Справа № 580/5212/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів: - Кобаля М.І.,
- Черпака Ю.К.,
при секретарі - Красновій О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про повернення заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №580/5212/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №580/5212/22 позов задоволено, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 липня 2022 року без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.31-32).
09 вересня 2025 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), через «Електронний суд», звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою в якій просило змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року на підставі якого видано виконавчий лист від 27 червня 2025 року у справі №580/5212/22, шляхом винесення рішення про стягнення 40304,04 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (а.с.148-151).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року заяву про зміну способу виконання рішення суду у адміністративній справі №580/5212/22 - повернуто заявнику (а.с.177-178).
Повертаючи 24 вересня 2025 року заяву про зміну способу виконання рішення суду у адміністративній справі №580/5212/22 Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ), суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказу сплати судового збору за подання заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, тобто вказану заяву подано без додержання вимог частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, що позбавляє суд можливості її розглянути.
Не погоджуючись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), через "Електронний суд", 29 вересня 2025 року подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свою позицію представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обґрунтовує тим, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення. Пункт 3 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» прямо вказує на відсутність необхідності сплати збору за подання заяви щодо зміни способу виконання рішення суду. Невірне застосування положень Закону України «Про судовий збір» призвело до постановлення 24 вересня 2025 року оскаржуваної ухвали.
ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Однією з конституційних засад правосуддя, визначених статтею 129-1 Конституції України, є обов'язковість судових рішень, а незабезпечення реального виконання судового рішення, що набрало законної сили, нівелює інститут судового захисту порушених прав особи, яка зверталася до суду.
Порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення регламентується статтею 378 КАС України.
Згідно частин першої-третьої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Доводи апелянта зводяться до того, що Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), не передбачено сплати судового збору за подання заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду в порядку статті 378 КАС України.
У цьому контексті колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що за змістом частин першої-другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону №3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону №3674-VI.).
Натомість, заява, подана в порядку статті 378 КАС України, не входить до переліку заяв, передбачених частиною другою статті 3 Закону №3674-VI, за подання яких судовий збір не справляється.
Статтею 4 Закону №3674-VI установлені розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому, розміри ставок судового збору залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Водночас, частиною другою статті 4 Закону №3674-VI не передбачено ставку судового збору за подання до адміністративного суду заяви в порядку статті 378 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, процесуальним законодавством не визначено ставки судового збору за подання відповідної заяви, а тому суд першої інстанції 24 вересня 2025 року дійшов до безпідставного висновку щодо недотримання заявником частини другої статті 167 КАС України.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2022 року у справі №520/9769/19 та від 15 квітня 2025 року у справі №620/17733/23, що прийнята пізніше ніж постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18, від 11 грудня 2019 року у справі №821/471/18, на які посилався суд першої інстанції.
З огляду на викладене, повернення судом першої інстанції заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), поданої у порядку статті 378 КАС України, з підстав неподання документа про сплату судового збору є необґрунтованим та помилковим, а тому зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) спростовують висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі від 24 вересня 2025 року.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми права, оскаржувана ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №580/5212/22 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про направлення заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №580/5212/22 - скасувати.
Справу №580/5212/21 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак