Єдиний унікальний № 371/1470/24
Номер провадження № 2/371/268/25
"04" грудня 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області
у складі:
головуючої судді Геліч Т.В.
за участю секретаря судового засідання Семерей Л.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миронівка Обухівського району Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Миронівського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства із позовом до відповідача, Ржищівської міської ради Київської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний дядько, ОСОБА_3 , який на день смерті проживав та був зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 . Після смерті дядька позивач постійно проживає у згаданому будинку.
У даному будинку також проживала і дружина дядька, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 та його дружина за життя вважали спірний на сьогоднішній день будинок своєю власністю, говорили, що будинок їм надав колгосп.
Проте, у подальшому позивач з'ясував, що будь-які правовстановлюючі документи на будинок у його дядька були відсутні.
Позивач також вказав, що за заповітом ОСОБА_3 від 18.01.2022, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., все своє майно дядько заповів позивачу.
На підставі заповіту, 06.01.2023 державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори Антоненку Д.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,0584 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Піївської сільської ради.
Разом з тим, коли позивач звернувся до Миронівської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті дядька на житловий будинок по АДРЕСА_1 , нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на даний будинок, у зв?язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності гр. ОСОБА_3 на цей об'єкт нерухомого майна.
Свою відмову нотаріус обґрунтувала тим, що згідно з архівною довідкою КП КОР «Київське обласне БТІ» від 17.11.2023, власником будинку по АДРЕСА_2 є АТ «Мрія», яке на сьогоднішній день припинило своє існування. Факт припинення АТ «Мрія» підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02.04.2024.
Водночас, у Єдиному Державному реєстрі речових прав, право власності на спірний будинок не зареєстроване за жодною юридичною чи фізичною особою.
Таким чином, ОСОБА_3 постійно проживав у спірному будинку протягом тридцяти років, вважаючи його своєю власністю, хоча фактично власником цього будинку було АТ «Мрія».
Факт проживання ОСОБА_3 у цьому будинку та володіння ним підтвержується листом старости Піївського старостинського округу виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області.
ОСОБА_3 самостійно провів до будинку водо та газопостачання, проводив поточні та капітальні ремонти будинку.
Через поганий стан здоров?я дядька та його дружини, позивач ще задовго до їх смерті я постійно допомагав їм у веденні підсобного господарства, утриманні їхнього будинку та земельної ділянки біля нього, оскільки незважаючи на свою реєстрацію місця проживання у м. Києві, з народження проживав у сусідньому АДРЕСА_3 .
Незадовго до смерті дядька, який вже не міг вести господарство і навіть обслуговувати себе самостійно, а саме з червня 2021 року, позивач переселився до його будинку, де проживає і станом на сьогодні.
Восени 2021 року позивач із ОСОБА_3 відремонтували дах будинку, провели каналізацію.
У 2022 році позивач за власний рахунок повністю замінив у будинку водопровідні труби, замінив унітаз та раковину, встановив у будинку душ, а також провів ремонт стін підсобного приміщення шляхом облаштування цегляної конструкції.
Позивач також зазначив, що після смерті дядька та його дружини продовжує одноосібно утримувати житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, несе витрати по їх обслуговуванню, проводить капітальні та поточні ремонти будинку, сплачує відповідні комунальні платежі.
Таким чином, протягом 30 років дядько позивача, ОСОБА_3 , а після його смерті більше двох років позивач, як його спадкоємець, утримували домоволодіння, здійснювали його капітальний та поточні ремонти, сплачували комунальні послуги, тобто користувалися майном як його власники, хоча юридичного права на цей будинок не мали.
За таких обставин, позивач вважає, що має всі підстави для звернення до суду із позовом про визнання права власності на даний житловий будинок по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04.10.2024 справу предано за підсудністю до Ржищівського міського суду Київської області.
Відповідно до ухвали Ржищівського міського суду Київської області від 05.12.2024 відмовлено у прийнятті до провадження позовної заяви та передано справу до Миронівського районного суду Київської області.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі та відповідно до ухвали від 15.07.2025 здійснено перехід до загального позовного провадження.
Згідно з ухвалою від 28.10.2025 закрито підготовче судове та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з?явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами, правом на подання відзиву не скористався.
Заслухавши позивача та представника позивача, свідків, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має празо будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свобода від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, а у разі його порушення, невизнання або його оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті проживав за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.02.2022 року серії НОМЕР_1 . Його дружина, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.03.2019 серії НОМЕР_2 .
За заповітом ОСОБА_3 від 18.01.2022, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., все своє майно спадкодавець заповів позивачу.
29.04.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до Миронівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітько В.В. 18.01.2022.
06.01.2023 позивач подав нотаріусу заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітько В.В. 18.01.2022 на земельну ділянку площею 3.0584 га, кадастровий номер 3222985400:03:202:0040, розташовану на території Піївської сільської ради Обухівського (колишнього Миронівського) району Київської області, пай 408, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та успадкував її, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 06.01.2023. Державний нотаріус Миронівської державної нотаріальної контори повідомленням від 01.02.2024 №76/02-14 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 , у зв?язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності гр. ОСОБА_3 на нього, що підтверджується копією повідомлення нотаріуса від 01.02.2024 N? 76/02-14 з копією архівної довідки.
Свою відмову нотаріус обґрунтувала тим, що згідно з архівною довідкою КП КОР «Київське обласне БТІ» від 17.11.2023, власником будинку по АДРЕСА_2 є АТ «Мрія», яке на сьогоднішній день припинило своє існування. Факт припинення АТ «Мрія» підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02.04.2024.
Разом з тим, у Єдиному Державному реєстрі речових прав, право власності на спірний будинок не зареєстрований за жодною юридичною чи фізичною особою, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024.
Таким чином, ОСОБА_3 постійно проживав у спірному будинку протягом тридцяти років, хоча фактично власником цього будинку було АТ «Мрія».
Факт проживання ОСОБА_3 у цьому будинку та володіння ним підтвержується листом старости Піївського старостинського округу виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 10.10.2023 №14/07-02-02/72.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 самостійно провів до будинку водо та газо постачання, проводив поточні та капітальні ремонти будинку.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 та його дружини позивач продовжує одноосібно утримувати житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, несе витрати по їх обслуговуванню, проводить капітальні та поточні ремонти будинку, сплачує відповідні комунальні платежі, що підтверджується актом депутата Ржищівської міської ради Київської області від 25.09.2024 та копіями квитанцій про оплату комунальних послуг, що також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Свідки також підтвердили, що позивач проживав із спадкодавцем, допомагав доглядати домоволодіння, а після смерті ОСОБА_3 одноосібно здійснює догляд за будинком та проживає у ньому, сплачує комунальні платежі.
Відомості про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, матеріали спадкової справи № 82/02-14 після смерті останнього не містять.
Згідно з висновками, викладеними у Постанові пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 N? 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п?яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов?язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом усього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України, п. 9 Постанови).
За приписами статтей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
З урахуванням приписів пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Відповідно до п.13 Постанови відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
За змістом частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв?язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених ч. 1 ст. 344 ЦК України, таких як: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.
Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17.
Визначаючи умови набуття права власності за набувальною давністю, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 р. у справі N? 201/12550/16-ц вказав, що лише за наявності таких умов можливе набуття права власності на чужі речі: законний об?єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Для набуття права власності за набувальною давністю всі вказані умови повинні бути наявними у сукупності.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в правах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 р. №5 володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт находження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо безпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.
Строк, після спливу якого особа може набути нерухоме майно у власність за набувальною давністю становить 10 років. Безперервність володіння означає, що особа володіє об?єктом нерухомості протягом зазначеного строку.
Також Верховний Суд у постанові від 10.02.2020 р. у справі №923/82/19 зазначив, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об?єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути безхазяйною річчю (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об?єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Отже, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України умовами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є:
Добросовісність заволодіння чужим майном;
Відкритість володіння;
Безперервність володіння;
Сплив установлених строків.
Судом встановлено, що спочатку ОСОБА_3 , а у подальшому і сам позивач більше 10 років відкрито, добросовісно та безперервно заволоділи та користувались житловим будинком по АДРЕСА_1 , факт перебування нерухомого майна у їх фактичному володінні не приховували, і це володіння не переривалось протягом усього строку набувальної давності. Доказів того, що треті особи пред?являли свої права на це майно судом не встановлені.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що сам по собі факт користування позивачем спірним нерухомим майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, водночас позивачем доведено з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази додержання ним умов, визначених законом, а саме добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок садибного типу, 1952 року побудови, загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м.. допоміжною (підсобною) площею 48,5 кв.м., господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - житловий будинок садибного типу, 1952 року побудови, загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 54,9 кв.м.. допоміжною (підсобною) площею 48,5 кв.м., господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Ржищівська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 04358218; 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 22.
Повне судове рішення складене та підписане 04.12.2025.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ