03 грудня 2025 р. Справа № 440/15446/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Алєксєєва Н.Ю.) від 29.07.2025 по справі № 440/15446/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ"
до Київської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення,
Позивач, ТОВ "СНЕК ДРАЙВ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 № UA100060/2024/000032/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 № UA100060/2024/000476.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність рішення від 20.06.2024 №UA100060/2024/000032/2 та картки відмови від 20.06.2024 №UA100060/2024/000476 Київської митниці, з огляду на спростування висновку відповідача про неправильне визначення вартості товару наявними в матеріалах справи документами і фактичними даними, оскільки надане до митного оформлення платіжне доручення дає можливість встановити, що сплачена сума за товар повністю відповідає вартості товару, заявленій декларантом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 440/15446/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2024 року №UA100060/2024/000032/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 червня 2024 року №UA100060/2024/000476.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати зі сплати судового збору в сумі 31916,58 (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень п'ятдесят вісім копійок) грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “СНЕК ДРАЙВ» 06.05.2016 у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 40467576, перебуває на обліку ГУ ДПС у Полтавській області, основним видом діяльності є: Виробництво інших харчових продуктів (10.869), видами діяльності є: оптова торгівля фруктами і овочами (46.31), оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (46.38) /а.с.39/.
ТОВ “СНЕК ДРАЙВ» 21.02.2024 укладений контракт № 21/02/24 із HAI KIM LONG II COMPANY LIMITED.
20.06.2024 позивачем ввезено на митну територію України товар (горіхи кеш'ю) за митною декларацією №24UA100060217559U1, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: Кеш'ю очищений від шкаралупи, в упаковках масою понад 10 кг, сорт KERNEL WW320 - 22680 кг, Сорт KERNEL WW240 - 3402 кг, KERNEL WW450 - 2268 кг. Дата виробництва 01/04/2024 Країна виробництва: В'єтнам. Торгівельна марка - немає даних. Виробник - Hai Kim Long Agricultura Co. LTD. Загальною вартістю 151887,96 USD, (з урахуванням транспортних витрат 82581,90 грн), що визначено за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).
Для митного оформлення митному органу було подано, зокрема, такі документи: Пакувальний лист (Packing list) 32/ХК/2024 від 29.03.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 32/ХК/2024 від 29.03.2024; Коносамент (Bill of lading) 00218976GDY від 01.04.2024; Накладна УМВС 31507831 від 07.06.2024; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) 045941/24/0201 від 01.04.2024; Сертифікат про походження товару (certificate of origin) 2410040460 від 02.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 08.03.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 09.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 10.05.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 406 від 17.06.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 21/02/24 від 21.02.2024; Договір про надання послуг митного брокера 1401/2021 від 14.01.2021; Договір (контракт) про перевезення 01/22/03/2024 від 22.03.2024; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 11540436 від 10.06.2024.
За результатами розгляду митної декларації 24UA100060217559U1 від 20.06.2024 Київською митницею було відмовлено у випуску товарів.
20.06.2024 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100060/2024/000032/2 товару Кеш'ю очищений від шкаралупи, в упаковках масою понад 10 кг, сорт KERNEL WW320 - 22680 кг. Сорт KERNEL WW240 - 3402 кг. KERNEL WW450 - 2268 кг. Дата виробництва 01/04/2024. Країна виробництва: В'єтнам. Торгівельна марка немає даних. Виробник - Hai Kim Long Agricultura Co. LTD.
Даним рішенням було збільшено ціну товару з 5,30 USD/кг для KERNEL WW320, з 5,98 USD/кг для KERNEL WW240, з 5,00 USD/кг для KERNEL WW450 до 7,05 USD/кг.
Київською митницею складена картка відмови від 20.06.2024 №UA100060/2024/000476.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 №UA100060/2024/000032/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 №UA100060/2024/000476, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 №UA100060/2024/000032/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 №UA100060/2024/000476 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
З матеріалів справи судом встановлено, що разом з митною декларацією, для митного оформлення митному органу було подано, зокрема, такі документи: Пакувальний лист (Packing list) 32/ХК/2024 від 29.03.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 32/ХК/2024 від 29.03.2024; Коносамент (Bill of lading) 00218976GDY від 01.04.2024; Накладна УМВС 31507831 від 07.06.2024; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) 045941/24/0201 від 01.04.2024; Сертифікат про походження товару (certificate of origin) 2410040460 від 02.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 08.03.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 09.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 10.05.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 406 від 17.06.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 21/02/24 від 21.02.2024; Договір про надання послуг митного брокера 1401/2021 від 14.01.2021; Договір (контракт) про перевезення 01/22/03/2024 від 22.03.2024; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 11540436 від 10.06.2024.
Разом з тим, згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 № UA100060/2024/000032/2 відповідачем визначено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 20.06.2024 № 24UA100060217559U1 не може бути визначена за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до ч. 6 ст. 54, ч. 1, 2 ст. 58 Митного Кодексу України (далі - Кодексу) та ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ) з наступних підстав.
Так, митний орган зазначив, що при проведені контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 20.06.2024 №24UA100060217559U1 встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена.
Відповідно до п. 5.1 зовнішньо економічного контракту від 21.02.2024 № 21/02/24 товар поставляється в Україну на умовах CIF- Gdynia. Міжнародний торговий термін CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Також, на Продавця покладається обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Згідно з п. А5 правил Incoterms-2020 страхування повинне покривати, як мінімум, передбачену договором (контрактом) ціну, плюс 10% (тобто 110%) і має бути здійснено у валюті договору (контракту). Декларантом до митного оформлення страховий поліс не надано. Отже, не можливо зробити перевірку включення до ціни товару такої складової митної вартості як страхування, як це передбачено ч. 2 ст. 54 Кодексу. Відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
Також зазначено, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі- Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; страховий сертифікат (копія) та витрати на страхування цих товарів. Згідно із Законом України від 01.07.2004 № 1955 -IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон №1955-IV) договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.
Для підтвердження вартості перевезення оцінюваної партії товарів декларантом надано коносамент від 01.04.2024 № 00218976GDY морської лінії «Bach Viet Group», з/д накладну від 07.06.2024 № 31507831, довідку про транспортні витрати ТОВ «Заксенланд Транспорт та Логістика» від 17.06.2024 № 406 щодо перевезення вантажу автомобілем по маршруту м. Гдиня - м/п Мостицька. Також з/д накладній від 07.06.2024 № 31507831 зазначено станція відправлення Глівіце Порт ПКП. Отже дані витрати не додано до митної вартості товару, не визначено кількісно та не підтверджено документально. Відповідно декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF - Gdynia всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.
На підставі цього відповідачем зроблений висновок, що відповідно до ч. 2 та 10 ст. 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.
Також в рішенні зазначено, що відповідно до п. 6.1 зовнішньо економічного контракту від 21.02.2024 № 21/02/24 оплата вартості товару здійснюється Покупцем в доларах США у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів наступним чином: 20% передплата протягом 7 днів після отримання проформи та 80% проти копії документів отриманих покупцем. Декларантом надано банківський платіжний документ від 08.03.2024 № б/н, яку неможливо ідентифікувати з партією товару. Платіжна інструкція без вказівки у ній на рахунок-фактуру (проформу), на підставі яких здійснено платіж (відповідно до п. 3.2 ЗЕД договору авансовий платіж мав здійснюватися на підставі проформи-інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.
Також в рішенні вказано, що в п. 8.2 зовнішньо економічного контракту від 21.02.2024 № 21/02/24 зазначено, що до кожної партії товару додається митна декларація країни відправлення, проте декларантом такий документ не надано.
Надаючи оцінку цим висновкам митного органу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що за змістом пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту № 21/02/24 від 21.02.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Gdynya.
Відповідно до положення Інкотермс-2010 термін CIF (Cost Insurance and Freight (… named port of destination)), (Вартість страхування і фрахт (… назва порту призначення)) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити втрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Водночас за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.
Згідно із усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 09.07.2020 року у справі №815/71/18, від 22.07.2021 року у справі №540/1918/20) за умовами поставки товару «CIF» транспортні витрати і страхування, включаючи страховий платіж, вже включені у вартість товарів. При цьому, у покупця немає обов'язку на укладення договору перевезення та страхування.
Отже, визначення у договорі умови поставки товару CIF свідчить про те, що всі витрати на транспортування та страхування вже включені у фактурну вартість товару, а тому посилання Київської митниці на обставини відсутності страхового полісу, як на підставу для сумніву у митній вартості товару є безпідставним.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не може бути прийнята Київською митницею як належний доказ понесених витрат на транспортування з огляду на ті обставини, що довідка про транспортні витрати, не є первинним документом у розумінні частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем укладений договір транспортного експедирування від 22.03.2024 № 01/22/03/2024 із ТОВ “ЗАКСЕНЛАНД ТРАНСПОРТ ТА ЛОГІСТИКА» /а.с.125-135/ за умовами якого виконавець зобов'язався організувати надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг і згідно із контрактом з ТОВ “МШК Україна» від 08.12.2023 № S00429 /а.с. 112-124/ організував виконання перевезень товару ТРОВ “СНЕК ДРАЙВ».
Вартість транспортно-експедиторських послуг з доставки вантажу для ТОВ “СНЕК ДРАЙВ» по коносаменту MEDUF2477752 в контейнері № TLLU7629516 склали: ЖД доставка за маршрутом Гдиня, Польща - Пшемисль, Польща / Мостиська, Україна складає 825815,90 грн, про що свідчить довідка від 17.06.2024 № 406, що видана ТОВ “ЗАКСЕНЛАНД ТРАНСПОРТ ТА ЛОГІСТИКА» /а.с. 99/ та надавалася до митного органу.
Відповідно до змісту пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Дослідивши зміст цієї довідки, колегія суддів зазначає, що вона відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України, а наявність і надання до митного оформлення первинних бухгалтерських документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження понесених транспортних витрат законодавством не вимагається, а тому доводи відповідача в цій частині є помилковими.
Що стосується доводів відповідача про те, що платіжна інструкція без вказівки у ній на рахунок-фактуру (проформу), на підставі яких здійснено платіж (відповідно до п. 3.2 ЗЕД договору авансовий платіж мав здійснюватися на підставі проформи-інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 6.1 зовнішньо економічного контракту від 21.02.2024 № 21/02/24 оплата вартості товару здійснюється покупцем в доларах США у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів наступним чином: 20% передплата протягом 7 днів після отримання проформи та 80% проти копії документів отриманих покупцем.
Відповідно до ст. 53 МК України, митна вартість товарів підтверджується документально, зокрема банківськими платіжними документами.
На виконання вимог ст. 53 МК України, декларантом позивача до митного органу надано платіжну інструкцію від 08.03.2024, з якої вбачається перерахування 20% вартості товару в сумі 30175,74 доларів США на користь HAI KIM LONG II COMPANY LIMITED, відповідно до контракту № 21/02/24 від 21.02.2024 /а.с.18/
Така ж сума у розмірі 30175,74 доларів США відображена в рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) 32/ХК/2024 від 29.03.2024, як «Prepayment», тобто передоплата, а тому посилання відповідача на неможливість ідентифікувати проведення платежу із товаром, поставленим за визначеним контрактом є безпідставними.
Що стосується посилання митного органу на ненадання позивачем митної декларації країни відправлення, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення».
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19
Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, щомитний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин фактично відповідач запитував у підприємства позивача документи, які вже було ним подані ще до направлення повідомлень, або запитував документи, які не були в наявності (та не повинні були бути в наявності).
В свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, є достатніми.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що позивач фактично відмовився від надання документів, що підтверджують складові митної вартості, однак, колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митною декларацією.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.
На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
Твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Що стосується рішення суду в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок відповідно до якого, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно яких рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви мав визначатися виходячи з розміру ставки, визначеного за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару і у цій справі складає 1925905,40 грн.
Сплачувати судовий збір окремо, за оскарження картки відмови, з урахуванням позиції Верховного Суду, не вимагається.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня цього року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Разом з тим, оскільки згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору
Враховуючи вищевикладене, за подання адміністративного позову слід було сплатити 28888,58 грн. (1,5 % ціни позову х коефіцієнт 0,8).
Натомість, при зверненні до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 31916,58 грн. (з урахуванням ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху) та відповідно при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції стягнув витрати зі сплати судового збору у цьому ж розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а саме шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини тексту судового рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (код ЄДРПОУ 40467576) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28888,58 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень) 58 коп.».
При цьому, інша частина сплаченої суми судового збору у розмірі 3028,00 грн. може бути повернута позивачу, як сума сплаченого судового збору у більшому розмірі, шляхом подання відповідної заяви до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 440/15446/24 змінити шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини тексту судового рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (код ЄДРПОУ 40467576) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28888,58 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень) 58 коп.».
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 440/15446/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов