будинку, щоб везти свою дитину в садок і побачила, що її автомобіль заблокував сусід на своєму авто Хонда AT0820YA, і вона не могла від'їхати (а.с.33).
Також 25.09.2025р. ОСОБА_3 звернулася до начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській обл. із заявою про вжиття заходів стосовно водія автомобіля Хонда AT0820YA, який близько 08 год. 00 хв. 25.09.2025р. заблокував виїзд її автомобіля (а.с.34).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач надав належні та допустимі докази, які б вказували на доведеність вини позивача у вчиненні розглядуваного правопорушення.
Колегія суддів вважає наведені висновки про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги сукупністю обставин, а саме:
25.09.2025р. позивач перебував за місцем своєї реєстрації, однак не здійснював порушення ПДР, в тому числі не вчиняв блокування руху автомобіля «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 ;
у спірній постанові не визначено суті допущеного порушення (місце вчинення правопорушення і місце зупинки, обставини підтвердження суттєвого блокування руху іншого автомобіля).
Таким чином, відповідач не представив в розумінні ст.245 КУпАП належні та достатні докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.
Матеріалами справи стверджується, що о 08 год. 00 хв. 25.09.2025р. по вул.Сєченова, 129А в с.Угорники Івано-Франківської обл. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 , здійснив стоянку біля будинку, заблокувавши транспортний засіб марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , через що суттєво перешкодив руху зазначеного транспортного засобу, чим порушив правила стоянки згідно вимог п.15.10 «д» ПДР.
Згідно ч.3 ст.122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Відповідно до приписів п.1.10 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
В силу вимог пп.«д» п.15.10 ПДР стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Із змісту письмових пояснень ОСОБА_3 від 25.09.2025р. та її заяви від 25.09.2025р. слідує, що 25.09.2025р. по вул.Сєченова, 129А в с.Угорники Івано-Франківської обл. її автомобіль марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , був заблокований автомобілем марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу.
Окрім цього, сам ОСОБА_1 також здійснив у цей день повідомлення про адміністративне правопорушення через конфлікт із сусідом ОСОБА_4 , який спустив колеса його транспортного засобу марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 .
Також автомобіль марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за власником ОСОБА_1 .
Таким чином, вищевказані обставини підтверджують факт того, що саме позивач здійснив стоянку належного його автомобіля, при цьому заблокувавши рух іншого автомобіля.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем та упродовж судового розгляду позивач не підтвердив вчинення вказаного порушення іншою невстановленою особою.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Спірна постанова серії ЕНА № 5799022 від 25.09.2025р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, встановлені на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Вказана постанова містить посилання на докази вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, які були долучені відповідачем до справи.
Належність представлених відповідачем доказів слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено особливих вимог до доказів, на яких зафіксовано вчинення водієм порушення вимог ПДР. Водночас, такий доказ повинен бути повністю ідентифікований.
Відповідачем представлені письмові пояснення ОСОБА_3 від 25.09.2025р., її заяву від 25.09.2025р., під час судового розгляду долучено до справи фотоматеріали з місця події (а.с.35-36, 38, 46-47), які в своїй сукупності підтверджують факт порушення ПДР зі сторони позивача. Факт подальшого виїзду автомобіля марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , з місця паркування не спростовує вищевказані висновки, оскільки під час такого виїзду водій, поза розумним сумнівом, змушений оминати перешкоду, яка унеможливлювала нормальний рух його транспортного засобу.
Водночас, позивачем не було долучено до постанови відповідача будь-яких письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій інспектора патрульної поліції ним не подавалися будь-які скарги в органи ДПП, Національної поліції або прокуратури.
Окрім цього, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
У той же час, як станом на час звернення з цим адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді й вирішення справи по суті, позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо правомірності дій та наявності повноважень у відповідної особи при розгляді справи про правопорушення у галузі безпеки дорожнього руху, як і доказів оскарження таких дій.
При цьому, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акта суб'єктом владних повноважень зазначене не може бути безумовною підставою для скасування останнього у випадку встановлення останнім правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.
Відтак, доводи позивача не спростовують висновків відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причин та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, за наведених обставин дійсно о 08 год. 00 хв. 25.09.2025р. по вул.Сєченова, 129А в с.Угорники Івано-Франківської обл. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 , здійснив стоянку біля будинку, заблокувавши транспортний засіб марки «Хюндай Туксон», номерний знак НОМЕР_1 , через що суттєво перешкодив руху зазначеного транспортного засобу, чим порушив правила стоянки згідно вимог п.15.10 «д» ПДР.
На підставі наведеного, інспектор патрульної поліції правомірно визнав позивача винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
За правилами ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Микулича Ігоря Володимировича, діючого на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 03.11.2025р. в адміністративній справі № 344/18023/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Дата складання повного судового рішення: 04.12.2025р.