02 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4952/24 пров. № А/857/31511/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Гудимою Н.С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнерагро» (далі - ТзОВ “Партнерагро», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2024/000038 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000028/1 від 26.03.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що подані позивачем до митного оформлення товару документи містили окремі неточності та митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Повідомлено, що оскільки декларантом не подано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідачем, то митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товару.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що Товариство є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний).
11.03.2024 між ТзОВ “Партнерагро» та Компанією Euro Auctions (UK) Ltd. було укладено Контракт №14/24, за умовами якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів товар, а саме : бувший у використанні колісний навантажувач Hytec ZL20F, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN : НОМЕР_1 ; бувший у використанні екскаватор Kubota U55-4, 2018 року, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 ; бувший у використанні екскаватор Hitachi ZX130LCN-6, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN : НОМЕР_3 ; бувший у використанні навантажувач JCB 535-95, Model: 535-95, 2021 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_4 ; бувший у використанні навантажувач JCB 550-80 Wasemaster, Model: НОМЕР_5 , 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_6 ; бувший у використанні навантажувач JCB 550-80, Model: 550-80, 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_7 .
Відповідно до п.п.2.1-2.2 Контракту №14/24, загальна вартість діючого Контракту становить 119387,50 GBP. Ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюється в GBP.
Відповідно до п.п.3.1-3.2 Контракту №14/24, покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, на умовах 100% передоплати. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу на підставі контракту.
На виконання укладеного Контракту Компанією Euro Auctions (UK) Ltd. сформовано проформу інвойс від 09.03.2024 щодо поставки транспортних засобів на загальну вартість - 119387,50 GBP.
З метою митного оформлення придбаного товару за вказаними вище контрактом декларантом подано до митного оформлення митну декларацію МД №24UA204020008029U8 від 25.03.2024. Разом з митною декларацією декларантом митному органу також подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №CI_14063778_1 від 09.03.2024; автотранспортну накладну №142430 від 15.03.2024; декларацію про походження товару №CI_14063778_1 від 09.03.2024; банківський платіжний документ від 12.03.2024; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №100 від 25.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №14/24 від 11.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення №1102/24 від 11.02.2024; витяг з аукціону від 25.03.2024; інформація щодо технічних характеристики від 25.03.2024; фото від 25.03.2024; копію митної декларації країни відправлення 24GB03X94061600016 від 15.03.2024.
Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.
Рівненською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000028/1 від 26.03.2024, яким здійснено коригування митної вартості товарів згідно з вищевказаною митною декларацією за резервним методом визначення митної вартості товарів.
І. У рішенні зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності : інвойс №СІ_14063778_1 від 09.03.2024 виписаний раніше за зовнішньоекономічний Контракт №14/24; витяг з аукціону не містить відомостей про аукціон та дату проведення аукціону.
ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу, митне оформлення якого здійснене за митною декларацією від 29.01.2024 № 24UA205140006218U1 - 46 433,12 GBP.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки.
IV. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації про вартість аналогічного за роком виготовлення та технічними характеристиками транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 29.01.2024 № 24UA205140006218U1 - 46433,12 GBP.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 46433,12 GBP, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2279745,47 грн (46433,12 GBP * 49,0974 грн/1 GBP).
За результатами перевірки митної декларації та документів, наданих для митного оформлення, Рівненською митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2024/000038.
Вважаючи оспорюване рішення митного органу протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані всі наявні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 по справі №826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За змістом розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення») МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
Судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем було подано до Рівненської митниці митну декларацію МД №24UA204020008029U8 від 25.03.2024. Разом з митною декларацією декларантом митному органу також подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №CI_14063778_1 від 09.03.2024; автотранспортну накладну №142430 від 15.03.2024; декларацію про походження товару №CI_14063778_1 від 09.03.2024; банківський платіжний документ від 12.03.2024; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №100 від 25.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №14/24 від 11.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №1608 від 04.01.2016; договір (контракт) про перевезення №1102/24 від 11.02.2024; витяг з аукціону від 25.03.2024; інформація щодо технічних характеристики від 25.03.2024; фото від 25.03.2024; копію митної декларації країни відправлення 24GB03X94061600016 від 15.03.2024.
Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.
Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.
Колегія суддів зазначає, що оспорювані рішення не містять жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.
При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МКУ подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених у ч.3 ст.53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для прийняття оспорюваних рішень.
Стосовно доводів відповідача про те, що поданий до митного оформлення інвойс №СІ_14063778_1 від 09.03.2024 виписаний раніше за зовнішньоекономічний контракт від 11.03.2024 №14/24 суд першої інстанції вірно такі відхилив як безпідставні.
Як видно з матеріалів справи, в процесі провадження своєї господарської діяльності, позивач здійснює закупівлю товарів, серед іншого, і на аукціонних майданчиках, одним з яких є аукціон Компанії Euro Auctions (UK) Ltd за інтернет посиланням https://euroauctions.com/en. Позивач зареєстрований на сайті Компанії Euro Auctions (UK) Ltd за номером №6110 (sasha2807, Olexandr Ovodiuk представник ТзОВ “Партнерагро»), що підтверджується викопіюванням з його особистого електронного кабінету.
Компанією Euro Auctions (UK) Ltd був проведений аукціон, на якому ТзОВ “Партнерагро» придбало бувший у використанні навантажувач JCB 535-95, Model: 535-95, 2021 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: JCB5ABMGAM3093916 (лот № 4810). Відомості щодо придбаного товару підтверджуються інвойсом.
З метою документального оформлення придбаного товару, 11.03.2024 між ТзОВ “Партнерагро», як покупцем товару, та Компанією Euro Auctions (UK) Ltd, як продавцем товару, було укладено контракт №14/24.
Відповідно до п.1.1 Контракту №14/24, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів, серед інших товарів, бувший у використанні навантажувач JCB 535-95, Model: 535-95, 2021 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_4 . Загальна вартість діючого контракту становить 119 387,50 GBP (п. 2.1 Контракту № 14/24 від 11.03.2024). Згідно з п.2.2 ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюється у GBP.
Таким чином, положення укладеного договору свідчать, що укладенню контракту передувало складання інвойсу №CI_14063778_1 від 09.03.2024, що було погоджено сторонами.
Зі змісту поданих до митного оформлення контракту №14/24 та інвойсу №СІ_14063778_1 від 09.03.2024 видно, що ці документи є взаємопов'язаними, підтверджують поставку зазначених в них транспортних засобів та їх вартість.
Відповідно до інвойсу №СІ_14063778_1 від 09.03.2024 вартість бувшого у використанні навантажувача JCB 535-95, Model: 535-95, 2021 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_4 , становить 20837,50 GBP.
Вартість всього товару за Контрактом №14/24 від 11.03.2024 повністю оплачено ТзОВ “Партнерагро», що підтверджується банківським платіжним документом від 12.03.2024.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що поданий до митного оформлення інвойс містить вичерпні відомості про транспортні засоби, а саме інформацію щодо продавця та покупця, ціну транспортних засобів, модель та номер шасі транспортних засобів, за якими їх можна ідентифікувати, що є аналогічним з інформацією, яка зазначена в Контракті №14/24.
Наданий до митного оформлення інвойс №СІ_14063778_1 від 09.03.2024 не містить розбіжностей з усіма іншими поданими до митного оформлення документами, а відсутність у ньому посилання на Контракт №36/23 від 16.09.2023 не є розбіжністю в розумінні ст.53 МКУ, яка впливає правильність визначення митної вартості імпортованого товару.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2019 по справі №0840/3083/18.
Щодо твердження митного органу про те, що витяг з аукціону не містить відомостей про аукціон та дату проведення аукціону, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до витягу з аукціону, який долучено до позовної заяви, Компанія Euro Auctions (UK) Ltd проводила аукціони 06.03.2024, 07.03.2024, 08.03.2024 та 09.03.2024 (6th, 7th, 8th and 9th March 2024). Конкретна дата проведення аукціону зазначається Компанією Euro Auctions (UK) Ltd у форматі День 1, День 2, День 3, День 4 (Day 1, Day 2, Day 3, Day 4).
Також судом встановлено, що дата проведення аукціону щодо лоту №4810 (бувший у використанні навантажувач JCB 535-95, Model: 535-95, 2021 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: JCB5ABMGAM3093916) - Day 3, тобто 08.03.2024.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим, розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 по справі №380/6459/20, від 10.04.2024 по справі №826/7085/16.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином зазначені у спірному рішенні обставини ставлять під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару.
На думку колегії суддів, усі надані товариством документи та інформація, яка містилася у цих документах, підтверджували заявлений рівень митної вартості поставленого товару.
На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у спірному рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім вимог ч.2 ст.55 МКУ щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Натомість, в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості, товарів митний орган обмежився лише тим, що зазначив номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, прирівняв ціни одного товару до інших, та жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент товару та умови поставок).
Крім того, наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення, але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена
Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №460/4952/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук