Справа № 580/1045/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів: - Кобаля М.І.,
- Черпака Ю.К.,
при секретарі - Красновій О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конопатського Олександра Олеговича на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі №580/1045/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату з 01 листопада 2024 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (встановленим на 01 січня календарного року відповідно до Закону про Державний бюджет на відповідний рік) (а.с.30-32).
30 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конопатський Олександр Олегович, через «Електронний суд», подав до Черкаського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив суд першої інстанції:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25;
встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області десятиденний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25 (а.с.37-38).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року по справі №580/1045/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.45-46).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом першим статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня. Отже, нарахування позивачу ОСОБА_1 доплати, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 2361,00 грн з 01 січня 2025 року зумовлене саме зміною правового регулювання Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Зважаючи, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25 відповідачем фактично виконане, а встановлення спірної доплати з 01 січня 2025 року в розмірі 2361,00 грн зумовлене зміною правового регулювання, суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення між сторонами нових правовідносин, що не були предметом дослідження у справі №580/1045/25. Вважав, що підстави для встановлення судового контролю у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конопатський О.О., через "Електроннй суд", 14 серпня 2025 року подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання спірних правовідносин. На час ухвалення судового рішення у цій справі 24 лютого 2025 року положення вказаних нормативних актів вже були чинними, однак у рішенні суду відсутня вказівка про те, що встановлене судовим рішенням підвищення нараховується лише за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року і його виплата припиняється з 01 січня 2025 року. Посилання на статтю 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 також є помилковим з огляду на те, що доплата передбачена вказаною нормою, є тимчасовою та виплачується лише у 2025 році та за наявності правового режиму воєнного стану. Водночас доплата, яку позивач має право отримувати відповідно до рішення суду у даній справі не пов'язана ні з часовими рамками, ні з правовим режимом воєнного стану. Крім того, у статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 відсутня вказівка про те, що визначена цією нормою та постановою доплата поширюється на осіб, яким доплата має виплачуватися за рішенням суду у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конопатського Олександра Олеговича задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.
Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.
Частинами першою та другою статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Відтак, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю не є прямим обов'язком суду за наявності відповідного звернення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відтак, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем тих обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Водночас указаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року проведено перерахунок пенсії та встановлено щомісячну доплату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 13355,12 грн.
Статтею 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" установлено доплату за проживання на зазначених територіях у розмірі 2361,00 грн.
Тому, виплату підвищення до пенсії згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду проведено до 31 грудня 2024 року.
З 01 січня 2025 встановлено доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2361,00 грн.
Абзацом першим статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Отже, нарахування позивачу доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 2361,00 грн з 01 січня 2025 року зумовлене саме зміною правового регулювання Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Відтак, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №580/1045/25 відповідачем фактично виконане, а встановлення спірної доплати з 01 січня 2025 року в розмірі 2361,00 грн зумовлено зміною правового регулювання, що не було предметом дослідження у справі №580/1045/25.
Доводи апеляційної скарги представника позивача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 382-1 КАС України, ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конопатського Олександра Олеговича - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі №580/1045/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 382-1 КАС України.
Головуючий-суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак