Справа №536/1488/25
Провадження №2/524/5475/25
03 грудня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 93368.35 грн, ухвалив таке рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.12.2021 між Банком та Відповідачем укладено Угоду про надання споживчого кредиту №484222855 із наступними основними умовами: тип кредиту - «Споживчий кредит»; сума кредиту - 80 112,48 грн; процентна ставка -0,01% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 26 місяців; дата повернення кредиту - 10.02.2024; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 10 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3 347,27 грн, загальна кількість платежів 26.
Банк взяті на себе зобов'язання відповідно до Угоди виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти.
Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.
Загальна заборгованість згідно з угодою №484222855 від 09.12.2021 становить 93 368,35 гривень, з яких: за кредитом: 69 470,45 гривень; по відсотках: 16,38 гривень; по комісії: 23 881,52 гривень.
У додаткових поясненнях позивач вказав, що Відповідачем не спростована презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У відзиві представник відповідача вказала, що відповідач проти задоволення позову заперечує.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що позичальником було сплачено 10 794, 54 грн, з яких було зараховано 10 642, 03 грн по тілу кредиту, 2,51 грн по відсоткам за користування кредитом та 150 грн за комісію за обслуговування кредиту. Тому, вважає, що якщо від вартості кредиту - 87 029, 02 гривень відняти сплачену позичальником суму - 10 794, 54 грн, заборгованість складатиме 76 234,48 грн, а не 93 368,35 грн. Вважає, що різниця в 17 133, 87 грн виникла штучно, а саме в зв'язку з тим, що позивач самовільно та безпідставно з січня 2024 року збільшив розмір комісії за обслуговування кредиту з 50,00 грн до 2 853, 94 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у гривні.
Вказала, що вважаю, що нарахування заборгованості за комісіями, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки супроводження кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Просила врахувати, що на документах, наданих позивачем відсутній підпис відповідача ОСОБА_1 , а довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом в розумінні норм цивільного процесуального законодавства України
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що 09.12.2021 між сторонами було укладено угоди про надання споживчого кредиту №484222855, що підтверджується копією Оферта на укладення угоди.
За умовами угоди АТ «Альфа-Банк»/нова назва АТ «СЕНС БАНК»/ зобов'язалось надати відповідачу кредит на таких умовах: Тип кредиту - «Споживчий кредит»; сума кредиту - 80 112,48 грн; процентна ставка -0,01% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 26 місяців; комісія за обслуговування(управління ) Кредиту за період із 1го до 24 місяця - 0% від суми кредиту та 50 грн(фіксована частина) та з 25 до 26 місяця 3,5 % від суми кредиту(змінна частина) і 50 грн(фіксована частина); дата повернення кредиту - 10.02.2024; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 10 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3 347,27 грн, загальна кількість платежів 26.
На підставі меморіального ордеру №768444470 від 10.12.2021 на р/р ОСОБА_1 були зараховані кошти в сумі 80112,48 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24.02.2025заборгованість за кредитним договором від 24.06.2021 становить 93368.35 грн та складається із заборгованості за:
-заборгованості за простроченим тілом- 131609,87 грн;
кредитом - 69 470,45 гривень;
відсоткам - 16,38 гривень;
комісії - 23 881,52 гривень.
30.04.2025 та 29.05.2025 АТ «СЕНС БАНК» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закон № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи доводи відповідача суд приймає до уваги наступне.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором.
Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21.
Однак із змісту договору вбачається, що сторонами було погоджено оплату комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 6907,88 грн(тобто з 10.01.2022 до 10.12.2023 по 50 грн щомісячно та з 10.01.2024 і 10.02.2024 по 2853,94 грн). Однак із наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума нарахованої банком комісії становить 23 881,52 грн, що не відповідає погодженим сторонами умовами.
Крім того, суд враховує те, що долучені позивачем документи не підтверджують те, що банк повідомив споживачу, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Суд вважає, що комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
З цих підстав, суд вважає за можливе відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення заборгованості із комісії.
Суд враховує посилання представника відповідача на те, що долучені позивачем документи не містять відомостей про їх підписання електронним підписом, разом із тим, з огляду на положення Закону № 675-VIII в сукупності із довідкою про ідентифікацію та фактом часткового виконання відповідачем зобов'язань, суд вважає, що факт укладення кредитного договору не був спростований.
Отже, приймаючи до уваги факт користування відповідачем кредитними коштами, враховуючи умови договору, які підтверджують наданими позивачем доказам, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 69486,83 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в сумі 1802.75 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог(74.42%)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження понесених витрат стороною позивача долучено договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.
Відповідно до договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 , останній укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», в особі керуючого партнера Лойфера А.Е.
Згідно п. 3.1. за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1. та п.1.1.2. цього Договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви - 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.
Таким чином, враховуючи вказаний розмір послуг у договорі № 1006 від 28.01.2025, відсутність в матеріалах справи акту прийому - передачі наданих послуг, а також те, що здійснення представництва інтересів позивача покладено на адвоката Кізко Л.С. згідно із довіреністю № 023784/25 від 03.02.2025, при цьому докази перебування останньої в АО «СмартЛекс» відсутні, відтак суд приходить до висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7929,42 грн не підтверджені належними, достовірними та допустимим доказами.
Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд
Позов АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) заборгованість за кредитним договором від 09.12.2021 в розмірі 69486,83 грн та судові витрати в сумі 1802.75 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ