Справа № 640/18836/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дерех Н.В.
26 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Дзявун Ю.С.
пр-к відповідача Слуговина О.В.
розглянув у відкритому судовому апеляційну скаргу ТОВ «Шеколан» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Шеколан» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ТОВ «Шеколан» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №2582615147 від 20.06.2019.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 листопада 2025 року.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Серед іншого, зазначає, що Товариством було безпідставно внесено не існуючі дані (жодним чином не підтверджені), до рядка 18 на суму 1008802,00 грн. що призвело, відповідно, до заниження податку на додану вартість за березень 2018 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлень від 27.03.2019 №168/26-15-14-07-02-18, №737/26-15-14-03-05, №748/26-15-14-03-04, №648/26-15-42-08, уповноваженими особами Головного управління ДФС у м. Києві, згідно ст. 20, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Шеколан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.07.2017 по31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного в Додатку №1.
Так, за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт №104/26-15-14-07-02-10/34076774 від 17.05.2019 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Шеколан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період», яким зафіксовано порушення п.п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п.6 розділу УІ Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1008802,00 грн., в тому числі: за березень 2018 на суму 1008802,00 грн.
20.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №2582615147, яким, за порушення п.п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.6 розділу УІ наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в суму 1513203,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 1008802,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 504401,00 грн.
Наразі, податкове повідомлення - рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України №925/6/99-00-08-05-01 від 06.09.2019, спірне податкове повідомлення залишене без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Так, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Разом з тим, відповідно до п. 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Так, матеріали справи свідчать, що у спірному випадку позивачем не заперечується наявності у нього підстав для коригування задекларованих сум за березень 2018 року згідно податкової декларації по ПДВ, зокрема, шляхом подання уточнюючих розрахунків у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порядок коригування таких помилок є нормативно врегульований, зокрема, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.
У відповідності до пункту 2 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі також - Порядок № 21), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
У відповідності до пункту 5 розділу VI наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 21 від 28.01.2016 (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Разом з тим, відповідно до пункту 6 зазначеного розділу у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.
Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу V Порядку у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.
Отже, з установлених судом обставин слідує, що ТОВ «Шеколан» подано уточнюючий розрахунок від 19.07.2018 №9148783344 щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за березень 2018 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявленими помилками.
У той же час, такий уточнюючий розрахунок подано без дотримання умов подання такого розрахунку, визначених п.200.1 ст.200 ПК України, пунктом 6 розділу VІ наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».
Тобто, наведене вплинуло на достовірність попередньо задекларованих сум податку на додану вартість та, як наслідок, призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1008802,00 грн.
Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем невірно зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2018 року від 20.04.2018 № 9073082759 уточнені суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету, що були задекларовані уточнюючими розрахунками за період - березень 2018 року, а саме уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.07.2018 № 9148783344.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Шеколан» було безпідставно внесено документально не підтверджені у встановлений законом спосіб дані до рядка 18 на суму 1 008 802,00 гривень, що призвело відповідно до заниження податку на додану вартість за березень 2018 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів в межах спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ТОВ «Шеколан» залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 03.12.2025р.)