"04" грудня 2025 р. Справа № 363/1904/23
04 грудня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,
встановив:
в провадженні Вишгородського районного суду Київської області з 07 квітня 2023 року знаходиться вказана цивільна справа.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року задоволено заяву головуючої судді Лукач О.П. про самовідвід, а справу передано до канцелярії суду для визначення судді для розгляду справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Чіркова Г.Є.
Вважаю необхідним заявити собі самовідвід у цій справі з таких підстав.
Так, у вказаній справі між колишнім подружжям виник спір з-приводу визначення місця проживання спільної малолітньої дитини.
Для суддівської неупередженості і об'єктивності важливо, щоб суддя приступав до розгляду справи без заздалегідь сформованого погляду на справу. Його внутрішнє переконання повинно формуватися на основі доказів досліджених тільки в судовому засіданні. Суддя, у якого вже сформований погляд на справу чи якому відомі її обставини з інших джерел, вже не може бути неупередженим.
В цьому місці слід зазначити, що я тривалий час знайомий з ОСОБА_1 , суддею Київського апеляційного суду (до 2018 року суддею Апеляційного суду Київської області), нині у відставці, маю доброзичливе та поважне ставлення до нього, з яким неодноразово спілкувався, а за час розгляду цієї справи в суді з 2023 року, від нього та з його точки зору, мені відомо про цей спір. В цьому зв'язку маю власне внутрішньо сформоване ставлення до учасника справи і обставин спору. Відтак, за своїм внутрішнім переконанням маю відчуття упередженості по справі, яке ґрунтується на особистому знайомстві з позивачем, прихильному ставленні, заснованому не на об'єктивному критерії.
При вирішенні судових справ суддя має залишатися максимально неупередженим, незалежним та рівновіддаленим від усіх сторін судового процесу, щоби жодна із сторін не опинилася у менш чи більш вигідному становищі.
Беручи до уваги викладене, в разі продовження мною розгляду вказаної справи не зможу забезпечити неупереджений і об'єктивний погляд на її вирішення.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз'яснено, що відчуття упередженості - це формування судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу (самовідводу) - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості та будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді під час розгляду справи. Безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності.
Суд повинен бути суб'єктивно вільним від особистих упереджень чи переваг у конкретній справі (рішення ЕСПЛ у справі Фіндлей проти Великої Британії від 25.20.1997 року). Відповідно до суб'єктивного критерію безсторонності, жоден з членів суду не має виявляти будь-якої особистої прихильності або упередженості.
Забезпечення безсторонності здійснюється шляхом усунення причин, які викликали занепокоєння. Крім того, забезпечуючи відсутність упередження, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву частковості і тому забезпечують довіру, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і насамперед сторонам у процесі (рішення ЕСПЛ у справі Мезнарік проти Хорватії від 15.07.2005 року).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст.ст.36, 37, 38 даного Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Відповідно до ст.39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Отже, беручи до уваги викладене та з метою забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд, з метою забезпечення основоположних засад судочинства, прагнучи досягти довіри до суду та виключити будь-які сумніви в неупередженості судді, з цих підстав змушений заявити собі самовідвід, який є обґрунтованим і підлягає задоволенню згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись статтями 35-41, 260 ЦПК України,
ухвалив:
заявити та задовольнити самовідвід судді Чіркова Г.Є. в цій справі.
Вказану цивільну справу передати до канцелярії цього ж суду для визначення іншого судді в порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя